Венера й Амур (Лукас Кранах Старший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венера й Амур

Автор Лукас Кранах Старший
Час створення 1509
Розміри 213 × 102 см
Матеріал полотно, олія
Місцезнаходження Ермітаж (Санкт-Петербург, Росія)

«Венера й Амур» — низка картин німецького художника доби Відродження Лукаса Кранаха Старшого. Митець писав роботи з Венерою та Амуром, принаймні, з 1509 року (версія, яка зберігається в петербурзькому Ермітажі). До того ж року відносять і створену художником гравюру на дереві на аналогічний сюжет, один із відбитків якої зберігається в Британському музеї в Лондоні. Відомо більше 15 версій картини авторства самого Кранаха та його майстерні з фігурами в різних позах і відмінностями в деталях.

Картина зображує оголену давньоримську богиню кохання Венеру в супроводі Амура-дитини з луком.

«Венера й Амур» Лукаса Кранаха Старшого є першим зображенням оголеної античної богині в німецькому живописі (раніше в оголеному вигляді зображували тільки Єву) та першою роботою митця на тему з античної міфології. Картина демонструє інтерес Кранаха до італійського мистецтва Відродження, де як раз приблизно в цей же час відбувалося становлення образу Венери як еталону жіночої краси.

Лукасу Кранаху Старшему належить ще одна серія картин із Венерою та Амуром — «Амур жаліється Венері» (або «Венера й Амур, який украв стільники»).

Історія[ред. | ред. код]

Лукас Кранах Старший почав виявляти особливу цікавість до Античності й писати роботи на античні сюжети після повернення з поїздки 1508 року до Нідерландів. Можливо, свою роль відіграло й захоплення незвичайними для німецького живопису того періоду зображеннями оголених чоловіків та жінок, створених Дюрером.[1] Наслідком цього було написання великої кількості полотен на теми античної міфології з оголеною натурою, першою з яких стала картина «Венера й Амур» (експонується в петербурзькому Ермітажі), яка є першим зображенням оголеної античної богині в німецькому живописі (раніше в оголеному вигляді зображували тільки Єву)[2].

Опис[ред. | ред. код]

Картина зображує оголену давньоримську богиню кохання Венеру в супроводі також оголеного Амура-дитини з луком та стрілами (або ж просто з луком). На всіх версіях Венера розташована праворуч, а Купідон — ліворуч, відмінності полягають у позах фігур, тлі та деталях.

Темне тло більшості варіантів дозволяє передати золотисто-жовте світло, яке випромінюють фігури.[1]

Версії[ред. | ред. код]

Відомо більше 15 версій картини авторства самого Кранаха та його майстерні й послідовників з фігурами в різних позах і відмінностями в деталях[3].

У версія 1509 року, яка експонується в Ермітажі, митець використовує класичне трактування людських тіл та передачі простору. Чорноволоса Венера стоїть у невимушеній позі, схиливши голову набік та притримуючи кучерявого Амура, який натягнув тятиву лука, готуючись випустити стрілу. Оголене тіло богині «прикриває» прозора стрічка, ніби виділяючи місця, що варто прикривати.[1] Інтерес до мистецтва італійського Ренесансу з'єднується в картині з суворою релігійною мораллю німецького гуманізму — напис латиною у верхній частині полотна застерігає: «Всіма силами жени Купідонову хтивість, Інакше твоєю засліпленою душею заволодіє Венера». Автором двовірша був, ймовірно, хтось з Віттенберзьких гуманістів, друзів художника. Митець відмовився від складної розробки кольору, підкреслено пластичні тіла монументально виступають на чорному тлі. Єдині яскраві плями на полотні — намиста, бірюзові на шиї Венери, червоні — Амура.[2]

Тим же 1509 роком датують і гравюру на дереві, створену Лукасом Кранахом Старшим на цей же сюжет: Венера із шарфом у лівій руці на тлі пейзажу ступає по хмарах, а правою рукою тягнеться до Купідона, який натягує тятиву лука; на гіллі дерева поруч висять геральдичні щити. Один із відбитків цієї гравюри зберігається в Британському музеї в Лондоні.[4]

На бухарестській версії, датованою самим автором 1520 роком, Венера з Амуром зображені на тлі пейзажу та драпування. Богиня, в тонкій, прозорій, майже невидимій вуалі-покривалі до стегон, стоїть у контрапості, її права стопа перпендикулярна лівій. На шиї богині — хрест. Це може значити, що, на думку митця, відносини між християнською доброчесністю й чуттєвим коханням не обов'язково мають бути поганими та напруженими. Купідон тримає лук правою рукою, а в лівій за спиною ховає стрілу від погляду матері.[3]

Нижче наведений список версій картини авторства Лукаса Кранаха Старшого, його майстерні та послідовників митця.

Версії Лукаса Кранаха Старшого[ред. | ред. код]

Назва[5] Час створення Техніка Розміри Місцезнаходження Зображення
«Венера й Купідон»[4] бл. 1508—1509 Гравюра на папері 28 × 19 см Британський музей, Лондон, Велика Британія
«Венера й Амур»[2] 1509 Полотно, олія 213 × 102 см Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія
«Венера й Амур»[6] бл. 1518—1520 Дерево, олія 101,5 × 37,5 см Художній музей Принстонського університету, Принстон, США
«Венера й Купідон»[3] 1520 Дерево, олія 104 × 57 см Національний музей мистецтв Румунії, Бухарест, Румунія
«Венера й Купідон»[7] бл. 1520—1525 Дерево, олія 90 × 49,5 см Національний музей Швеції, Стокгольм, Швеція
«Венера й Купідон»[8] бл. 1525 Дерево, олія 39 × 26 см Художня галерея Комптон-Верні, Комптон-Верні, Велика Британія
«Венера й Купідон»[9] бл. 1525—1927 Дерево, олія 12,1 см (діаметр) Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк, США
«Венера й Купідон»[10] бл. 1530 Дерево, олія 126,7 x 62 см Берлінська картинна галерея, Берлін, Німеччина
«Венера й Амур»[11] бл. 1526—1537 Приватне зібрання
«Венера й Купідон»[12] бл. 1537 Дерево, олія 38,1 × 27 см Національна галерея Шотландії, Единбург, Велика Британія

Версії учнів та послідовників Лукаса Кранаха Старшого[ред. | ред. код]

Автор та назва[5] Час створення Техніка Розміри Місцезнаходження Зображення
Майстерня Лукаса Кранаха Старшого. «Венера й Купідон»[13] 1526 Музей Бауцена, Бауцен, Німеччина
Невідомий послідовник Лукаса Кранаха Старшого. «Венера з Купідоном»[14] бл. 1600 Полотно на дереві, олія Державний музей Нижньої Саксонії, Ганновер, Німеччина
Генріх Болландт (раніше приписувалася Лукасу Кранаху Молодшому[15]). «Венера й Купідон»[16] прибл. 1620—1630 Дерево, олія 196 × 89 см Стара пінакотека, Мюнхен, Німеччина
Невідомий послідовник Лукаса Кранаха Старшого. «Венера й Купідон»[17] прибл. 1600—1699 Класичний фонд Веймара, Веймар, Німеччина
Невідомий послідовник Лукаса Кранаха Старшого. «Венера й Купідон»[18][19] прибл. 1600—1699 Дерево, олія 36,5 × 26,5 см Приватне зібрання

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Великі художники; т. 76, 2012, с. 10.
  2. ↑ а б в Лукас Кранах Старший. Венера и Амур. Государственный Эрмитаж. Процитовано 6 травня 2020.
  3. ↑ а б в Cranach — Venus and Cupid. The National Museum of Art of Romania. Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 6 травня 2020.
  4. ↑ а б 1834,0712.59. The British Museum. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 6 травня 2020.
  5. ↑ а б Назви подані за музейною атрибуцією.
  6. ↑ Venus and Amor. Princeton University Art Museum. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 13 травня 2020.
  7. ↑ Lucas Cranach (I) — Venus and Cupid. RKD — Netherlands Institute for Art History. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 13 травня 2020.
  8. ↑ Lucas Cranach the Elder — Venus and Cupid. Compton Verney Art Gallery and Park. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 6 травня 2020.
  9. ↑ Venus and Cupid. The Metropolitan Museum of Art. Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 6 травня 2020.
  10. ↑ Venus und Amor. Bildindex der Kunst und Architektur. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 6 травня 2020.
  11. ↑ Venus und Amor um 1526—1537. Cranach Digital Archive. Процитовано 19 травня 2020.
  12. ↑ Lucas Cranach — Venus and Cupid. National Galleries of Scotland. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
  13. ↑ Venus and Cupid 1526. Cranach Digital Archive. Процитовано 13 травня 2020.
  14. ↑ Venus with Cupid about 1600. Cranach Digital Archive. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 травня 2020.
  15. ↑ Heinrich Bollandt. Web Gallery of Art. Процитовано 6 травня 2020.
  16. ↑ Venus und Cupido. Bayerische Staatsgemäldesammlungen. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 6 травня 2020.
  17. ↑ Venus and Cupid about 1600—1699. Cranach Digital Archive. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 26 травня 2020.
  18. ↑ Venus and 1600—1699. Cranach Digital Archive. Процитовано 26 травня 2020.
  19. ↑ Follower of Lucas Cranach the Elder, 17th Century — Venus and Cupid. Sotheby's. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 30 травня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Лукас Кранах Старший — Київ: ПрАТ «Комсомольська правда — Україна», 2012. — 48 с. — (Великі художники; т. 76).

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Венера_й_Амур_(Лукас_Кранах_Старший)&oldid=36033803