Верхова їзда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Подолання перешкоди під час змагань.

Верхова їзда — вид спорту[1] з давньою історією та один з олімпійських видів спорту.

Історична довідка[ред.ред. код]

Вперше кінь пішов під сідло людини в Азії; звичайно приписують це [скіфському племені сколотів. Європейці запозичили цей спосіб пересування у персів, головним чином у військових цілях, і відразу ж досягли в цьому відношенні великого мистецтва; великою популярністю користувалися кінноти фессалійська і фракийська; цьому сприяло установа в Греції, а потім і Римі особливих академій верхової їзди. Треба, однак, зауважити, що в епоху римського панування кавалерія являла собою лише допоміжний вид зброї і взагалі була поганою. Саме мистецтво їзди не могло досягти великої висоти, тому що їздили і греки і римляни без сідел і стремен, і без достатньої впевненості в посадці у них тому не могло бути. Тим не менше, їх посадка була практична та легка. Її зміна пішло слідом за винаходом сідла, а потім, пізніше, важких лицарських обладунків. Потім зміни у верховій їзді обумовлювалися щодо військових тактичними вимогами, що пред'являються кавалерії, відносно ж любителів — вимогами моди на той чи інший рід верхового спорту.

Особливосі верхвої їзди у різних народів[ред.ред. код]

Верхова їзда з часу введення її у цивілізованих народів різко розділилася на два роди: просте користування конем без попереднього його навчання і виховання, з вживанням тільки деяких прийомів, що мають на меті підпорядкувати його волю волі вершника, і їзда на конях, приготованих для цієї мети за відомими правилам відомої школи. Східні народи переважно користувалися першим способом, будучи природними кавалеристами, з малих років спорідненими з конем. Таким способом по теперішній час їздять всі азіатські народи, жителі Південної Америки (ковбої) почасти наші козаки і тубільці Кавказу і більшість наїздників-самоучок, напр. фермери, селяни тощо. Не можна не помітити, що так звані природні вершники також мають деякі строго певні правила верхової їзди, вироблені практикою і передані з покоління в покоління, нашим же козакам довелося внаслідок тактичних вимог прийняти деякі прийоми і правила у культурних або штучних наїзників, але все-таки, залишивши в основі їзди свої принципи. Всі європейські народи прийняли штучний спосіб верхової їзди, який протягом багатьох століть піддався вельми багатьох змін, і в даний час ще не можна сказати, що навіть загальні принципи верхової їзди, не тільки окремі більш дрібні правила, були встановлені цілком виразно і вважалися б безперечними.

Див. також[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]


Спорт Це незавершена стаття про спорт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.