Вознесенка Перша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вознесенка Перша
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Болградський район Болградський район
Громада Павлівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51060150040012748
Основні дані
Засноване 1819
Населення 1044
Площа 2,09 км²
Густота населення 499,52 осіб/км²
Поштовий індекс 68411
Телефонний код +380 4845
Географічні дані
Географічні координати 46°07′48″ пн. ш. 29°28′51″ сх. д. / 46.13000° пн. ш. 29.48083° сх. д. / 46.13000; 29.48083Координати: 46°07′48″ пн. ш. 29°28′51″ сх. д. / 46.13000° пн. ш. 29.48083° сх. д. / 46.13000; 29.48083
Середня висота
над рівнем моря
84 м
Водойми р. Джалар
Місцева влада
Адреса ради 68450, Одеська обл., Болградський р-н, с. Павлівка, пров. Театральний, 2
Карта
Вознесенка Перша. Карта розташування: Україна
Вознесенка Перша
Вознесенка Перша
Вознесенка Перша. Карта розташування: Одеська область
Вознесенка Перша
Вознесенка Перша
Мапа
Мапа

CMNS: Вознесенка Перша у Вікісховищі

Вознесе́нка Пе́рша — село Павлівської сільської громади Болградського району Одеської області, Україна. Населення становить 1044 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Село Вознесенка утворилося переселенцями Курської губернії Обоянського повіту з села Верхопеньє в 1824 році за указом імператриці Катерини II в кількості 40 сімей та 179 душ обох статей.

До 1915 село Вознесенка входило до складу Тарутинського району. У 1951 році село увійшло до складу Арцизького району. У цьому ж році вознесенці святкували велика подія — школа зробила перший випуск семикласників. У 1961 році почалося будівництво дитячого садка, дільничної лікарні.

4 січня 1963 року с. Вознесенка Тарутинського (колишнього Арцизького) р-ну перейменоване на село Вознесенка Перша.

1 вересня 1972 вселилось в будівлю основного корпусу середньої школи 368 дітей, а в 1974 поріг школи залишили перші десятикласники.

Сьогодення[ред. | ред. код]

У 1991 році почалося будівництво храму на честь Святого Архангела Михаїла.

Сьогодні на території сільської ради знаходяться 36 СФГ, навчально-виховний комплекс (школа — сад), сільська бібліотека, відділення зв'язку, ФАП, сільський клуб, сільський стадіон.

Станом на 1 січня 2011 року в селі Вознесенка 350 дворів, 864 жителя, з них чоловіків — 427, жінок — 437. Відстань до районного центру 18 кілометрів.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1149 осіб, з яких 529 чоловіків та 620 жінок.[1]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 1004 особи.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
російська 88,98 %
українська 5,75 %
болгарська 2,68 %
молдовська 1,92 %
гагаузька 0,19 %
угорська 0,1 %

Символіка[ред. | ред. код]

Герб[ред. | ред. код]

Крила і полум'яніючий меч символізують Архангела Михаїла, який є покровителем села та місцевого храму. П'ятипроменева зірка-символ охорони, безпеки, один з найдавніших знаків (символів) людства. Вона також символізує героїчне минуле жителів села полеглих в війнах і локальних конфліктах, на честь яких (загиблих героїв) названі вулиці села. Три зірки символізують три села Вознесенка, Вишняки, Новомирне, які підпорядковані одній сільській раді.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.