Арциз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арциз
Artsyz city gerb new.png
Герб Арциза
Садиба ХІХ ст. у Арцизі
Садиба ХІХ ст. у Арцизі
Арциз
Розташування міста Арциз
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Одеська область
Район/міськрада Арцизький район
Код КОАТУУ 5120410100
Засноване 1816
Статус міста з 1963 року
Населення 15229 (01.01.2011)[1]
Площа 118 км²
Густота населення 129 осіб/км²
Поштові індекси 68400—409
Телефонний код +380-4845
Координати 45°59′40″ пн. ш. 29°25′56″ сх. д. / 45.99444° пн. ш. 29.43222° сх. д. / 45.99444; 29.43222Координати: 45°59′40″ пн. ш. 29°25′56″ сх. д. / 45.99444° пн. ш. 29.43222° сх. д. / 45.99444; 29.43222
Висота над рівнем моря 16 м
Водойма р. Чага, Когильник
Відстань
Найближча залізнична станція Арциз
До обл./респ. центру
 - залізницею 173 км
 - автошляхами 156 км
До Києва
 - автошляхами 623 км
Міська влада
Адреса 68400, м. Арциз, вул. 28 червня, 99
Веб-сторінка Арцизька міськрада
Міський голова Михайлов Юрій Степанович

Арци́з — місто, центр Арцизького району Одеської області. Залізнична станція. Відстань до областного центру становить 156 км і проходить автошляхом E87.

Етимологія[ред.ред. код]

Арциз отримав назву від фрацузького міста Арсі-сюр-Об, тобто Арсі-над-Об, притоці Сени, в Шампані, де сталася локальна військова сутичка 20-21 березня 1814 року.[2]

Місто мало варіанти назви Арсис, Альт-Арсис, Арциз або Арсі-на-Чазі — Чага маленька річка. Саме тут, «по ліву її сторону, в підошві гори», і було виділено близько п'яти тисяч десятини землі німецьким переселенцям. Дарувавши новоселам землю, позбавивши від податків і рекрутської повинності, держава надала їх самих собі. Відношення регламентуючих інстанцій відмінно укладалося в улюблену формулу головного начальника краю, герцога де Рішельє: «Дуже не регулюватимемо». Нікому і в голову не приходило диктувати колоністам, що конкретно і коли вони повинні посіяти, як розпорядитися урожаєм, будь-якою аграрною продукцією. Саме тому дбайливі вюртембержці, мекленбуржці і т. д. миттю зуміли, що називається, на пустопорожньому місці створити справжній райський сад.

Влада[ред.ред. код]

Влада в місті представлена Арцизькою міською радою. Важлива роль у всіх сферах життя належить міській Раді, до складу якої обрані 53 депутатів.

Історія[ред.ред. код]

Місто виникло в 1816 році в період заселення Південної Бессарабії німцями після приєднання її до Росії. Степові містечка, засновані німцями-колоністами на Одещині в 1810-1830-х роках, отримували свої імена в пам'ять перемог російської зброї в наполеонівських війнах. Такі Тарутине, Малоярославець, Бородино, Лейпціг, Фершампенуаз, Париж, Теплиць та інші.

Станом на 1886 рік у німецькій колонії, центрі Арцизької волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії, мешкало 1503 особи, налічувалось 122 дворових господарства, існувала молитовний будинок, поштова станція, лавка, 2 постоялих двори, 2 харчевні, 2 трактира, 2 винних погреба, відбувались базари через 2 тижні по вівторках[3].

Першими жителями Арцизу стали німці — колоністи з Варшавського герцогства. Їм були надані значні пільги: кожна родина отримала по 60 десятин землі, звільнення від податків на 50 років, а від рекрутської повинності — назавжди. Згодом Арциз став однією з найбагатших німецьких колоній. Швидкими темпами розвивалося землеробство і скотарство. Про арцизький базар знали навіть за межами Російської Імперії. Звідси коней табунами відправляли до Франції, Туреччини, Польщі. Лихом для німецького населення Півдня України стали депортації, політичні репресії та гоніння, які почалися в 20-х роках і скалічили життя переважній частині населення, ліквідувавши прошарок справжніх господарів села з передовим агротехнічним досвідом колоністського землеволодіння.[3]

В кінці дев'ятнадцятого сторіччя Арциз приваблював багатьох ініціативних людей з північних районів України і Білорусі, зі Східної Польщі, з Молдавії та Румунії. На початку 1918 року Арциз, як і вся Бессарабія, опинився під владою боярської Румунії. Від румунської окупації місто було звільнено 28 червня 1940 р. Арциз стає одним з районних центрів Ізмаїльської області.[1, с.144]


З 1941 по 1944 рік Арциз окуповано німецько-румунськими військами. Потім була перемога, і роки наполегливої праці та поступового розвитку, і незалежність, і нові надії…

Зі створенням Ізмаїльської області Арциз став адміністративним центром району. У 1957 році Арциз був перетворений в селище міського типу, в його смугу увійшли село Чорноглинське (колишнє Брієни) і хутір Нагорний. [2, с.135]

Символіка[ред.ред. код]

Герб міста являє собою варязький геральдичний щит. Лелека символізує мир, добро, щастя; золота виноградна лоза — працьовитість жителів і плодючість землі; каміння — єдність різних національностей; залізнична колія — розвиток промисловості. Блакитний колір — то краса і велич, червоний — мужність, золотий — багатство і справедливість. Автори герба — Постолов Сергій Костянтинович і Коваль Володимир Федорович. Герб було затверджено рішенням виконавчого комітету Арцизької міської Ради народних депутатів 19 квітня 1991 р.

Докладніше: Герб Арциза


Промисловість та сільське господарство[ред.ред. код]

Заводи: залізо-бетонних виробів, ливарно-механічний, машинобудівний; залізничне депо, електропідстанція Дубоссарської ГЕС; молочних виробів, хлібний, продовольчих товарів, м'сокомбінат, винних виробів; 3 млини, 7 маслобійок, 2 коптильні, 2 пекарні, елеватор.

У районі: виноградарство, посіви пшениці, соняшника, кукурудзи; розведення м'ясомолочної худоби.

Освіта та наука[ред.ред. код]

3 середні, 1 восьмирічна школа, 1 школа робітничої молоді, 1 спортивна школа, Будинок культури, 2 бібліотеки.

Демографія[ред.ред. код]

Ступали цими землями готи, гуни, анти, монголи… Жили тут кріпаки-втікачі. Кожен розмовляв своєю мовою і молився своєму богові. Зараз тут живуть українці, росіяни, болгари, молдавани, гагаузи, цигани. З роками ріс в Арцизі прошарок росіян, українців і молдаван. Переважно це були бідняки, які працювали за наймом в господарствах колоністів, лише деякі займалися землеробством і кустарним промислом. У 1859 році в Арцизі налічувалося 157 дворів (1521 житель). [6, с.22]

За статистичними даними на 01.01.2011 р. в Арцизі налічувалося 15229 осіб.

Економіка[ред.ред. код]

Малосирзавод — побудований 1958 році в Арцизі, що випускає щорічно 5 тис. тонн продукції.

Птахом'ясокомбінат з прийомним, відгодівельними, м'ясо-жировим цехами і потужним холодильником.

Фабрики «Звільнений ткач» і промкомбінату.

Виноробний завод — Радгосп «Комсомолець» довів площу під виноградниками до 860 га, , що переробляє за добу 1 тис. тонн винограду.

«Сільгосптехніки» — має свій механізований загін, потужні ремонтні майстерні, базу матеріально-технічного постачання, автопарк.

«Міжколгоспбуді» — комбікормовий завод, винозавод, маслосирзавод, промкомбінат та побуткомбінату. Автопідприємство 15132 має в своєму розпорядженні 146 автомашини.

«Укрводзалізобетон» — завод залізобетонних виробів тресту Його колектив випускає вироби 50 найменувань −100 тис. кубометрів збірного залізобетону на рік, а річний обсяг будівельно-монтажних робіт обчислюється 1,5 млн руб. Підприємство успішно освоює випуск спірально-шовних труб діаметром 300 мм. На заводі працює 900 чоловік.

Інтенсифікації виробництва сприяло і злиття в 1973 році двох Арцизьких колгоспів в один — ім. Леніна.

Транспорт[ред.ред. код]

20 лютого 1941, напередодні 23-ї річниці Червоної Армії, будівництво залізничної гілки, що зв'язала Ізмаїл з Одесою, було завершено. [4, с.644] За рішенням Радянського уряду 20 серпня 1940 почалося спорудження 90-кілометрової залізничної лінії Арциз — Ізмаїл.

Мости[ред.ред. код]

В 1940 р. введено в експлуатацію 76-метровий пальовий міст через річку Когильник.

Архітектура[ред.ред. код]

Пам'ятники та скульптури

В парку культури і відпочинку ім. 40-річчя ВЛКСМ встановлено пам'ятник засновнику Радянської держави В. І. Леніну.

Кірха- вул. Орджонікідзе, Арциз, Одеська обл. 68400.


Арцизька євангелічно- лютеранська парафія (1899–1916)[ред.ред. код]

Німці, як і будь-який народ, були дуже релігійними, тому у 1880 році німецькою громадою була збудована та введена в дію будівля кірхи (лютеранська церква). Вона розташована на місці, нині займаному будівлею районної бібліотеки. Цікавим є і той факт, що колоністи, як тільки встали на ноги, окріпла, завели господарство та міцно закріпились на цій території вони одразу ж почали будівництво кірхи, на яке збирались кошти з усієї громади. Та коли вона була побудована, Арциз став ще й не тільки торговим центром регіону, а й релігійним, так як тут була побудована єдина кірха на весь тодішній Буджак.

Будівлі

Розширилися межі села, збільшилася кількість населення. Тільки в 1950–1958 рр. побудовано 600 будинків. За післявоєнний час невпізнанно змінився зовнішній вигляд Арциза. З'явилися 44 вулиці, забудовані новими будинками. У них тільки за останні десять років справили новосілля більше тисячі сімей. З появою заводу залізобетонних виробів на околиці міста виріс новий район з багатоповерховими будинками.


Нові житлові будинки в Арцизі. 1976 р. Одночасно тут були побудовані типова школа на 960 учнів, дитячий садок на 280 місць, ясла, магазин, побутові пункти. У місті працюють універмаг, 46 продовольчих і промтоварних магазинів, 2 ресторани, 10 їдалень і кафе.

Культура[ред.ред. код]

Центром культурного життя Арциза став районний будинок культури. Тут демонструвалися кінофільми, організувався самодіяльний агітколлектів. Тут працювали гуртки політграмоти, атеїстичний лекторій, гуртки художньої самодіяльності — хоровий, драматичний, танцювальний та ін, ансамбль народних інструментів. У січні 1945 року відкрився кінотеатр, придбані два кінопересувка. Діяла агіткультбрігада. На обласному огляді художньої самодіяльності в 1947 році колектив Арцизький культармейцев зайняв друге місце, а на республіканському — третє.

У приміщенні будинку культури розміщувалася і районна бібліотека. Працювали також бібліотеки в середній школі і парткабінете райкому партії. У їх фондах налічувалося 7845 примірників книг.

Більше тисячі жителів міста беруть активну участь в роботі гуртків художньої самодіяльності та різних студій, створених при районному будинку культури і п'яти клубах. В парку культури і відпочинку ім. 40-річчя ВЛКСМ споруджений зелений театр на 1000 місць. Цікаво організовує дозвілля школярів будинок піонерів, де створено 18 різних гуртків і клубів.

У місті функціонують 2 бібліотеки.

У місті є стадіон.

Про Арциз складено багато віршів і пісень. Одна з них «Здравствуй, Арциз!» (слова Ольги Фоміної, музика Миколи Дімітрова), мабуть, найповніше відображає особливості міста.


Здравствуй, Арциз!

Рассвет окрасит крыши города

В какой-то розовый янтарь.

И солнышко светло и молодо

С утра листает календарь.

Лучи расставив паутинкою,

Оно с надеждой смотрит вниз.

В долину, где под легкой дымкою

Уже проснулся мой Арциз.

Здравствуй, Арциз, город старый и новый,

Омытый дождем, засыпанный снегом,

Здравствуй, Арциз, в садочках вишневых,

В сиянии дня и под пасмурным небом.

Верю в тебя, в твою силу и волю,

Пусть время приносит и боль, и потери.

Ты обретешь свою светлую долю.

Верю в тебя, все равно в тебя верю!

Мой добрый город дружбой славится,

Гостеприимен каждый дом.

Здесь первенцев приносят аисты,

А люди славятся трудом.

И ценим мы улыбку детскую

Превыше ценностей любых,

Мужскую силу, верность женскую

И помним павших как живых…

Здравствуй, Арциз, в лозе виноградной,

В крике ребенка, в улыбке студента.

Здравствуй, Арциз, простой и понятный,

В свадебных маршах и траурных лентах.

Верю в тебя, в твои сильные руки.

Пусть даже Надежда закроет все двери,

Выдержишь ты испытания и муки.

Верю в тебя, все равно в тебя верю!

Быть может, жизнь провинциальная

Однообразьем надоест.

И позовет в дорогу дальнюю

Охота к перемене мест.

Завертит лица, декорации

Судьбы причудливый каприз.

Устану и сойду на станции

С родным названием «Арциз».

Знамениті уродженці[ред.ред. код]

За післявоєнний період 710 робітників, колгоспників, представників інтелігенції Арциза були нагороджені орденами і медалями, серед них орденом Леніна:

• Ченцов Ф. М. — залізничник машиніст. • Городнік В. В.- черговий по депо. • Норін М. С. — інженер депо. • Зінчук І. Г. — ревізор руху. • Івашкін А. А. — приймальник паровозів. • Бахчеван Д. Г. — бригадир комплексної бригади «Міжколгоспбуду». • Стоянов З. С. — токар районного об'єднання «Сільгосптехніки».

  • Мордвинова М. А. — вчителька Арцизької середньої школи. Удостоєна Ордена Жовтневої Революції

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 16
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Батюшков П. Н. Бессарабия. Историческое описание. СПб., 1992, с. 144.
  2. Відомості Верховної Ради УРСР. 1957, № 9, с. 135
  3. Кулінич І. М., Кривець Н. В. Нариси з історії німецьких колоній в Україні. — К.: Наукова думка, 1998.
  4. Лазарев А. М. Молдавская советская государственность и бессарабський вопрос. Кишинёв, 1974, с. 644.
  5. Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 26 жовтня 2007 р.). — Одеса, 2007.
  6. Списки населених місць Російської імперії, т. 3. Бессарабська область. СПб., 1961, с. 22.
  7. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974–1985.