Ганс Єшоннек
Ганс Ешоннек | |||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Hans Jeschonnek | |||||||||||||||||
Народження |
9 квітня 1899 Гогенсальца, Провінція Позен | ||||||||||||||||
Смерть |
18 серпня 1943 (44 роки) Растенбург, Східна Пруссія вогнепальне поранення | ||||||||||||||||
Поховання | Ґміна Ґолдап | ||||||||||||||||
Країна |
Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх | ||||||||||||||||
Приналежність |
Райхсгеер Рейхсвер Вермахт | ||||||||||||||||
Вид збройних сил | Люфтваффе | ||||||||||||||||
Рід військ |
піхота військово-повітряні сили | ||||||||||||||||
Роки служби | 1914–1943 | ||||||||||||||||
Звання | Генерал-полковник Люфтваффе | ||||||||||||||||
Командування |
Lehrgeschwader 1 Повітряне командування «Ірак» начальник Генерального штабу Люфтваффе | ||||||||||||||||
Війни / битви | |||||||||||||||||
Відносини | Герт Єшоннек (молодший брат) | ||||||||||||||||
Нагороди |
| ||||||||||||||||
Ганс Єшоннек у Вікісховищі |
Ганс Єшоннек (нім. Hans Jeschonnek; нар. 9 квітня 1899, Гогензальца, Провінція Позен — пом. 18 серпня 1943, Растенбург, Східна Пруссія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, начальник Генерального штабу Люфтваффе, генерал-полковник Люфтваффе (1942). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1939).
Біографія[ред. | ред. код]
Син директора гімназії Фрідріха Єшоннека і його дружини Анні, уродженої Гардівскі.
Перша світова війна[ред. | ред. код]
10 серпня 1914 року поступив фенріхом в 50-й піхотний полк. Вже 26 вересня 1914 отримав звання лейтенанта. C 6 травня 1915 командир роти свого полку. Після важкого поранення знаходився в госпіталі в період з 6 жовтня по 28 листопада 1915 року.
У грудні 1915 — березні 1916 року навчався на кулеметних курсах в Позені, з 2 березня 1916 року -командир 50-ї кулеметної роти, з 23 листопада того ж року повернувся до роти свого полку. У липні 1917 року зарахований в 3-й армійський артилерійський полк. У жовтні 1917 — квітні 1918 років пройшов підготовку в авіаційному училищі в Шверіні і 22 квітня 1918 був зарахований пілотом в 40-у ескадру.
За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу, а також Лицарським хрестом ордена дому Гогенцоллернів з мечами.
Міжвоєнна служба[ред. | ред. код]
З 24 грудня 1918 до 26 січня 1920 пілот 129-ї ескадри прикордонних військ. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З травня 1920 року служив в 11-му кавалерійському полку, в жовтні 1921 — грудні 1923 років закінчив 2 курсу кавалерійського училища в Ганновері.
6 грудня 1923 переведений в Імперське військове міністерство радником інспекції озброєнь. Працював над таємним відтворенням ПС. У 1932 році пройшов курс навчання льотчика-винищувача в секретній німецької льотній школі в Липецьку (СРСР). 1 лютого 1933 призначений радником інспекції військово-навчальних льотних закладів.
1 вересня 1933 офіційно переведений у люфтваффе і призначений оперативним офіцером при статс-секретарі Імперського міністерства авіації (RLM) Ергарді Мільху і офіцером зв'язку RLM в Імперському військовому міністерстві.
З 1 жовтня 1934 року — офіцер для особливих доручень і ад'ютант генерала Мільха. Один з найближчих співробітників Германа Герінга, керував будівництвом і бойовою підготовкою ВВС.
Пройшов навчання в льотних школах (1934, 1935) та 1 квітня 1935 зарахований до авіагрупи «Грайфсвальд», з 1 липня 1935 — командир ескадрильї, з 12 березня 1936 — командир 2-ї навчальної групи 152-ї ескадри (Грейфсвальд) і начальник авіабази в Грейфсвальде. Був одним з помічників Ернста Удета в Технічному управлінні.
1 жовтня 1937 року призначений начальником 1-го (оперативного) відділу Генерального штабу люфтваффе. З 1 лютого 1938 року — начальник Оперативного відділу Генерального штабу люфтваффе — найважливішого з його підрозділів.
З 1 лютого 1939 року начальник Генерального штабу люфтваффе. У серпні присвоєно звання генерал-майора. Наймолодший генерал німецької армії, що зайняв таку відповідальну посаду.
Друга світова війна[ред. | ред. код]
27 жовтня 1939 року за підсумками Польської кампанії нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. 19 липня 1940 отримав звання генерала авіації, минаючи чин генерал-лейтенанта. Був в постійному конфлікті з іншим вищим керівником люфтваффе Мільхом, причому вважається, що їх спеціально «цькував» Герінг, щоб не допустити посилення будь-кого зі своїх підлеглих.
Кінець кар'єри[ред. | ред. код]
Протягом 1942—1943 років ситуація в люфтваффе серйозно ускладнилася: збільшилися втрати, стала помітною відсутність нових розробок, люфтваффе втрачало ініціативу на Сході. Крім того, Ганс Єшоннек, виконуючи вказівки Герінга, не планував оборонних дій і виявився не готовий до відбиття стратегічних бомбардувань союзників. Ставлення до Єшоннека з боку Гітлера стало погіршуватися після початку масованих нальотів союзної авіації на територію Німеччини влітку 1943 (Операція Pointblank). 17 серпня 8-ма повітряна армія США провела наліт на Швайнфурт і Регенсбург — центри авіаційної промисловості. 18 серпня британська авіація завдала удару по секретному ракетному полігону в Пенемюнде. У ході відбиття цієї атаки Ганс Єшоннек віддав наказ частинам ППО відкрити вогонь по групі з 200 німецьких винищувачів, які були прийняті за бомбардувальники противника. Наступного дня, після аудієнції з Гітлером, Ганс Єшоннек застрелився, не виходячи з Вольфшанце. За словами Мільха, в залишеній передсмертній записці Єшоннек вимагав, щоб Герінг не був присутній на його похороні.
Нагороди[ред. | ред. код]
Військова кар'єра
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак військового пілота (Пруссія)
- Лицарський хрест королівського ордена дому Гогенцоллернів з мечами
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами[1]
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Лицарський хрест Залізного хреста (27 жовтня 1939) — за заслуги в Польській кампанії
- Орден Михая Хороброго (Румунське королівство)[1]
- 3-го класу (7 листопада 1941)
- 2-го класу (1 вересня 1942)
- Орден Хреста Свободи 1-го класу з зіркою і мечами (Фінляндія; 25 березня 1942)[1]
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Joachimsthaler, Anton (1999) [1995]. The Last Days of Hitler: The Legends, the Evidence, the Truth. Trans. Helmut Bögler. London: Brockhampton Press. ISBN 978-1-86019-902-8.
- Keegan, John (2003). Who's Who in World War Two. Routledge (UK). ISBN 0-415-26033-7
- Nielsen, Andreas L. (1968). German Air Force General Staff. Ayer Publishing. ISBN 0-405-00043-X
- Schumann, Ralf (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 des LG 1. Zweibrücken, Germany: VDM Heinz Nickel. ISBN 978-3-86619-013-9.
- Shirer, William (1983). The Rise and Fall of the Third Reich. Fawcett Crest. New York. ISBN 0-449-21977-1
- Suchenwirth, Richard (1970). Command and Leadership in the German Air Force. Ayer Publishing. ISBN 0-405-00051-0
- Gerhard Hümmelchen: Generaloberst Hans Jeschonnek. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1. Primus, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, S. 97-101.
- Боевые операции Люфтваффе = Rise and Fall of the German Air Force: 1933—1945. — М.: Яуза-Пресс, 2009. — 656 с. — 5000 экз. — ISBN 978-5-9955-0028-5.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ганс Єшоннек |
- Generaloberst Hans Jeschonnek. на geocities.com. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 11 листопада 2012.(англ.)
- Hans Jeschonnek, 1899—1943 [Архівовано 20 грудня 2011 у WebCite]
- Jeschonnek, Hans — нагороди генерал-полковника Ешоннека (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Jeschonnek, Hans - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (неп.). Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
|
- Народились 9 квітня
- Народились 1899
- Померли 18 серпня
- Померли 1943
- Генерал-полковники Люфтваффе
- Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста
- Нагороджені застібкою до Залізного хреста 1-го класу
- Нагороджені застібкою до Залізного хреста 2-го класу
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Кавалери ордена дому Гогенцоллернів
- Нагороджені чорним нагрудним знаком «За поранення»
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 2-го класу
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
- Кавалери ордена Михая Хороброго 2-го класу
- Кавалери ордена Михая Хороброго 3-го класу
- Нагороджені орденом Хреста Свободи 1-го класу із зіркою
- Нагороджені Комбінованим Знаком Пілота-Спостерігача в золоті з діамантами
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Члени Фрайкору
- Учасники Другої світової війни з Німеччини
- Військовики-самогубці
- Німецькі начальники Генерального штабу
- Уродженці Іновроцлава
- Самогубці, які застрелилися