Гайнц Вільгельм Гудеріан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гайнц Вільгельм Гудеріан
Heinz Wilhelm Guderian
Bundesarchiv Bild 101I-139-1112-17, Russland-Mitte, Heinz Guderian.jpg
Прізвисько Schneller Heinz — «швидкий Гайнц»
Heinz Brausewetter — «Гайнц-ураган»
Народився 17 червня 1888(1888-06-17)
Німецька імперія Кульм
Помер 14 травня 1954(1954-05-14) (65 років)
ФРН Швангау, Алльгой
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Kaiserstandarte.svg сухопутні війська
Heer Сухопутні війська
Рід військ танкові війська
Роки служби 1907–1945
Звання Rank insignia of Generaloberst of the Wehrmacht.svg Генерал-полковник
Командування Начальник Генерального штабу Сухопутних військ Вермахту
2-а танкова армія
Війни/битви Білостоцько-Мінська битва
Смоленська битва (1941)
Битва за Київ (1941)
Битва за Москву
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни
Медаль «У пам’ять 13 березня 1938 року»
Медаль «В пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Срібний нагрудний знак «За танкову атаку»

Гайнц Вільге́льм Гуде́ріан (нім. Heinz Wilhelm Guderian; * 17 червня 1888 — 14 травня 1954) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник німецької армії (1940), військовий теоретик.

Разом з Шарлем де Голлем та Дж. Фуллером вважався батьком моторизованих способів ведення війни. Мав прізвиська Schneller Heinz — «швидкий Гайнц», Heinz Brausewetter — «Гайнц-ураган».

Біографія[ред.ред. код]

Військова кар'єра

Дитинство[ред.ред. код]

Народився в містечку Кульм, що поряд з рікою Вісла, на південь від Гданська (Польща). В той час цей район належав Пруссії. Зараз це містечко Хелмно на території Польщі. Батько був першим кадровим офіцером з роду Гудеріанів, що вплинуло на вибір Гейнцом кар'єри військового. В 1890 році у Гудеріана народився брат Фріц, разом з яким, після навчання в школі, 1 квітня 1901 року вони були прийняті в кадетський корпус для молодшого віку. 1 квітня 1903 року Гейнц переведений в кадетський корпус для старшого віку під Берліном. В лютому 1907 здає екзамен на атестат зрілості.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Після навчання в кадетському корпусі почав військову службу у лютому 1907 року фенріхом (кандидат у офіцери) в 10-му єгерському батальйоні, яким командував його батько. В 1907 році пройшов 6-місячний курс у військовому училищі та 27 січня 1908 року отримав звання лейтенанта. В 1912-13 рр. служив в 3-му телеграфному батальйоні. З жовтня 1913 року до початку Першої Світової війни навчався у військовій академії в Берліні.

Між світовими війнами[ред.ред. код]

Після Першої світової війни капітан Гудеріан продовжив службу в рейхсвері, літом 1919 року служив в штабі «Залізної дивізії» в Латвії.

З 1920 року — командир роти в різних піхотних частинах.

З 1922 р. — у військовому міністерстві, у відділі автомобільного транспорту.

З 1924 р. — інструктор в школі унтер-офіцерів 2-ї піхотної дивізії. З лютого 1927 року — майор.

З 1927 р. — у військовому міністерстві, у відділі автотранспорту.

З 1930 року — командир 3-го автотранспортного батальйону. З лютого 1931 року — підполковник.

З 1931 р. — начальник штабу інспекції автотранспортних військ. З жовтня 1933 — полковник.

З липня 1934 р. полковник Гудеріан — начальник штабу моторизованих військ.

З вересня 1935 р. — начальник штабу танкових військ.

З 1935 р. — командир 2-ї танкової дивізії. З серпня 1936 року — генерал-майор.

З 1938 — командувач 16-м армійським корпусом (моторизованим). З лютого 1938 року — генерал-лейтенант, з листопада 1938 року — генерал танкових військ.

З серпня 1939-го — командир 19-го армійського корпуса (моторизованого).

Гудеріан також закінчив Казанську танкову школу

Гудеріан під час спільного німецько-радянського параду з нагоди виводу частин Вермахту з Брест-Литовска та зайняття його Червоною армією. Праворуч — командир 29-ої легкої танкової бригади РСЧА комбриг С. М. Кривошеїн (22 вересня 1939)

Друга Світова війна[ред.ред. код]

В 1941 року командувач 2-ю танковою групою в складі групи армій «Центр».

Після поразки під Москвою був знятий з посади та звільнений у запас.

З березня 1943 року генерал-інспектор танкових військ, з липня 1944 року — начальник Генерального штабу сухопутних військ.

В березні 1945 року за поразку на радянсько-німецькому фронті звільнений у запас.

Взятий у полон американським військам, але невдовзі був звільнений.

Після війни[ред.ред. код]

Гудеріан був взятий в полон американськими військами 10 травня 1945 року в Тіролі. Він був зісланий в Нюрнберг, але виступав на трибуналі лише як свідок. Радянська сторона хотіла пред'явити йому звинувачення у військових злочинах, але союзники з цим не погодились. В 1946 році Гудеріан був ув'язнений у тюрмі в Аллендорфі, а потім в Нейштадті. В червні 1948 року його було звільнено.

Написав книжку «Увага, танки».

Посилання[ред.ред. код]