Віленський Ґаон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Залман.
Віленський Ґаон
івр. אליהו בן שלמה זלמן‎
Прізвисько הגר"א і הגאון מווילנה
Псевдо הגר״א
Народився 23 квітня 1720(1720-04-23)[1][2]
Селець[d], Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер 9 жовтня 1797(1797-10-09)[1][2] (77 років)
Вільнюс, Російська імперія[1]
Поховання Вільнюс, Нове єврейське кладовище, біля цвинтаря Sudervė
Країна  Річ Посполита
 Російська імперія
Діяльність рабин, Посек
Галузь філософія
Відомі учні Chaim of Volozhind
Знання мов іврит
Конфесія ортодоксальний юдаїзм
Брати, сестри Abraham, brother of the Grad

рабі Еліягу бен Шломо Залман (івр. ר' אליהו בן שלמה זלמן‎), (їд. דער װילנער גאון‎ Der Vilner Goen), (пол. Gaon z Wilna, Gaon Wileński), або Еліягу з Вільна, або за його єврейським акронімом גְּרָ"א (ҐРА — "Ґаон Рабейну Елійагу": "Наш великий вчитель Еліягу"), також відомий як Вільна Ґаон[3] або Ґаон із Вільна (івр. הגאון מווילנה‎); нар. 23 квітня 1720(17200423) — пом. 9 жовтня 1797 — рабин, кабаліст і громадський діяч, один з видатних духовних авторитетів ортодоксального єврейства, математик. Слово «Ґаон» у перекладі з івриту означає «геній».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині відомих рабинів у невеликому містечку Селець в околицях Берестя. Його дідом був рабин Мойше Рібкес — автор коментарів до Шулхан Арух — «Беер га-ола»[4]. Був дуже здібною дитиною. До чотирьох років вивчив напам'ять Танах. До 7 років навчався у рабина Моше Маргаліота з Кейдани, автора книги «Пнів Моше», потім до самої старості вчився самостійно, позаяк жоден вчитель не міг його вже навчати.

У 18 років одружився, потім почав мандрувати по єврейських громадах, що було звичаєм, характерним для видатних рабинів. Ще до того, як досяг 20-річного віку, обговорював з равинами найскладніші проблеми Галахи. Під час своїх скитань відвідав такі найбільші центри єврейської і світової вченості, як Берлін, Прага, Амстердам, де зміг зустрітися з найбільшими рабинами і знайти рідкісні рукописи. У 1745 році оселився у Вільні і поступово став набувати розголосу в єврейському світі як видатний рабин покоління.

Вул. Жидівська (Žydų gatve[5]) у Вільнюсі, довоєнна світлина (1926-33 рр.). Східний фасад Великої Синагоги. Місце зйомки - приблизно біля будинку № 8 (вже неісн.), де, як вважається, жив Ґаон[6].

1755 року під час суперечок між рабинами Йонатаном Ейбешюцем і Яковом Емден, перший апелював до його думки. Від 1760 року зібрав навколо себе видатних учнів, яким почав передавати частину своїх знань, в подальшому вони розвинули ідеї вчителя, відкривши єшиви і створивши громади по його принципам. Серед них особливо виділявся р. Хаїм з Воложина. Хоча Еліягу бен Шломо Залман не займав офіційної посади рабина, проте він отримував платню від громади на потреби своєї сім'ї і єшиви.

Віленський Ґаон різко критикував хасидський рух, який зароджувався в цей період. Він засуджував їх зраду єврейської традиції і зневагу до людей, що вивчають Тору (які вважаються елітою в єврейських колах). При спробі хасидів дійти до примирення в 1772—1777 роках відмовився навіть зустрітися з делегацією найбільших хасидських лідерів. Віленський Ґаон незабаром оголосив проти них «херем» (тобто бойкот), що частково зупинило розвиток хасидизму в Литві. У 1780 році зробив спробу еміґрувати в Ерец-Ісраель, але з незрозумілих причин повернувся назад, коли досяг Кенігсберга.

Ґаон помер у Сукот 1797 року, незабаром після введення російських військ до Литви. Був похований на єврейському кладовищі у передмісті Шніпішкес на правому березі Вілії (Няріса), навпроти Замкової гори і гирла Вільні. Кладовище було закрито в 1930 році, а в 1949—1950 роках — ліквідовано[7]. Двічі перепохований – на колишньому новому єврейському кладовищі Ужупіса, коли ж і його було знищено у 1961-1963 р.[8], новий мавзолей було встановлено на новому єврейському цвинтарі Судервє (район Шешкінє)[9].

У склепі Ґаона перепоховані останки його дружини та сина, а також прах графа Валентина Потоцького, який відрікся від християнства та прийняв юдаїзм 1749 року[10]. В склепі Ґаона віряни залишають записки з молитвами до Б-га.

Засновник видавничого дому Брокгауз-Єфрон Ілля Єфрон є правнуком Ґаона.

Суспільний вплив[ред. | ред. код]

Погляди Віленського Ґаона лягли в основу сучасного юдаїзму. Його учні створили сучасну систему єврейської освіти. Він заохочував учнів вивчати природничі науки, та перекладав посібники з геометрії їдишем та івритом; зокрема, постановив р. Баруху Шику[en] із Шклова перекласти Евклідові математичні праці івритом.

Віленський Ґаон вніс зміни і поправки в ашкеназький молитовник. Велика його роль в плані ставлення до змін традицій; рав. Еліягу виступав за повне підпорядкування законам Шульхан Арух. У всіх диспутах, які велися за ці 250 років проти хасидизму, завжди апелювали до поглядів і діяльності Ґаона.

Великий вплив Ґаона і на повернення євреїв в землю Ізраїлю, коли він виступав як перший передвісник репатріації у новий час. Він послав своїх учнів з сім'ями в Ерец-Ісраель, і їх нащадки склали основне ядро єврейських жителів Єрусалима XIX століття, ще до початку сучасного руху євреїв за повернення в землю своїх предків. Ґаона вважають своїм батьком-засновником і релігійні сіоністи.

Пам'ятник Віленському Ґаону перед місцем, де розташовувалася Велика Синагога

Учні[ред. | ред. код]

  • Хаїм з Воложина
  • Гілель з Шклова
  • Менахем Мендель з Шклова
  • Менаше з Іллі

Книги[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Вулиця Ґаона (Gaono gatvė)[13] у Вільнюсі. Ліворуч - ресторан та готель Stikliai.

Ім'я Ґаона носять Державний єврейський музей і одна з вулиць (вулиця Ґаона; лит. Gaono gatvė[13]) у Вільнюсі.

А також одна з вулиць в місті Рішон-ле-Ціон (Ізраїль).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119183706 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ Yaniv, Samuel (Rabbi) (17 квітня 2010). The Vilna Gaon and his Vision of Redemption. Bar Ilan University. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 19 травня 2012.
  4. ↑ Элияху бен Шломо Залман // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  5. ↑ Žydų gatvė | Vilniuje | Jewish Heritage. Jewish Heritage Lithuania (lt-LT) . 22 березня 2020. Процитовано 27 липня 2023.
  6. ↑ Gaon Monument | Go Vilnius. www.govilnius.lt (англ.). Процитовано 27 липня 2023.
  7. ↑ Аграновский Г., Гузенберг И. Литовский Иерусалим. Краткий путеводитель по памятным местам еврейской истории и культуры в Вильнюсе. — Вильнюс : Литуанус, 1992. — С. 64—65. — 3000 екз.
  8. ↑ Užupis Jewish Cemetery to Be Declared National Protected Site – Lithuanian Jewish Community (амер.). 29 лютого 2016. Процитовано 27 липня 2023.
  9. ↑ The Mausoleum of Vilna Gaon and his family | Jewish heritage. Jewish Heritage Lithuania (брит.). 10 серпня 2020. Процитовано 27 липня 2023.
  10. ↑ Who is Buried in the Vilna Gaon's Tomb?. Association of Jews of Vilna and vicinity in Israel (амер.). Процитовано 27 липня 2023.
  11. ↑ Goodreads. Goodreads (англ.). Процитовано 27 липня 2023.
  12. ↑ Ayil Meshulash.
  13. ↑ а б Gaono gatvė Vilniuje - Vilniaus katalogas. vilnius21.lt. Процитовано 27 липня 2023.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Зображення рабина Це незавершена стаття про рабина.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віленський_Ґаон&oldid=42406218