Гримайлівський замок-палац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гримайлівський замок


49°20′07″ пн. ш. 26°00′36″ сх. д. / 49.33544444447221622° пн. ш. 26.01022222225000036° сх. д. / 49.33544444447221622; 26.01022222225000036Координати: 49°20′07″ пн. ш. 26°00′36″ сх. д. / 49.33544444447221622° пн. ш. 26.01022222225000036° сх. д. / 49.33544444447221622; 26.01022222225000036
Тип замок і палац
Статус спадщини пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна  Україна
Розташування Гримайлів
Будівник Лудзіцькі
Засновано 17 століття
Будівництво поч. XVII ст.
Стан повністю зруйнований
Гримайлівський замок-палац. Карта розташування: Україна
Гримайлівський замок-палац
Гримайлівський замок-палац (Україна)
Мапа

CMNS: Гримайлівський замок-палац у Вікісховищі

Гримайлівський замок-палац — втрачена оборонна споруда, пам'ятка архітектури місцевого значення. Розташований у смт Гримайлів Тернопільської области.

Історія[ред. | ред. код]

Мурований замок із 4-ма наріжними вежами, який збудували Лудзіцькі на поч. XVII ст. на підвищеному березі р. Гнила.

У часи національно-визвольної війни українського народу, а згодом — польсько-турецьких воєн неодноразово зазнавав руйнувань. Пізніше — відбудований та утримувався в належному стані до XIX ст. як резиденція його власників: Сенявських, Любомирських, Жевуських.

Близько 1840 року власник Антим Нікорович перебудував замок на палац. Його прикрашали вишукані меблі, зберігалася колекція портретів, картин, велика бібліотека й архів. За описом Івана Крип'якевича 1931 року, «замок мав вигляд великого будинку, збудованого в квадрат з чотирма баштами по рогах. При перебудові було знесено три крила і дві баніти, залишилося лише південне крило у вигляді прямокутника, висотою у три поверхи, з останніми двома баштами по боках і фронтоном до півночі».

Перед Другою світовою війною війною останні власники Гримайлова Пінінські приділяли багато уваги утриманню палацу, однак у роки війни був зруйнований, а після війни його майже повністю розібрали радянські солдати, використавши камінь на будівництво дороги.

Джерела[ред. | ред. код]