Грязев Василь Петрович

Василь Петрович Грязев
Василий Петрович Грязев
Народився	4 березня 1928(1928-03-04) Тула, СРСР
Помер	1 жовтня 2008(2008-10-01) (80 років) Тула, Росія
Країна	СРСР — Росія
Діяльність	інженер-механік
Alma mater	Тульский механічний інститут
Заклад	Тульське КБ приладобудування
Вчене звання	доктор технічних наук
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Василь Петрович Грязев (4 березня 1928, Тула — 1 жовтня 2008) — радянський і російський конструктор автоматичного артилерійського та стрілецького озброєння, довгі роки заступник керівника - головний конструктор Тульського Конструкторського бюро приладобудування.

Герой Соціалістичної Праці. Доктор технічних наук, професор, дійсний член Російської інженерної академії і Російської академії ракетно-артилерійських наук.

Біографія

Василь Петрович Грязев народився 4 березня 1928 року в Тулі в родині робітника.

У 1945 році вступив в Тульський механічний інститут на збройно—кулеметний факультет. Брав активну участь в факультетському гуртку науково-технічної творчості. У 1950 році направлений на переддипломну практику на посаду техніка в Подільський науково-дослідний інститут стрілецько—гарматного озброєння авіації (НДІ-61). Через рік, закінчивши інститут з відзнакою, приїжджає в Подольск вже на роботу. Обіймав посади техніка, старшого інженера, провідного інженера, заступника начальника відділу, головного конструктора. У стінах підприємства потоваришував з Аркадієм Георгійовичем Шипуновим. Протягом декількох років творчий союз молодих інженерів В. Грязева і А. Шипунова виходить на провідні позиції в інституті. Разом вони працюють над створенням нового покоління дрібнокаліберних авіаційних гармат. У 1962 році А. Г. Шипунов стає керівником Тульського Конструкторського бюро приладобудування, а В. П. Грязев залишається в Подільську і продовжує працювати над зразками авіаційного озброєння. У 1965 році на озброєння була прийнята перша авіаційна гармата конструкції Грязева—Шипунова — ГШ-23 з калібром 23 мм і темпом стрільби до 3200 пострілів в хвилину. Незабаром гарматою ГШ-23 і її модифікаціями була оснащена практично вся бойова авіація СРСР: літаки МіГ-21, МіГ-23, Як-28, Іл-76, Ту-22М, Ту-95МС, Ан-72П, Іл—102, L -39Z, вертольоти Ка-25Ф і Мі-24ВМ. У тому ж році на озброєння штурмовика Су-25 і вертольоти вогневої підтримки Мі—24П надійшла 30 мм двоствольної гармата ГШ-30-2.

У 1966 році на запрошення А. Г. Шипунова Василь Петрович повертається в Тулу і займає посаду головного конструктора Тульського КБП по стрілецько—гарматному озброєнню. На новому місці науково—технічний талант В. П.  Грязева розкрився в повній мірі. Володіючи найглибшими знаннями і тонким інженерним чуттям, він у всіх своїх виробах втілював три основних принципи: максимальна швидкострільність, легкість і висока військово—економічна ефективність. У творчій співдружності з А. Г. Шипуновим їм була розроблена серія дрібнокаліберного автоматичного артилерійського озброєння для трьох видів Збройних сил СРСР і Росії.

Розробки

ГШ-6-30

Для Військово-повітряних сил:

• 7,62 мм чотириствольний кулемет ГШГ—7,62 для озброєння вертольотів;
• 23 мм двоствольна гармата ГШ-23 для озброєння літаків різних типів і вертольотів;
• 23 мм шестиствольна гармата ГШ-6-23 для літаків МіГ-31 і Су-24;
• 30 мм одноствольна гармата ГШ-30-1 для літаків МіГ-29 і Су-27;
• 30 мм двоствольна гармата ГШ-30-2 для літака Су-25;
• 30 мм двоствольна гармата ГШ-30К для вертольота Мі-24П;
• 30 мм шестиствольна гармата ГШ-6-30 для літака МіГ-27;

Для Військово-морського флоту:

• 30 мм шестиствольний зенітний автомат ГШ—6—30К для корабельного комплексу АК-630;
• 30 мм шестиствольний зенітний автомат ГШ630Л для корабельного комплексу АК-306;
• 30 мм шестиствольний зенітний автомат 6К30ГШ для корабельного зенітного ракетно-гарматного комплексу «Каштан».

Для Сухопутних військ:

• 30 мм одноствольні гармати 2А42 і 2А72 для озброєння бойових машин піхоти (БМП-2 і БМП-3) і десанту (БМД-2 і БМД-3), бронетранспортера БТР-80 і вертольоти Ка-50;
• 30 мм двоствольний зенітний автомат 2А38 для ззенітного ракетно-гарматного комплексу «Тунгуска»;
• стрілецько-гранатометний комплекс A-91 для сил спеціального призначення;

Жорсткі вимоги, що пред'являються творцями бойових літаків, до авіаційного озброєння завжди знаходили задоволення, завдяки новим і оригінальним технічним рішенням В. П. Грязева. Так, 30 мм гармата ГШ-30-1, створена для винищувачів МіГ-29 і Су-27, поєднуючи в собі високу скорострільність і малі габарити, виявилася ще й найлегшою в своєму класі.

У 1984 році за видатні заслуги в галузі створення нових типів озброєння і зміцнення обороноздатності країни, Указом Президії Верховної Ради СРСР Василю Петровичу Ггрязеву було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Надалі під його керівництвом були розроблені засоби спеціального призначення для армії, МВС і інших силових відомств і антитерористичних підрозділів: пістолети-кулемети ПП-9-М, ПП-93 (АПБ), ПП-90М1, ПП-2000; малогабаритний автомат 9А-91; снайперські гвинтівки ВСК-94, В-94 і ОСВ-96; автоматичні гранатомети АГС-30 і ЛПО-97; протипіхотний ручний гранатомет 6Г30; пістолети П-96С, П-96М, ГШ-18; карабіни "Беркут". Всього на посаді головного конструктора В. П. Грязев розробив, здав на озброєння і поставив на серійне виробництво 38 зразків зброї і боєприпасів.

Вчений, автор численних праць в галузі проектування і дослідження автоматичного артилерійського та стрілецького озброєння, підвищенні ефективності озброєння, динаміки, міцності, живучості та надійності автоматичної зброї. Автор 248 винаходів і 76 наукових публікацій. Довгі роки поєднував науково-конструкторську роботу з роботою керівника кафедри «Розрахунок і проектування автоматичних машин» Тульського державного університету, будучи професором цієї кафедри і Почесним доктором Тульського державного університету.

Василь Петрович Грязев помер в Тулі 1 жовтня 2008 року у віці 80 років. Його поховали на міському цвинтарі поряд з дружиною.

Награди і звання

• Герой Соціалістичної Праці (1984).
•  Орден «За заслуги перед Вітчизною» 2 ступеня.
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» 3 ступеня.
• Два ордена Леніна (1971, 1984).
• Орден Жовтневої Революції (1976).
• Лауреат Державних премій СРСР (1968, 1976).
• Лауреат премій ім. С. І. Мосіна (1966, 1975, 1981, 1986).
• Лауреат премії Уряду Російської Федерації в галузі освіти (2007).
• Почесний громадянин Тули и Тульської області (2003).

Література і джерела

• Дмитрий Иванов. Дело всей жизни // журнал "Мастер-ружьё", № 3 (144), март 2009. стр.22-26
• Мишенев С. Вспоминая Василия Петровича Грязева [Архівовано 1 травня 2015 у Wayback Machine.] // журнал «Калашников». — 2013. — № 3. — С. 8—9.

Посилання

Грязев Василь Петрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

• «Три кита» конструктора Грязева^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Биография на сайте «Тульского КБП»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Люди, Конструкторы оружия, ГРЯЗЕВ Василий Петрович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Грязев Василий Петрович, Россия [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]