Гюстав Ле Бон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґюстав Ле Бон
Gustave Le Bon.jpg
Народився 7 травня 1841(1841-05-07)
Ножан-ле-Ротру, Франція Франція
Помер 13 грудня 1931(1931-12-13) (90 років)
Марн-ла-Кокетт, Франція Франція
Національність француз
Діяльність соціальна психологія
Відомий психологія натовпу

Ґюстав Лебон (фр. Gustave Le Bon; 7 травня 1841, Ножан-ле-Ротру13 грудня 1931) — французький психолог, соціолог, антрополог та історик, публіцист, найбільше відомий як засновник соціальної психології і автор одного з перших варіантів доктрини "масового суспільства". Автор кількох робіт, в яких він тлумачив теорії національних рис, расових приналежностей, поведінку стада і психологію натовпу. Також доктор медицини і автор ряду робіт з фізики і хімії.


Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Гюстав Лебон народився 7 травня 1841 року в Ножан-ле-Ротру (провінція Евр-і-Луара, Франція) в напівбургундській-напівбретонській родині. Незважаючи на дворянське походження, родина належала до типового для Франції середнього класу. У восьмирічному віці разом з батьками Лебон покинув Ножан-ле-Ротру, куди більше не повертався. Про його дитинство відомостей збереглось дуже мало. Отримав класичну освіту в ліцеї міста Тур, а в 1860 році вступив до Паризького університету на медичний факультет, який закінчив в 1866 році після проходження практики. Втім, практичною медициною в подальшому майже не займався, та і все навчання в ліцеї і університеті вважав лише завадою для самоосвіти.

Участь у франко-пруській війні[ред.ред. код]

Перші опубліковані роботи Лебона всі були на медичні теми і здебільшого отримали у Франції велику популярність. В 1870-1871 роках він добровільно бере участь у франко-пруській війні в якості фронтового лікаря. Як результат з'являється нова праця про поведінку людини в умовах тотального ураження і роль військового керівництва, яка була гідно оцінена французьким генералітетом і стала навчальним посібником у ряді військових закладів Франції, а також за її межами. Після завершення війни Лебону було присвоєно звання Кавалера Ордена Слави.

Робота над соціальною психологією[ред.ред. код]

З 1871 року Лебон займається питаннями соціології. Він першим висуває ідею, що психологія – це наука, необхідна для вивчення соціології і розуміння історії народів. З'являються його праці "Психологічні закони еволюції народів", "Психологія народів", "Психологія натовпу", які отримали широке міжнародне визнання. Пізніше його книга "Психологія соціалізму" викликала гнів в політичних колах того часу, і ім'я Лебона зникає з офіційного друку. Його ідеї систематично бойкотуються. Втім, в червні 1914 року за сприяння Теодора Рузвельта Г. Лебон був включений в склад комісії по врегулюванню політичного, військового і економічного положення в Європі. Помер Гюстав Лебон 13 грудня 1931 року в передмісті Парижа у віці 90 років.

Основні ідеї[ред.ред. код]

Обкладинка книги "Les civilisations de l'Inde", 1887 року видання.

Гюстав Лебон відстоював ідею расового детермінізму в розвитку цивілізації. В якості фундамента соціальної еволюції він розглядав не розум, а ірраціонально-вольову, емоційну сферу психічного життя – почуття і вірування. З його точки зору, психологія – основа пізнання історії. Лебон є автором одного з перших варіантів доктрини "масового суспільства". Розглядаючи масу (натовп) як ірраціональну руйнівну силу, Лебон вважав, що цивілізація всіма своїми досягненнями завдячує діяльності еліти, і виступав проти ідей соціальної рівності і соціалізму. Згідно з його концепцією, поведінка індивіда в натовпі носить безсвідомий ірраціональний характер, йому властиві нетерпимість, догматизм, втрата почуття відповідальності, підвищена емоційність і розумовий примітивізм. В основі всіх соціальних змін лежить зміна ідей, що насаджуються масам небагатьма лідерами шляхом затвердження, повторення і зараження. Революції він вважав проявом масової істерії. Кінець XIX – початок XX століття Лебон характеризував як наступання "ери мас" и передбачав в зв'язку з цим неодмінний упадок цивілізації. Він також розгортав суперечку про природу матерії та енергії. Його книга "Еволюція матерії" була дуже популярною у Франції (існувало 12 видань). І хоча деякі з його ідей - наприклад, що вся матерія була природно нестабільною і постійно повільно перетворювалась у ефір - були використані деякими фізиками того часу, його специфічним формулюванням не надавали особливої уваги. В 1896 році Гюстав винайшов новий тип радіації, який він назвав "чорне світло", та пізніше існування "чорного світла" було спростоване.

Основні праці[ред.ред. код]

  • «Психологія народів і мас» (1895)– вважається першою роботою, яка поклала початок такій науці, як соціальна психологія. "Психологія народів" присвячена питанням утворення, розвитку і згасання людських рас і ролі, яку грають в цих процесах керуючі народом ідеї і люди. У "Психології мас" автор досліджує натовп як явище, дає первинну класифікацію різних її видів, описує закономірності її властивостей і поведінки, досліджує причинно-наслідкові зв'язки, аналізує методи впливу на натовп.
  • «Цивілізація арабів»(1899) - в цій роботі він зробив акцент на величезний вплив мусульманської цивілізації, який, на його думку, сприяв окультуренню варварських народів, що зруйнували Римську імперію і відкрив для Європи світ наукового і філософського знання, світ літератури, з якими та не була знайома.
  • «Психологія соціалізму» (1908)– Лебон виказує своє негативне ставлення до соціалістичних ідей, вважаючи їх псевдонауковими. Передбачає неминуче встановлення соціалізму в якійсь із західноєвропейських країн, який стане колективною трагедією: породить епоху руйнувань, анархії і терору, яка згодом зміниться епохою суворого деспотизму і залізного режиму. Ця праця на диво точно відтворює справжні події, які мали місце після захоплення політичної влади більшовиками в Росії.
  • «Еволюція матерії» (1912)

Вплив на подальший розвиток науки[ред.ред. код]

Ідеї Лебона мали значний вплив на розвиток соціальної психології, а також доктрин "масового суспільства", поширених в західній психології. Його робота над психологією натовпу стала важливою впродовж першої половини 20 століття, коли її використали дослідники сфери медіа Хадлі Кентріл і Герберт Блюмер для опису реакцій нижчих груп до медіа. Роботи Лебона вивчали такі видатні діячі, як Сорель, Сталін, Муссоліні, Гітлер, Ганото, Фрейд. Його книга "Психологічні закони еволюції народів" була настільною у Теодора Рузвельта і Леніна. Парадокс і трагедія автора в тому, що, за невеликим винятком, в цьому столітті роботи цього знаменитого вченого-енциклопедиста поглиблено вивчались лише потенційними диктаторами і не отримали уваги з боку тих, кому власне і були адресовані його перестороги і на диво точні передбачення. Став відомий тим, що намагався показати те спільне, що є між станом речей і закономірностями в психології мас. Американський соціолог Нейл Смелзер пише, що «незважаючи на критику, думки Лебона представляють інтерес. Він передбачив важливу роль натовпу в наш час», а також «охарактеризував методи впливу на юрбу, які в подальшому застосовували лідери на кшталт Гітлера, наприклад, використання спрощених гасел». Праці Лебона як мандрівника, який об'їхав практично весь (на той час колоніальний) світ, є найавторитетнішими джерелами відомостей про життя і звичаї народів того часу. Також в "Еволюції сил" і "Еволюції матерії" Лебон наближається до ідей теорії відносності і передбачає отримання енергії з атомів.

Див. також[ред.ред. код]

  • 10838 Лебон - астероїд, названий на честь науковця.

Джерела[ред.ред. код]

  • Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку XX ст.). — К.: Либідь, 1993. — 336 с. — ISBN 5-325-00191-4
  • Овчаренко В.И., Грицанов А.А. Социологический психологизм. Критический анализ.. — Минск: Вышэйшая школа, 1990. — 205 с. — ISBN 5-339-00449-X
  • Гюстав Лебон Психология народов и масс.
  • Якубіна В.Л. Еволюція концепту масовості: хода від психосоматичного тлумачення до соціально-філософського виміру // Альманах „Філософські проблеми гуманітарних наук”, КНУ ім. Тараса Шевченка – К. : 2007. – № 12-13. – С.194-197.