Теодор Рузвельт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Теодор Рузвельт
Theodore Roosevelt
Теодор РузвельтTheodore Roosevelt

Час на посаді:
14 вересня 1901 — 4 березня 1909
Попередник Вільям Мак-Кінлі
Наступник Вільям Тафт

Час на посаді:
4 березня 1901 — 14 вересня 1901
Президент Вільям Мак-Кінлі
Попередник Ґаррет Гобарт (до 1899)
Наступник Чарлз В. Фейрбенкс

33-й губернатор штату Нью-Йорк
Час на посаді:
1 січня 1899 — 31 грудня 1900

Народився 27 жовтня 1858(1858-10-27)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк
Помер 6 січня 1919(1919-01-06) (60 років)
Ойстер-Бей, штат Нью-Йорк
Національність Голландець
Політична партія Республіканська партія США
Прогресивна партія США
Дружина Еліс Хатауей Лі Рузвельт (1-а дружина)
Едіт Рузвельт (2-а дружина)
Релігія Реформістська Церква в Америці
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1906)
Підпис Theodore Roosevelt Signature-2.svg
Nobel prize medal.svg

Теодор Рузвельт[1] (англ. Theodore Roosevelt Jr., МФА: [ˈθɪədɔr ˈroʊzəˌvɛlt][2]; * 27 жовтня 1858 — 6 січня 1919, також публічно, але не для знайомих, відомий як T.R. та Teddy) — 26-й президент США, 25-й віце-президент США. Лідер Республіканської партії та Прогресивної партії. Лауреат Нобелівської премії миру (1906, за посередництво в укладенні російсько-японського Портсмутського мирного договору).

Біографія[ред.ред. код]

Теодор Рузвельт народився в Нью-Йорку 27 жовтня 1858 р. в сім'ї торговця й філантропа нідерландського походження. Теодор був другою дитиною в родині, у нього була одна старша та одна молодша сестра, а також молодший брат.

З дитинства майбутній президент не вирізнявся міцним здоров'ям і страждав від астми. Наприкінці 1860-х і початку 1870-х сім'я Рузвельта здійснила подорожі в Європу, Африку та на Близький Схід. Початкову освіту Теодор отримав в основному в домашніх умовах — через хворобливість він майже не ходив до школи.

В 1876 р. Теодор Рузвельт поступив в Гарвардський університет, а в 1880 р. закінчив його. В університеті захопився військово-морською історією та написав наукову працю «Військово-морська війна 1812 року» про змагання флотів Великої Британії та США. Книга була видана у 1882 році та здобула високу оцінку за всебічне освітлення подій війни та добрий стиль. Ця книга вважається однією з перших сучасних історичних робіт США та залишається класичним історичним твором.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Theodore Roosevelt laughing.jpg

Після Гарварду Рузвельт поступив на юридичний факультет Колумбійського університету. Тоді ж почав займатися політикою, зокрема вступив в Республіканську партію. У 1881 році у нього з'явилась можливість бути обраним до асамблеї штату Нью-Йорк та він вирішив покинути навчання. В 18821884 Рузвельт був членом легіслатури штату Нью-Йорк.

14 лютого 1884 р. в один день втратив матір і дружину. За кілька днів до цього у нього народилася донька Еліс.

Під час роботи в легіслатурі Рузвельт був активістом республіканської партії і став досить відомим. В червні 1884 року брав участь у Республіканській національній конвенції, де підтримав реформаторів «Магвамп». На конвенції був обраний Джеймс Блейн, який був відомий корупційними зв'язками. Теодор Рузвельт розчарувався в республіканській партії та залишив Нью-Йорк. Він переселилися в Північну Дакоту, і почав вести життя фермера.

В 1886 р. Рузвельт одружився вдруге. Його дружиною стала Едіт Керміт Кероу.

Після надзвичайно суворої зими 1886-87 рр., в яку загинуло стадо великої рогатої худоби Рузвельта, він повернувся в штат Нью-Йорк, де в 1887–1896 рр. опублікував дві історичні біографії та чотиритомну працю «Завойовування заходу».

У президентських виборах 1888 р. Рузвельт проводив кампанію на користь Бенджаміна Гаррісона. Після обрання Гаррісона президентом, Рузвельт почав працювати в Комісії публічної служби (Civil Service Commission) та продовжував працю в комісії після обрання президентом Гровера Клівленда. В 1895 р. призначений шефом поліції міста Нью-Йорк. З 1897 р. він був заступником військово-морського міністра в адміністрації президента Вільяма Мак-Кінлі. У 1898 р. під час іспано-американської війни брав активну участь у військових діях на Кубі. З 1899 по 1900 р. обіймав посаду губернатора Нью-Йорка.

Президент США[ред.ред. код]

У 1900 р. Мак-Кінлі і Рузвельт перемогли на президентських виборах. 4 березня 1901 Мак-Кінлі обійняв посаду президента на другий термін, Рузвельт став віце-президентом. 6 вересня цього ж року на Мак-Кінлі було здійснено замах, а 14 вересня він помер від отриманої рани. Того ж дня Рузвельта було приведено до присяги президента.

Рузвельт продовжив курс Мак-Кінлі на відмову від ізоляціонізму і становлення Америки як світової імперіалістичної держави, що активно діє у всьому світі. Йому належать висловлювання «політика великого кийка» і «світовий поліцейський».

Рузвельт запобіг критичному становищу у 1902 р., коли він знайшов рішення по страйку вугільних гірників, що поставив під загрозу опалення більшості міських домівок. Рузвельт запросив власників шахт та лідерів профспілок до Білого дому і домовився на компроміс. Шахтарі, що страйкували вже 163 доби, отримали підвищення платні на 10% та 9-годинний робочий день (до того був 10-годинний), але профспілка не була офіційно визнана, а ціни на вугілля піднялись.

Перша адміністрація 19011904 років[ред.ред. код]

Склавши присягу, Рузвельт зберіг без змін весь кабінет Мак-Кінлі і запропонував конгресу США обмежити діяльність трестів, «в розумних межах». Конгрес не зробив нічого, Рузвельт заклав 44 позови по відношенню до основних корпорацій. Судові процеси створили Рузвельту репутацію «руйнівника трестів».

Президентство Рузвельта позначилось передачею регулювання від штатів до федерального уряду. Найбільшим успіхом було проведення Акту Гепберна в 1906 р. про регулювання залізничного руху Міжштатівською комерційною комісією (Interstate Commerce Commission) та нормалізацію залізничних тарифів. З підтримкою Рузвельта Конгрес також ухвалив закони стосовно виготовлення нешкідливих продуктів та медикаментів та проведення інспекцій м'ясної промисловості.

Вибори 1904 року[ред.ред. код]

В республіканській партії після смерті Марка Ханни у лютому 1904 р. не було іншого сильного кандидата на пост президента крім Рузвельта. Після того як зусилля демократів привернути Калвіна Куліджа у кандидати не увінчалися успіхом, вони висунули в кандидати Олтона Брукса Паркера, маловідомого нью-йоркського суддю. Теодор Рузвельт виграв вибори в колегії виборців з рахунком 336:140.

8 листопада 1904 року в день свого обрання на другий термін Рузвельт оголосив, що більше не має наміру висувати свою кандидатуру на черговий термін, оскільки вважає, що роки президентства, які дістався йому від Мак-Кінлі, своїм першим терміном. Хоча закон і дозволяв йому балотуватися ще раз — 22-а поправка до Конституції, яка це забороняє, була прийнята лише в 1951 році.

Друга адміністрація 19051909 років[ред.ред. код]

Рузвельт був першим президентом, який виявив інтерес до охорони дикої природи. У 1903 році він створив перший пташиний заказник Острів Пелікан. Спільно з Вільямом Хорнадеєм заснував American Bison Society з метою збереження бізонів. Рузвельт встановив Лісну службу (United States Forest Service) (1905). У часи президента Рузвельта під заповідники та заказники було передано 785 000 км².

На Кубі, Філіппінах, Пуерто-Рико, а також зоні Панамського каналу, Рузвельт використав армійську медичну службу, під проводом Волтера Ріда і Вільяма Горгаса для усунення жовтої лихоманки та встановлення системи суспільної охорони здоров'я. На Філіппінах армія США вперше стала використовувати систематичну доктрину боротьби із заколотниками. Незважаючи на специфічний характер сил, розгорнутих Рузвельтом, армії вдалося покінчити з повстанцями в 1902 році.

Рузвельт різко збільшив розмір флоту, створивши Великий Білий флот, який здійснив навколосвітню подорож в 1907 році.

Рузвельт додав «наслідок Рузвельта» до доктрини Монро, в якому говориться, що тільки Сполучені Штати можуть втручатися у справи країн Латинської Америки, коли корупція урядів зробила це необхідним.

При Рузвельті почалось будівництво Панамського каналу. Перша домовленість була досягнута з Колумбією, яка володіла провінцією Панама. Після зміни умов Колумбійським урядом, США підтримала проголошення незалежності Республікою Панама. Будівництво було завершено у 1914 році.

Теодор Рузвельт був першим президентом, який запросив в Білий дім представника чорношкірих, першим американцем, який отримав Нобелівську премію миру (за посередництво в укладенні російсько-японського Портсмутського мирного договору).

Після президентства[ред.ред. код]

T Roosevelt.jpg
Голова Теодора Рузвельта, висічена в горі Рашмор

В 1908 році Рузвельт поступився президентським постом своєму близькому співробітнику Вільяму Тафту, збираючись у 1912 році висунути свою кандидатуру на новий термін після перерви. Після того, як більшість Республіканської партії не підтримала його у цій ініціативі, а висунула на другий термін Тафта, Рузвельт розколов партію і створив нову прогресивну партію, від якої і виступив на виборах 1912 року. Цей розкол призвів до того, що переміг кандидат Демократичної партії Вудро Вільсон.

Наприкінці 1910-х років республіканці знову об'єдналися навколо Рузвельта. У січні 1919 року Теодор Рузвельт помер від відриву тромбу уві сні, у своєму маєтку у Ойстер-Бей. Президент Вільсон наказав оголосити по ньому траур і приспустити прапори по всій країні.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Белявская И. А. Теодор Рузвельт и общественно-политическая жизнь США. М., 1978
  • Уткин А. И. Теодор Рузвельт. Москва, 2003
  • Уткин А. И. Теодор Рузвельт: Политический портрет. Свердловск, 1989.
  • Roosevelt. His Life, Meaning, and Messages. New York, 1919. V. 1-4.
  • Mellander, Gustavo A. (1971) The United States in Panamanian Politics:The Intriguing Formative Years. Danville, Ill.: Interstate Publishers, OCLC 138568
  • Mellander, Gustavo A.; Nelly Maldonado Mellander (1999). Charles Edward Magoon: The Panama Years. Río Piedras, Puerto Rico: Editorial Plaza Mayor. ISBN 1-56328-155-4. OCLC 42970390.
  • Pringle H. F. Theodore Roosevelt: A Biography. New York, 1931.
  • Letters of Theodore Roosevelt / Ed. by E. E.Morison. Cambridge (Mass.), 1951-54. V. 1-8.
  • Gould L. Presidency of Theodore Roosevelt. Lawrence, 1991.
  • Дитинство Теодора описане в книзі «Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер»[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. З погляду вимови це прізвище годилось би відтворювати як Розевелт.
  2. Вимова на сайті cmu.edu
  3. Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер : для молодшого та середнього шкільного віку / А. Крачковська; літературний редактор І. Андрусяк; художник Н. Пастушенко. — Київ : Грані-Т, 2009. — 88 сторінок : ілюстрації ; 20 см.— Серія: «Життя видатних дітей». — 3000 примірників. — ISBN 978-966-465-209-1 (в оправі)
Попередник:
Вільям Мак-Кінлі
18971901
Seal Of The President Of The United States Of America.svg
26-й Президент США

14 вересня 19014 березня 1909
Наступник:
Вільям Тафт
19091913
Попередник:
Гаррет Гобарт
(до 1899)
US Vice President Seal.svg
25-й Віце-президент США

4 березня 190114 вересня 1901
Наступник:
Чарлз Фербенкс