Провінція (територія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прові́нція (лат. provincia):

1) у найширшому значенні: частина країни; основна адміністративно-територіальна одиниця в низці держав: Канада, Бельгія, Ірландія, Італія, Нідерланди, В'єтнам, Китай, Північна Корея, Індонезія, Саудівська Аравія, Малаві, Марокко, ПАР, Аргентина, Еквадор, Куба та ін. Аналогічна одиниця в Україні називається областю;

2) у переносному значенні: віддалена від столиці, дещо культурно відстала місцевість;

3) у стародавній історії: історично утворена територіальна спільність;

У 2 ст. н. е. до складу Римської імперії входили провінції: Сицилія (перша римська провінція з 227 до н. е.), Сардинія, Корсіка, Іспанія, Галлія, Британія, Норік, Іллірія, Дакія, Азія, Віфінія і Понт, Сирія, Іудея, Аравія, Месопотамія, Єгипет, Африка та ін.;

4) у часи Російської імперії:

З 1719 губернія поділялась на провінції (вперше окремі провінції встановлено в 17111712), яка в свою чергу складалася з дистриктів (з 1726 — повітів). З 1719 Київська губернія поділялась на 4 провінції: Білгородську, Севську, Орловську і Київську; Азовська губернія складалась з провінцій: Воронезької, Єлецької, Тамбовської, Шацької, Бахмутської. Провінції очолював воєвода, а у губернському місті — губернатор, при якому створювалась губернська провінціальна канцелярія.