Провінція (територія)

Прові́нція (лат. provincia): 1) у найширшому значенні частина країни; основна адміністративно-територіальна одиниця в низці держав: Канада, Бельгія, Ірландія, Італія, Нідерланди, В'єтнам, Китай, Північна Корея, Індонезія, Саудівська Аравія, Малаві, Марокко, ПАР, Аргентина, Еквадор, Куба та ін. Аналогічна одиниця в Україні називається областю.

У переносному значенні — віддалена від столиці, дещо культурно відстала місцевість.

2) історично утворена територіальна спільність:

• У Стародавньому Римі — підвладні римлянам території поза Апеннінським півостровом, що керувались римським намісником. У 2 ст. н. е. до складу Римської імперії входили провінції: Сицилія (перша римська провінція з 227 до н. е.), Сардинія, Корсіка, Іспанія, Галлія, Британія, Норік, Іллірія, Дакія, Азія, Віфінія і Понт, Сирія, Іудея, Аравія, Месопотамія, Єгипет, Африка та ін.
• У Російській імперії та у Лівобережній Україні — адміністративно-територіальна одиниця у 1719–1775. Існувала паралельно з сотенно-полковим устроєм Лівобережної України. З метою уніфікації територіально-адміністративної системи Гетьманщини та Московської держави в 1708 на українських землях було сформовано дві губернії — Київську і Азовську (всього в Московському царстві — 8). З 1719 губернія поділялась на провінції (вперше окремі провінції встановлено в 1711–1712), яка в свою чергу складалася з дистриктів (з 1726 — повітів). З 1719 Київська губернія поділялась на 4 провінції: Білгородську, Севську, Орловську і Київську; Азовська губернія складалась з провінцій: Воронезької, Єлецької, Тамбовської, Шацької, Бахмутської. Провінції очолював воєвода, а у губернському місті — губернатор, при якому створювалась губернська провінціальна канцелярія.