Запор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запор
Constipation.JPG
Запор у дитини (рентгенологічне зображення). У кола окреслені ділянки фекальних мас (зауважте калові маси - біле "затемнення", оточені темного кольору кишковими газами).
МКХ-10 K59.0
МКХ-9 564.0
DiseasesDB 3080
MedlinePlus 003125
eMedicine med/2833
MeSH D003248

Запор, закреп - затримка випорожнення кишечника, ускладнення дефекації з частотою до 2 разів на тиждень та відчуттям неповного звільнення кишок.

Запор — одна з найпоширеніших патологій травного тракту в дітей і дорослих. У 20–50% дорослого населення країн Європи спостерігаються запори, причому в жінок дещо частіше, ніж у чоловіків [1].

Етіологія та патогенез[ред.ред. код]

Запор виникає внаслідок дії багатьох етіологічних факторів, які насамперед спричинюють порушення моторної функції травного тракту, найчастіше — товстої кишки.

Рідкий вміст тонкої кишки у товстій кишці перетворюється на щільні калові маси, після чого виводиться з організму. Це забезпечується завдяки абсорбції рідини та електролітів, перистальтиці, яка сприяє перемішуванню вмісту кишок і виділенню з них вологи, просуванню калових мас до прямої кишки і подальшому випорожненню.

Для нормального функціонування травного тракту необхідні певні фізіологічні механізми, а саме:

  • наявність вмісту в кишках, який за своїми властивостями є подразником для виникнення перистальтики;
  • функціонуючий м’язовий апарат та інервація кишки;
  • ендокринна і паракринна регуляція;
  • відсутність перешкод для перистальтики;
  • нормальна функція м’язів тазового дна;
  • збережений рефлекс прямої кишки [2].

Дефекація залежить не тільки від біологічних механізмів, вона може гальмуватися свідомо залежно від умов, у яких перебуває людина.

Класифікація[ред.ред. код]

Спираючись на етіологію запорів, запропонував їх класифікацію [3]:

  • аліментарний — у разі неправильного та нераціонального харчування з обмеженням рослинної клітковини
  • неврогенний — у разі порушення регуляції моторної функції кишок:
    • дискінетичний, рефлекторний неврогенний запор та
    • запор внаслідок гальмування дефекації (звичний запор)
  • гіподинамічний — у разі незначної фізичної активності людини
  • внаслідок запальних захворювань кишок (коліт, рідше ентерит)
  • проктогенний — при захворюваннях аноректальної зони
  • механічний — за наявності пухлин, звужень товстої кишки, стисканні її зовні
  • внаслідок аномалії розвитку товстої кишки
  • токсичний — у разі хронічних отруєнь (хімічними речовинами, свинцем, морфіном, нікотином)
  • внаслідок порушення водно-електролітного балансу — при серцевій та нирковій недостатності, дегідратації різного генезу
  • ендокринний — при гіпотиреозі, гіпопаратиреозі, гіпофізарній недостатності та деяких інших ендокринних захворюваннях
  • медикаментозний — внаслідок застосування психотропних, протисудомних, антихолінергічних лікарських засобів, блокаторів кальцієвих каналів.

Хронічний запор[ред.ред. код]

Узагальнене поняття, що включає симптомокомплекс специфічних та позакишкових порушень.

Крім порушення дефекації, хворі з хронічним запором можуть скаржитися на загальну слабість, дратівливість, порушення сну, поганий апетит, пітливість, метеоризм і дискомфорт у животі.

У хворих із хронічним запором необхідно проводити загальноприйняті лабораторні дослідження (загальні клінічний і біохімічний аналізи крові, сечі), за показаннями — ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, ендоскопічне та рентгенологічне обстеження травного тракту, електрокардіографію. Після комплексного обстеження можна робити висновок про функціональну (за відсутності органічних змін з боку внутрішніх органів) чи органічну природу хронічного запору.

Ознаки[ред.ред. код]

Про наявність функціонального запору свідчать такі ознаки [4]:

  • надмірне напруження під час дефекації
  • твердий або «овечий» кал
  • тенезми
  • відчуття неповного випорожнення кишечнику
  • частота дефекації 2 рази або менше на тиждень
  • зменшення маси випорожнень до 35 г на добу або тривалості натужування, яке становить більше ніж 25% часу дефекації
  • подовження часу просування кишкового вмісту, що визначається за допомогою радіографічної мітки: по тонкій і товстій кишках — до 93 год і більше, по товстій кишці — до 47–70 год [5].

Лікування хворих із запором органічного генезу насамперед полягає в лікуванні основного захворювання, а функціонального генезу — в чіткому виконанні загальногігієнічних норм поведінки і дієтотерапії, а саме: активний спосіб життя, вживання в щоденному раціоні достатньо продуктів, що містять клітковину, і рідини.

Якщо за допомогою зазначених методів нормалізації дефекації досягти не вдається, використовують проносні засоби.


Лікування[ред.ред. код]

Невідкладна допомога. Необхідно встановити причину закрепу. Як симптоматичний засіб - висока очисна клізма. Температура води повинна бути кімнатною. Можна додати трохи солі, створивши таким чином гіпертонічний розчин. Можливе застосування мікроклізм (вже готових, наявних у продажу в аптеках, або приготувати самостійно -додавши рослинну олію, перекис водню).

Прийом проносних препаратів - сени, крушини, бісакодилу, дуфалаку.

Фізичні вправи є одним з найефективніших засобів лікування закрепів. З нерегулярними дефекаціями можна боротися шляхом прискорення руху їжі по кишковій трубці. Цьому сприяють різні вправи. Досить часті закрепи при вагітності, так як органи починають підлаштовуватися під потреби зростаючого організму. Відмінним засобом боротьби із закрепами у вагітних жінок є хода. Мед володіє м'яким проносним ефектом. Можна спробувати приймати мед як засіб від закрепу по 1 столовій ложці тричі на день. Проте, враховуючи високу калорійність цього продукту, користуються цим засобом нечасто.

Зелень, овочі і фрукти, за рідкісним винятком, сприяють прискоренню спорожнюванню кишечника. Також дієта при закрепах повинна бути доповнена сухофруктами, чорним хлібом і гречаною, вівсяною кашами, кисломолочними напоями.

Проносні засоби[ред.ред. код]

Проносними засобами називають лікарські речовини, що посилюють моторну і секреторну функції кишечника, розріджують калові маси та прискорюють дефекацію або сприяють її виникненню[6].

Класифікаці проносних засобів[ред.ред. код]

За механізмом дії[ред.ред. код]

Перша група[ред.ред. код]

Спричинюють хімічне подразнення рецепторів слизової оболонки кишечнику. Це препарати рослинного (корінь крушини, листя сени (касії гостролистої) тощо) і синтетичного походження (фенолфталеїн, оксифенізатин, бісакодил);

Друга група[ред.ред. код]

Спричинюють механічне подразнення рецепторів слизової оболонки кишечнику, так звані сольові проносні засоби (магнію, натрію сульфат тощо);

Третя група[ред.ред. код]

Сприяють розм’якшенню калових мас і полегшують проходження їх по кишечнику (вазелінова та рослинні олії).

За впливом на кишечник[ред.ред. код]

  • Гальмують абсорбцію рідини з кишечнику і стимулюють секрецію. Це препарати, що містять антраглікозиди (корінь ревеню, кора крушини), фенолфталеїн,
  • Сприяють збільшенню об’єму вмісту кишечнику (морська капуста, агар-агар, висівки, напівсинтетичні полісахариди (лактулоза);
  • Змащують слизову оболонку кишечнику (вазелінова і мигдальна олії).
    • що діють на моторну функцію товстого кишечнику (корінь ревеню, кора крушини, листя сени, фенолфталеїн, оксифенізатин, бісакодил тощо)
    • що діють на моторну функцію тонкого кишечнику (вазелінова, мигдальна та інші рослинні олії)
    • що діють на всі відділи кишечнику (сольові).

Більшість проносних засобів затримують абсорбцію води та електролітів у тонкому і товстому кишечнику. У механізмі проносних засобів також певну роль відіграє вплив на транспорт іонів кальцію в стінці кишечнику, а також стимулювальний вплив на біосинтез простагландинів [7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Маев И.В., 2001
  2. Парфенов А.И., 1997
  3. А.В. Фролькіс (1979)
  4. Івашкін В.Г., 2001
  5. Хаммад Е.В., 1999
  6. Канюка О.І., Скорохід В.Й., Гуфрій Д.Ф. Клінічна ветеринарна фармакологія. - К: В-во УСГА, 1993. - 293 с. ISBN 5-7987-0067-4
  7. Машковский М.Д., 1997

Джерела[ред.ред. код]

  • Закреп. Олена Кондратенко, - стаття на ВебМед (webmed.com.ua), 25.05.2011.

Див. також[ред.ред. код]