Дача Мілос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мілос
45.037733° пн. ш. 35.382285° сх. д. / 45.037733° пн. ш. 35.382285° сх. д. / 45.037733; 35.382285Координати: 45.037733° пн. ш. 35.382285° сх. д. / 45.037733° пн. ш. 35.382285° сх. д. / 45.037733; 35.382285
Країна Україна Україна
Місто Феодосія, пр-т Айвазовського, 33/2 (ріг вул. Революційної)
Тип пам'ятка і будівля
Стиль неокласицизм
Архітектор Піскунов Михайло Федорович
Засновник Ібрагім Самуїлович Крим
Дата заснування 1911
Статус  культурна спадщина, санаторій

Мілос. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Мілос
Мілос
Мілос (Автономна Республіка Крим)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Дача Мілос — одна з найвідоміших пам'яток Феодосії, побудована на початку 1911 року. Головна ознака дачі — розташовані вздовж головного фасаду гіпсові копії античних статуй та статуя Венери Мілоської в альтанці-ротонді.

Історія[ред. | ред. код]

Скульптура Венери у ротонді

Розробником проєкту є архітектор М. Ф. Піскунов. Дача була побудована турками в період із 1909 по 1911 роки. В основу проєкту покладено неокласичний стиль, доповнений елементами класичної грецької архітектури[1].

Дача будувалася для успішного феодосійського комерсанта Ібрагіма Самуїловича Крима — одного з представників караїмської династії. За відомостями статистичного перепису населення наприкінці XIX століття серед жителів Феодосії налічувалося 144 містян із прізвищем Крим, яких об'єднували близькі й дальні родинні зв'язки.

Сімейство Крим було, мабуть, найбільшим і найвпливовішим представником караїмської громадськості у Феодосії. Родині Крим належали комерційний банк, пароплавна компанія та інші великі об'єкти. Влада в місті також належала сімейству Крим. З 1863 по 1869 роки міським головою Феодосії був Самуїл Абрамович Крим. За це він здобув звання спадкового почесного громадянина. У нього був рідний брат Арон Абрамович Крим, якому належала дача «Вілла». У Самуїла Абрамовича було двоє синів — Соломон Самуїлович та Ібрагім Самуїлович[2].

Відомому караїмському сімейству, крім дачі «Мілос», належали ще дві — «Вікторія» та «Вілла».

Архітектура[ред. | ред. код]

Дача «Мілос» вирізняється витриманими пропорціями та складним планом. Двоповерхова неокласична будівля з терасою і колонами-каріатидами з оформленням фасаду у стилі давньогрецької архітектури. На території безліч статуй, бюстів античних героїв і каріатид. Огорожа дачі кам'яна з невеликою ротондою на розі. У ній встановлена ​​статуя Венери Мілоської, яка і дала назву дачі[3].

Ця пам'ятка має популярність і любов серед туристів. Під час Жовтневої революції вона була втрачена. Тривалий час альтанка пустувала, а у 1970 році феодосійський скульптор Борис Лец виліпив копію Венери, яка і прикрашає нині дачу[4].

Вишуканою прикрасою будівлі є мармурові фонтани невеликого внутрішнього дворика[5].

Зараз у приміщенні дачі Мілос розташувався шостий корпус санаторію «Восход». Профіль санаторію — лікування розладів травної системи, а також порушень роботи серцево-судинних органів. Окрім цього, у приміщенні розташована кав'ярня, конференц-зал, пункт обміну валюти та кілька барів. Орендарі в період літнього сезону у дворі встановлюють високі торговельні намети, повністю затуляючи ними архітектуру будівлі[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Путеводитель по Ялте и окресностям. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 16 липня 2015.
  2. Дача Милос / http://xn--80alndgcuev0g.xn--p1ai/. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 липня 2015.
  3. Дача Милос: фото, описание
  4. Дача Милос / гостевой дом «Желанный» в Феодосии. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 16 липня 2015.
  5. ДАЧА «МИЛОС». Архів оригіналу за 20 липня 2015. Процитовано 16 липня 2015.
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 липня 2015. Процитовано 16 липня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Крим. Архітектура, пам'ятники: фотоальбом». авт. фото Р. Т. Папікьян. авт. тексту В. І. Тимофієнко. — Київ: «Мистецтво», 1991.(рос.)
  • Гармаш П. Е. «Путівник по Криму». — Сімферополь, 1996.(рос.)