Дача Мерецької
| Дача Мерецької | |
|---|---|
 | |
| 44.4974256° пн. ш. 33.6002268° сх. д. / 44.4974256° пн. ш. 33.6002268° сх. д.Координати: 44.4974256° пн. ш. 33.6002268° сх. д. / 44.4974256° пн. ш. 33.6002268° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | Севастополь, Балаклавський р-н, вул. Назукіна, 27 |
| Тип | особняк |
| Засновник | Мерецька |
| Дата заснування | початок XX сторіччя |
| Статус | І-місц. |
  Дача Мерецької Дача Мерецької (Sevastopol) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Дача Мерецької (міська бібліотека імені О. І. Купріна) — одна з найвиразніших споруд на набережній Балаклави. Будівля була побудована на початку XX століття в еклектичному стилі, з використанням мотивів іспанського ренесансу. Будівля в плані чотирикутна, одноповерхова, з промовцем ризалітом у вигляді напівкруглої вежі, яка увінчана двома ярусами карнизів. Вежа прикрашена скульптурами грацій в нішах.
Історія[ред. | ред. код]
Дача була побудована на початку ХХ століття, коли набережна Балаклави перетворювалася на справжній архітектурний еклектичний музей[1]. Під у 1920-х роках будівлю було націоналізовано, вона пережила Оборону Севастополя, але почала вітшати. У ній була розташована місцева поліклініка[2], котра отримала нове приміщення у 1963 році. 1986-го у будівлі створюється бібліотека, котру очолює Ніна Дмитрівна Коновалова, під керівництвом котрої будинок ремонтується. Попри її роботу, дача втрачає скульптури, котрі було перевезено до кінотеатру «Родіна». У 1971 році Балаклавська бібліотека перетворюється на філію Севостопольскї центральної міської бібліотеки імені Л. Н. Толстого № 21, з часом перейменовується на честь Олександра Івановича Купріна. Письменник згадував Балаклаву у своїх оповіданнях[2][3].
Вважають, що дача Мерецької дещо нагадує особняк текстильного магната Морозова[ru] в Москві (архітектор Віктор Мазирін[ru])[4].
Капітальна реставрація була проведена у 2004 році. Дача є пам'яткою історії місцевого значення з охоронним номером 132/10.
Архітектура[ред. | ред. код]
Одноповерхова будівля має асиметричний фасад. Відділена від решти набережної невеликим зеленим квітником, вона є чіткою архітектурною домінантою. Головний фасад побудований у класичному стилі. Центральний вхід прикрашений захованим за білими балясинами балюстради двосхилим сходовим маршем[2]. Він посилений вежею у англійському стилі, що утворює напівкруглу ротонду із зубчатим дахом. Головною архітектурною особливістю дачі є статуї Грацій, чиї спроби приховати оголеність майстерно відображені у камені. Аркові ніші статуй довгий час залишалися порожніми, і теперішні скульптури є лише репліками[2].
Галерея[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Library named after Kuprin (Balaklava) |
-
Фасад Дачі -
Таблички на фасаді будівлі -
Ротонда -
Скульптури в ротонді
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Набережная Назукина. Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 18 серпня 2015.
- ↑ а б в г Дача Мерецкой. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 18 серпня 2015.
- ↑ Куприн и Балаклава. Благодаря дружбе с балаклавскими рыбаками Куприн написал серию проникновенных очерков «Листригоны», взяв название у Гомера, хотя у греческого сказителя обитавшие в здешних краях великаны лестригоны, писались через «е». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 серпня 2015.
- ↑ Памятники Севастополя. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 18 серпня 2015.
Література[ред. | ред. код]
- Новиков М. Г., Иванов А. В., Воронцова Ю. С. Балаклава. Мыс Айя. Мыс Фиолент. — Библекс, 2010.
- Севастополь: путеводитель. — Севастополь: Библекс, 2009.
- Все о Крыме: Справочно-информационное издание/ Под общ. ред. Д. В. Омельчука. — Харьков: Каравелла, 1999.
