Садиба Шлеє
| Садиба Шлеє Садиба Шлеє | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 45°06′54″ пн. ш. 33°39′49″ сх. д. / 45.11518611113877597° пн. ш. 33.66361111113877769° сх. д.Координати: 45°06′54″ пн. ш. 33°39′49″ сх. д. / 45.11518611113877597° пн. ш. 33.66361111113877769° сх. д. | ||||
| Країна | Україна | |||
| Місто | Чоботарка, Крим | |||
| Тип | садиба[d] | |||
| Тип будівлі | палацово-парковий ансамбль | |||
| Стиль | необароко | |||
| Автор проєкту | можливо, Олександр Померанцев | |||
| Засновник | Фердиннад Шлеє | |||
| Перша згадка | XIX ст. | |||
|
Основні дати: 1888 | ||||
|
Будівлі: поміщицький будинок, декілька будинків для робітників, кам'яна комора, парк, фруктовий сад, розсадник дерев | ||||
| Відомі мешканці | Фердинанд Шлеє, його син | |||
| Стан | руїна | |||
  Садиба Шлеє Садиба Шлеє (Автономна Республіка Крим) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Садиба Шлеє — садово-парковий ансамбль кінця XIX — початку XX століття в стилі необароко, пам'ятка архітектури у кримському селі Чоботарка, недалеко від міста Саки.
Історія[ред. | ред. код]
Садиба Шлеє була невеличкою вотчиною кримського землевласника Фердинанда Матвійовича Шлеє, яка була побудована в кінці XIX століття, на ній працювали селяни, вирощуючи зернові та випасаючи худобу.
Закладка садиби[ред. | ред. код]
Головним зачинателем закладки садиби був Фердинанд Матвійович Шлеє, який мав маєтки в Сімферополі та його околицях. Будинок будувався під керівництвом техніка Олександра Померанцева у стилі кримського рококо і притримувалися традицій палацової архітектури Криму.
Також було закладено парк з фруктовим садом, якими займався Павло Сидорович Мельниченко. Пізніше ще й було утворено розсадник рослин (для озеленення інших садиб).
Дослідники припускають, що завершенням будівельних робіт на садибі керував Костянтин Шлеє (син Фердинанда Шлеє).
Післяреволюційні часи[ред. | ред. код]
У часи революції і громадянської війни садиба пустувала, радянська влада, утвердившись, націоналізувала все господарство Шлеє.
У 1920-х роках у Москві вирішили утворити у Криму єврейську автономію, тому місцеві комуністи швидко підлаштувалися і запропонували садибу Шлеє для поселення євреїв-переселенців. Тому в 1926 році в садибі розмістилася єврейська сільськогосподарська артіль «Побєда»[1], мешканці якої працювали за принципом кібуци. В 1930-х роках кібуцу розкуркулили і, скориставшись відновленою євреями господаркою заснували тут колгосп та перевели на ці землі єврейський Чоботарський сільськогосподарський технікум імені Ю. Ларіна[2].
У зв'язку із зміною політики радянської влади (формувати єврейську автономію вирішили в Сибіру) частина євреїв переїхала із артілі (чи то втекла), а рештки пропали у роки 2-ї світової війни. Німці, захопивши Крим, використали садибу — була утворена німецька розвідувальна школа. Після війни в будинку були поселені люди, які не мали житла.
Садиба використовується як жилий будинок, а в 1990-ті роки пожежа знищила будівлю, від якої залишилась жилою одна кімната.
Господарство[ред. | ред. код]
|
|
|
Географія[ред. | ред. код]
Місце для закладки садиби землевласник Фердинанд Шлеє вибрав в 7 кілометрах (на той час) на схід від курорту Саки. В широкій і глибокій балці, із непересихаючим потоком, були придатні умови для ведення господарства — на відміну від довколишніх солончаково-степових земель. Садиба розміщалася поруч з трактом на Сімферополь (де, зазвичай, працював Фердинанд Шлеє).
Будівлі[ред. | ред. код]
Господарство складалося з різних будівель:
- поміщицький будинок — двоповерховий дім із міцними мурами та вежею;
- декілька будинків для робітників — мощені хижі;
- кам'яна комора — двоповерхова будівля (не збереглась);
- стайні для худоби;
- лазня — поруч будинку і забезпечувалася дощовою водою із баку на даху будівлі.
Парк та сад[ред. | ред. код]
У Криму великі землевласники у своїх садибах мали мати парк або сад (забезпечували прохолоду і утримання вологи).
Закладкою парку і саду у садибі Шлеє займався Павло Сидорович Мельниченко (видатний садівник). Висаджуючи дерева, Павло Мельниченко запримітив, що в Чоботареві дуже родюча земля, тому й вирішив створити розплідник сільськогосподарських і декоративних рослин. Чимало кримських землевласників звертались за саджанцями з розплідника в Чоботареві, коли ж Мельниченку доручили створити Сакський курортний парк — він скористувався своїм дітищем, а саме Чоботарським розплідником дерев і рослин.
Після націоналізації садом і парком мало займалися, відтак, все прийшло у занепад і знищення. Залишилось тільки кілька екземплярів дерев.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Яків Пасік «Історія єврейських поселень сільськогосподарських колоній Півдня України та Криму. Єврейські поселення в Криму (1922—1926 роки)»
- ↑ Яків Пасік «Історія єврейських поселень сільськогосподарських колоній Півдня України та Криму. Єврейські населені пункти в Криму до 1941 року»
- ↑ Виписка із реєстру нерухомості Фердинанда Шлеє
Джерела[ред. | ред. код]
- Памятники культуры и истории УССР. Наукова думка. Киев. 1987.
