Караїми

Караїми (івр. קָרָאִים) — вірні релігії караїмізму.

За одніє з версій самоназва цього народу - "карай" походить від старосемітського кореня КаРаЪа, де позначає поняття читати або бачити, від цього ж кореня походить арабське "коран", тобто "читання". Таким чином "карай" це читач або спостерігач, людина, яка читає св.Писання, споглядає і тлумачить Божі знамення.

Кримські караїми є нащадками тюркських племен, що входили у VIII - X ст. до складу Хозарського каганату.

Батьківщиною караїмів є Крим. Багато караїмів мешкають в околицях Тракаю (Литва), колись великі поселення караїмів існували в Галичі, Луцьку, в Києві, Одесі тощо.

Караїмська мова належить до кипчацької групи тюркських мов. Відрізняють північний (тракайський), південний (галицький) і кримський діалекти караїмської мови.

Караїми разом з кримчаками та кримськими татарами визнані автохтонним народом Криму.

Караїми в Києві

Караїмська кенаса в Києві

Частину кримських караїмів захопив у полон Вітовт і розселив по території Великого князівства Литовського. Довгий час караїмів ототожнювали з євреями і тільки наприкінці XVIII ст. стали вважати окремою народністю. Караїмські общини у російських містах були невеликі, зокрема чисельність караїмів у Києві не перевищувала 200 осіб. З'явилися вони тут у середині XIX ст. і "спеціалізувалися" на тютюновому виробництві (три найбільші тютюнові фабрики належали караїмам). Безсумнівними лідерами громади були Соломон Коген та його брат Мойсей. Коштом Соломона Когена у 1902 р. відкрито караїмський молитовний будинок — кенасу.

Джерела

• Кримські караїми в Україні: Науково-допоміжний бібліографічний покажчик (1917-1941) / Ю.О.Полканов (наук.консультант-ред.та авт.передмов.), Н.А.Дехтярьова (уклад.). — К.: Книжкова палата України, 2001. — 88 с.
• Історична Енциклопедія "Київ" (2000). Перше видання, - 3Media.