Караїми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб караїмів
Караїмська кенаса в Києві
Караїми у національному наряді

Караїми (івр. קָרָאִים‎) — вірні релігії караїмізму.

За однією з версій самоназва цього народу — «карай» походить від старосемітського кореня КаРаЪа, де позначає поняття читати або бачити.

Батьківщиною караїмів є Крим. Багато караїмів мешкають в околицях Тракаю (Литва), колись великі поселення караїмів існували в Галичі, Луцьку, в Києві, Одесі тощо. Відрізняють північний (тракайський), південний (галицький) і кримський діалекти караїмської мови.

Караїми разом з кримчаками та кримськими татарами визнані автохтонним народом Криму.

Етимологія[ред.ред. код]

Караїм — «низька бараняча шапка з плоским верхом»; — запозичення з гебрайської мови; гебрайське "караїм" (множина) «читці (біблії)» (однина qara) пов'язане з дієсловом qara «кликав, звав, називав; читав (у тому числі й уголос)», споріднене з арамейським «кликав; читав»; назву було дано караїмам як представникам особливого різновиду іудаїзму, які, на відміну від євреїв-талмудистів, що, крім писаного закону (біблії), визнають ще й усний закон (талмуд), не визнали талмуда за свою священну книгу.[1]

Караїми в Києві[ред.ред. код]

Частину кримських караїмів захопив у полон Вітовт і розселив по території Великого князівства Литовського. Довгий час караїмів ототожнювали з євреями і тільки наприкінці XVIII ст. стали вважати окремою народністю. Караїмські громади у містах Російської Імперії були невеликі, зокрема чисельність караїмів у Києві не перевищувала 200 осіб. З'явилися вони тут у середині XIX ст. і «спеціалізувалися» на тютюновому виробництві (три найбільші тютюнові фабрики належали караїмам). Безсумнівними лідерами громади були Соломон Коген та його брат Мойсей. Коштом Соломона Когена у 1902 р. відкрито караїмський молитовний будинок — кенасу.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (сторінка: 383)

Джерела[ред.ред. код]

  • Кримські караїми в Україні: Науково-допоміжний бібліографічний покажчик (1917—1941) / Ю. О. Полканов (наук.консультант-ред.та авт.передмов.), Н. А. Дехтярьова (уклад.). — К.: Книжкова палата України, 2001. — 88 с.
  • Історична Енциклопедія «Київ» (2000). Перше видання, — 3Media.
  • Яблоновська Н. В. Караїмська преса початку ХХ століття (укр.) // Вісник Дніпропетровського університету: Літературознавство. Журналістика : журнал. — 2003. — № 6. — С. 75-79.


Юдаїзм Це незавершена стаття про юдаїзм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.