Дельта Дунаю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дельта Дунаю
Категорія МСОП III (Пам'ятка природи)
Біосферні заповідники у дельті Дунаю
Біосферні заповідники у дельті Дунаю
Розташування: Румунія Румунія, Україна Україна
Найближче місто: Ізмаїл, Тульча, Кілія, Вилкове, Сулина
Площа: 5640 км2
Водні об'єкти: Дунайський біосферний заповідник
Заснований: 1998
Керуюча
організація:
НАН України
Світова спадщина ЮНЕСКО
Назва ЮНЕСКО: англ. Danube Delta
Країна: Румунія
Тип: Природний
Критерії: x,xi,xii
Регіон: Європа і Північна Америка
Дата занесення: 1991
Дельта Дунаю
Europe relief laea location map.jpg
Дельта Дунаю на Вікісховищі

Дельта Дунаю (рум. Delta Dunării) — друга у Європі річкова дельта після Волги, центр біорізноманіття світового масштабу, важливе місце гніздування та сезонних скупчень птахів, розмноження цінних промислових та рідкісних видів риб, найбільше в Європі місцепроживання багатьох охоронюваних видів земноводних.

Опис[ред.ред. код]

Площа дельти становить 5640 км², з яких 4340 км² знаходяться в Румунії та 1200 км² в Україні, при цьому вона постійно змінюється: через наносні відкладення збільшується на 40 м/рік.

У 1999 році українська частина дельти ДБЗ (46 403 га) був об'єднаний з румунським біосферним резерватом (580 тис. га) в біосферний резерват «Дельта Дунаю», що підтверджує відповідний сертифікат ЮНЕСКО.

Водні об'єкти[ред.ред. код]

Дельта Дунаю болотиста, прорізана щільною сіткою рукавів та озер. Вершина дельти знаходиться біля мису Ізмаїльський Чатал за 80 км від гирла, де основне русло Дунаю спочатку розпадається на Кілійське та Тульчинське. Через 17 км нижче за течією Тульчинське гирло розділяється на Георгієвське гирло та Сулинське гирло, які впадають у Чорне море окремо.

Геологія[ред.ред. код]

Сучасна дельта Дунаю почала формуватися 6000 р. тому в затоці Чорного моря, коли його рівень наблизився до сьогоденного стану. Піщаний бар'єр заблокував Дунайську затоку і річка почала створення дельти. Після заповнення затоки відкладеннями у 3 500 р. до Р. Х., дельта розпочала поширюватись декількома послідовними гирлами [2]: Георгієвське I (3,500-1,600 до Р. Х.), Сулінське (1,600-0 до Р. Х.), Георгієвське II (0 від Р. Х. —. сьогодення) та Кілійське (1600 від Р. Х. — сьогодення).

Екологія[ред.ред. код]

Килійське гирло в межах території України створює так звану Кілійську дельту, котра є найшвидшою частиною дельти Дунаю. Більша частина дельти Дунаю покрита заплавами — це другий за площею масив подібного ландшафту у Європі.

Загрозу унікальній природі дельти можуть становити українські та румунські судноплавні канали (Канал Дунай-Чорне море (Україна) і Канал Дунай-Чорне море (Румунія)) при недотриманні положень міжнародних конвенцій в тому числі Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспоо), недостатній взаємодії з міжнародними природоохоронними організаціями, без моніторингу і оцінки впливу на довкілля.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат в дельті Дунаю є континентальний, з сильним впливом Чорного моря. Це сухий і сонячний регіон (70 безхмарних днів, 2500 сонячних годин/рік). Середньорічна температура становить 11 ° C (-1 ° C у січні і 22 ° С в липні), із середньою кількістю опадів 400 — 300 мм/рік, зменшуючись з заходу на схід. Випаровування становить близько 1000 мм/рік, підсилюючись сильними і частими вітрами, а також тривалими періодами посухи влітку. Північно-західний вітер є причиною частих штормів навесні і восени.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.