Джон Кейдж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Джон Кейдж (англ. John Milton Cage Jr.; 5 вересня 1912 — 12 серпня 1992) — американський композитор, філософ, поет, музикознавець, художник. Піонер в галузі алеаторики.

Ранні роки та перші композиторські спроби[ред.ред. код]

Народився 5 вересня 1912 року в Лос-Анджелесі в сімї винахідника. Вже в 12 років проявив свою самостійність та композиторські здібності, коли став працювати ведучим програми на радіостанції KNX, ілюструючи розповідь виконанням творів на фортепіано.

В 1928 році Кейдж поступив у Помона-Коледж (приватний гуманітарний коледж), але через два роки покинув навчання, через розчарування в системі освіти та надмірну привабливість невідомої йому Європи. Він поїхав у Париж, де працював у архітектора, який співпрацював з художником-дадаїстом Марселем Душаном, поряд з цим багато малював, писав вірші, музику. В Берліні відвідав «фонографічний концерт» Пауля Гіндеміта і Ернста Тоха, на якому на сцені грали не жиі музиканти, а фонографи з записаними на них звуками. Цей досвід Кейдж пізніше використав у своїй композиторській діяльності.

Після повернення в США в 1931 році, молодий музикант відчував свою недостатню музичну підготовку, тому приступив до вивчення цікавої йому того часу дванадцятиступеневої музики Арнольда Шенберґа. Коли Шенберґ переїхав в Лос-Анджелес в 1934 році, у Кейджа з'вилася можливість брати у нього безкоштовні уроки композиції. Між вчителем і учнем існували розбіжності в стилях та філософських поглядах: Шенберґ зрозумів це і тоді дав Кейджу своєрідну оцінку: «Кейдж не композитор, а геніальний винахідник». Поряд з Шенберґом Кейдж займався музикою у Річарда Булига, Адольфа Вайса і Генрі Коуелла.

Перші експерименти[ред.ред. код]

Кейдж був незадоволений тими обмеженнями, які мала в собі традиційна західна тональна система, тому він почав створювати композиції із залученням звуків, які видобувалися не з музичних інструментів, а з різних предметів, які щоденно оточують людей, а також зі звуків, які народжуються таким незвичайним способом, як, наприклад, занурення вібруючих гонгів у воду.

В 1937 році Кейдж переїхав у Сіетл, де працював концертмейстером в танцювальному класі Школи мистецтв. Тут познайомився з танцюристом та хореографом Мерсом Канінгемом, з яким працював наступних 55 років. В 40-ві роки їхній тандем гастролював по всьому світі.

В 1938 році Кейдж почав експерементувати з неортодоксальним інструментом – так званим «препарованим фортепіано», в якому під струни були підкладені різні предмети, в результаті чого рояль перетворився в мініатюрний ансамбль ударних інструментів. В 1940 році виникла «Вакханалія» – перша пєса для цього інструменту.

1941-1942 – працює доцентом експериментальної музики в Школі дизайну в Чикаго.

Кейдж та буддизм[ред.ред. код]

В 1946 році композитор починає цікавитися індійською філософією, поступив на курси дзен-буддизму в Колумбійському університеті, які зіграли важливу роль в розвитку його творчої індивідуальності. Результатом цього інтересу стали «Сонати та інтерлюдії» (1948) для «препарованого» фортепіано.

Для кращого розуміння дзенської філософії Кейдж влаштував необхідну атмосфеу у своїй нью-йоркській квартирі, стіни якої пофарбував у білий і яку обставив мінімальною кількістю меблів. У східній філософії він шукав керівництва для свого мистецького життя. Для нього підійшов один дзенський девіз: «Станеться те, що повинно статися».

Під враженням китайської гадальної книги «І-цзин» Кейдж радикально відійшов від музичних традицій. Тепер він розглядав випадок, випадковість як формотворчий елемент. У своєму творі «Музика змін» для фортепіано він вказав, що повинно бути зіграно, але кінцеве розташування елементів було довірене випадку. В «Уявному ландшафті №4» для 12 радіоприймачів, 24 виконавців і одного диригента (1951) Кейдж пішов ще дальше: хоча виконавці діяли з певних вказівок, звуковий підсумок все ж залишався випадковим, бо залежав від програми відповідної радіостанції. 

«4'33"»[ред.ред. код]

Найвищою точкою експериментального періоду Кейджа стала найвідоміша п'єса «4'33" для фортепіано», в якій виконавець повинен був сидіти на сцені за інструментом весь час і не торкатись клавіш. Тиша на сцені створює простір, в якому можуть з’являтися різноманітні звукові явища.

Виконання твору полягає в тому,що виконавець виходить на сцену, сідає за інструмент, ставить на пюпітр ноти, кладе поряд годинника, але грати не починає. Публіка не розуміє того, що відбувається на сцені, хоче допомогти піаністу зосередитися, старається зробити абсолютну тишу в залі. Через деякий час, зал з обуренням починає розуміти, що тут є якийсь підступ, починає покашлювати, стукати крслами, плескати, але це не дає ніякого результату. Зал шумить сильніше, але потім знову замовкає. Рівно через 4 хвилини 33 секунди піаніст встає і йде зі сцени.

Знову в пошуках інновацій[ред.ред. код]

В 1955 році Кейдж став професором композиції Нової школи соціальних досліджень в Нью-Йорку. Новим експериментом композитора стає перетворення виконавця його творів у творця: у його фортепіанному концерті 84 сторінки з різними композиційними частинами можуть бути виконані в будь-якій послідовності, з будь-якою тривалістю, на будь-яких інструментах.

Через кілька років Кейдж звертається до нового для себе складу інструментів – оркестру. Він пише «Atlas eclipticalis» для оркестру, прем'єра якого відбулася в 1961 році в Монреалі. Цікавою була й партитура цього твору – партії інструментів записані у формі графічної нотації деякого астрономічного атласу. 1963 рік приніс для нью-йоркських слухачів нові враження – на одному з концертів Кейдж 840 разів повторив п’єсу Еріка Саті «Містифікації».

В кінці 60-хроків Кейдж звертається до новітніх технологій – вперше використовує комп’ютер. У його п’єсі «НРSСНD» (від harpsichord = чембало) композитор використовує випадкові музичні фрагменти з п’єс різних авторів (з часів Моцарта) і пошарово записані на 52 магнітофонних плівках.

Початок 70-х років став для Кейджа моментом, коли в ньому прокинувся інтерес до проблем навколишнього середовища. В «Child of Tree» (1975) і «Вranches» він описав лише основоположні принципи, чим дозволив кожному виконавцеві імпровізувати в заданих межах.

Перша опера Кейджа «Євроопера 1&2» (1987) являла собою щось на зразок колажа з 12 європейських опер в якому слухач міг прослідкувати цікаву для нього сюжетну лінію. Його струнний квартет «Чотири» та п’єса для фортепіано і флейти «Два» (1989) потішили слухачів та поціновувачів таланту композитора керованими волею випадку гармонічними акордами.

Кейдж і література[ред.ред. код]

Окрім своєї філософської та композиторської діяльності, Кейдж посвячував себе і письменництву. Впродовж життя він написав ряд праць, серед яких «Тиша» (1961), «Понеділок через рік» (1967), «Пусті слова» (1979), «Тема і варіації» (1982) і «Х» (1983). Його захоплювала творчість ірландського письменника Джеймса Джойса, про що він написав у книзі про роман ДЖойса «Поминки за Фіннеганом», а також в радіоп’єсі «Друга версія «Поминок за Фіннеганом». Експериментальність Кейджа проявилася не лише в його музиці, а й у інших видах мистецтва, зокрема. Будь-який звук, згідно його філософії, є музика.

Помер Кейдж від параліча в Нью-Йорку 1992 року у віці 79 років.

Характеристика стилю[ред.ред. код]

Своєю творчістю Кейдж доказував, що для того, щоб займатися творчістю необов’язково мати професійну музичну освіту. Творчість Кейджа будується на принципах, в яких нема початкових меж, нема уявлення – як треба, нема системи оцінки всього, що є навколо. Головний принцип Кейджа – принцип do it yourself – зроби сам. Особливо його цікавили ударні інструменти, тому що в звука є чотири параметри, а в тиші – один, а ударні інструменти володіють звуком з одним (умовно кажучи) параметром – тривалістю. Кейджем володіла ідея відчуження, енергія пустоти, ніщо. Але він завжди любив вчитися і пишався своїми вчителями. Він казав: «Я елітист. Я вчився музики не в кого-небудь, у Шенберга. Я вчився дзен не у кого-небудь, в Судзукі. Я завжди йшов — якщо міг — до президента компанії».

А загалом творчість Кейджа можна узагальнити його ж словами: «Мене запитали про відмінність між музикою Штокгаузена і моєю, і я сказав: Штокгаузен хоче, щоб всі звуки стали Штокгаузеном, я ж хочу, щоб звуки залишилися звуками».

Список творів:[ред.ред. код]

Список творів:

Рік

Назва

1932 Перший розділ Еклезіаста
1932 Greek Ode
1933 Solo with Obbligato Accompaniment of Two Voices in Canon
1933 Sonata for 2 voices
1933 Sonata for Clarinet
1933 Три легкие пьесы
1933 Three Songs, (Gertrude Stein)
1934 Composition For Three Voices, for any three instruments encompassing the ranges d to d3'
1934 Six Short Inventions
1935 Quartet
1935 Quest
1935 Three Pieces for Flute
1935 Two Pieces for Piano (1935)
1936 Trio
1938 Five Songs for Contralto
1938 Metamorphosis
1938 Music for Wind Instruments
1939 1st Construction (In Metal)
1939 Imaginary Landscape No. 1
1939 Marriage at the Eiffel Tower (в співпраці з Henry Cowell і George McKay)
1939—1952 Уявні ландшафти 1-5
1940 2nd Construction
1940 Bacchanale
1940 Fads and Fancies In the Academy
1940 Living Room Music
1941 3rd Construction
1941 The City Wears a Slouch Hat
1942 Credo in US
1942 Forever and Sunsmell
1942 Imaginary Landscape No. 2
1942 Уявний ландшафт 3
1942 In the Name of the Holocaust
1942 Opening Dance (Entrance) (для Sue Laub)
1942 Primitive
1942 The Wonderful Widow of Eighteen Springs
1942 Jazz Study
1943 Ad Lib
1943 Amores
1943 And the Earth Shall Bear Again
1943 Chess Pieces
1943 Four Dances
1943 Our Spring Will Come
1943 A Room
1943 She is Asleep
1943 Tossed As It Is Untroubled
1943 Totem Ancestor
1943 Triple-Paced no. 1
1944 A Book of Music
1944 Crete
1944 Four Walls
1944 Небезпечна ніч
1944 Prelude for Meditation
1944 Root of an Unfocus
1944 Spontaneous Earth
1944 Triple-Paced no. 2
1944 The Unavailable Memory of
1944 A Valentine out of Season
1945 Dad
1945 Daughters of the Lonesome Isle
1945 Mysterious Adventure
1945 Soliloquy
1945 Three Dances
1946 Encounter
1946 Офелія
1946 Prelude for six instruments
1946 Two Pieces for Piano
1947 Arrangement of Erik Satie’s Socrate
1947 Music for Marcel Duchamp
1947 Ноктюрн
1947 The Seasons
1947 The Seasons
1948 Dream
1948 Experiences II
1948 Experiences No. 2
1948 In a Landscape
1948 Orestes
1948 Sonatas and Interludes
1948 Suite for Toy Piano
1949 Lecture on Nothing
1950 A Flower
1950 Six Melodiesrd
1950 String Quartet in Four Parts
1950 Works of Calder
1950 A Chant with Claps
1951 Concerto for prepared piano
1951 Haiku
1951 Imaginary Landscape No. 4
1951 Music of Changes
1951 Pastorales
1951 Sixteen Dances
1951 Two Pastorales
1952 4’33"
1952 For M. C. and D. T.
1952 Imaginary Landscape No. 5
1952 Music for Carillon No. 1
1952 Music for Piano 1
1952 Seven Haiku
1952 Waiting
1952 Water Music
1952 Williams Mix
1953 59 ½"
1953 Music for Piano 2
1953 Music for Piano 20
1953 Music for Piano 3
1953 Music for Piano 4-19
1954 12’55.6078"
1954 31’57.9864"
1954 34’46.776"
1954 45'
1954 Music for Carillon No. 2
1954 Music for Carillon No. 3
1955 26’1.1499"
1955 Music for Piano 21 — 36
1955 Music for Piano 37 — 52
1955 Speech
1956 27’10.554"
1956 Music for Piano 53 — 68
1956 Music for Piano 69 — 84
1956 Radio Music
1957 Winter Music
1957-1958 Concert for piano & orchestra
1958 Aria
1958 Fontana Mix,
1958 For Paul Taylor and Anita Dencks
1958 Music Walk
1958 Solo for Voice 1
1958 TV Köln
1958 Variations I
1959 Sounds of Venice
1959 Water Walk
1960 Cartridge Music
1960 Music for «The Marrying Maiden»
1960 Music for Amplified Toy Pianos
1960 Solo for Voice 2, for solo voice (any range)
1960 Theatre Piece
1960 WBAI
1960 Where Are We Going? And What Are We Doing?e
1961 Atlas Eclipticalis
1961 Indeterminacy (в сотрудничестве с David Tudor)
1961 Music for Carillon No. 4
1961 Variations IIans
1962 0’00" (4’33" No. 2)
1962 Music for Piano 85
1963 Suite for Toy Piano (оркестровка Lou Harrison)
1963 Variations III
1963 Variations IV
1965 Electronic Music for Piano
1956 Rozart Mix
1956 Variations V
1966 Variations VI
1966 Variations VII
1967 Music for Carillon No. 5
1967 Newport Mix
1967—1969 HPSCHD
1969 33 1/3
1969 Cheap Imitation
1970 36 Mesostics re and not re Marcel Duchamp
1970 Solo for Voice 49, Song With Electronics—Relevant: The Year Begins to Be Ripe
1970 Song Books Volumes I & II
1971 Les Chants De Maldoror Pulvérises Par L’assistance Même
1971 Sixty-Two Mesostics Re Merce Cunningham
1971 WGBH-TV
1972 Bird Cage
1972 Cheap Imitation
1972 Mureau (в сотрудничестве с David Tudor)
1973 Etcetera
1973 Excercise
1973 Series re Morris Graves, on Morris Graves
1974 Score
1974 Forty-four Harmonies
1975 Child of Tree
1975 Etudes Australes
1975 Lecture on the Weather
1976 Apartment House 1776
1976 Branches
1976 Quartet IV
1976 Quartets I—VIII
1976 Renga
1976—1978 Quartet
1976—1979 Writing for the Second Time Through Finnegans Wake
1977 Cheap Imitation
1977 Forty-Nine Waltzes for the Five Boroughs
1977 Inlets, for 3 players of water-filled conch shells
1977 Telephones and Birds
1978 Chorals
1978 A Dip in the Lake: 10 Quicksteps, 61 Waltzes, and 56 Marches for Chicago and Vicinity, for indeterminate forces
1978 Etudes Boreales I—IV
1978 Etudes Boreales I—IV
1978 Letter to Erik Satie
1978 Some of «The Harmony of Maine» (Supply Belcher)
1978 Sound Anonymously Received
1979 Hymns and Variations
1979 James Joyce, Marcel Duchamp, Erik Satie: An Alphabet
1979 Laughtears, interview (Conversation between John Cage & Klaus Schöning on Roaratorio, 1979)
1979 Paragraphs of Fresh Air, for a radio station with 11 sound sources
1979 Roaratorio: An Irish Circus on Finnegan’s Wake
1979 What You Say, on Jasper Johns
1979 _, _ _ Circus on _, a means of translating a book into a performance without actors
1980 Freeman Etudes Book I
1980 Furniture Music Etcetera
1980 Improvisations III, for four performers and six casettes of the same or similar music'
1980 Litany for the Whale
1981 Thirty Pieces for Five Orchestras
1982 Dance Four Orchestras
1982 Fifteen Domestic Minutes
1983 ear for EAR (Antiphonies)
1983 Improvisation IV («Fielding Sixes»)
1983 Postcard From Heaven
1983-1985 Ryoanji
1984 HMCIEX («Here Comes Everybody Mix»)
1984 Improvisation a + b
1984 Music for…, any combination of 1-17 instrumental parts
1984 Perpetual Tango
1984 Souvenir
1984 Thirty Pieces for String Quartet
1985 ASLSP
1985 A Collection of Rocks
1985 Eight Whiskus
1985 Eight Whiskus
1985 First Meeting of the Satie Society
1985 Mirakus2
1985 Nowth upon Nacht
1985 Selkus2
1985 Seven2
1985 Sonnekus2
1986 But What About the Noise..
1986 Etcetera 2/4 Orchestras
1986 Haikai, for gamelan ensemble
1986 Hymnkus, for chamber ensemble, accordion & voice
1986 Rocks
1986 Thirteen Harmonies
1987 Europeras 1/2
1987 One
1987 Organ2/ASLSP
1987 Two
1988 101
1988 Art is Either a Complaint or Do Something Else, on Jasper Johns
1988 Essay, for computer generated tape
1988 Five Stone Wind
1988 Five, for any five voices or instruments
1988 Seven, for flute, clarinet, percussion, piano, violin, viola & cello
1988 Twenty-Three, for 13 violins, 5 violas & 5 cellos
1989 Four Solos for Voice
1989 Four
1989 One2
1989 Sculptures Musicales, for sounds lasting and leaving from different points
1989 Swinging
1989 Three
1989 Two2
1990 The Beatles 1962—1970 (обробки пісень The Beatles)
1990 cComposed Improvisations No. 1
1990 cComposed Improvisations No. 2
1990 cComposed Improvisations No. 3
1990 Europeras ¾
1990 Four2
1990 Fourteen
1990 Freeman Etudes Books 3 & 4
1990 One4
1990 One5
1990 One6
1990 Scottish Circus, Musicircus based on Scottish traditional music
1991 103
1991 108
1991 Eight
1991 Five Hanau Silence («Project for Hanau Squatters»)
1991 Five2
1991 Five3
1991 Five4, (посвящен памяти Stefan Wolpe)
1991 Five5
1991 Four3
1991 Four4
1991 Four5
1991 Haikai
1991 How to Improve the World (you will only make matters worse)
1991 One9
1991 One8
1991 Six
1991 Ten, for flute, oboe, clarinet, bassoon, trumpet, trombone, percussion, piano, 2 violins, viola & cello
1991 Three2
1991 Twenty-Eight, Twenty-Six and Twenty-Nine
1991 Twenty-Eight
1991 Twenty-Nine
1991 Twenty-Six
1991 Two3
1991 Two4
1991 Two5
1992 Eighty
1992 Fifty-Eight
1992 Four6'
1992 One10
1992 One12
1992 One13 (незакінчена)
1992 Seventy-Four
1992 Sixty-Eight
1992 Thirteen
1992 Two6

Література:[ред.ред. код]

Григоренко Е. Г. "Джон Кейдж. Творчество" // Музична Украiна, 2012. ISBN 978-966-8259-71-5

Конен В. Д. Пути американской музыки. М.: Советский композитор, 1977. С. 350, 351, 352, 353, 387, 388.

http://trv-science.ru/2012/10/09/clushaem-tishinu-k-stoletiyu-so-dnya-rozhdeniya-dzhona-kejjdzha/

http://expert.ru/expert/2012/47/laboratoriya-v-slushatelskom-zale/