Едмінас Багдонас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едмінас Багдонас
Народився 23 жовтня 1963(1963-10-23)
Каунас, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Помер 22 травня 2021(2021-05-22) (57 років)
Вільнюс, Литва
Поховання Цвинтар Антакалніса
Країна  Литва
Діяльність політик, дипломат
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Знання мов литовська, чеська, польська, словацька, сербохорватська, українська, російська, англійська, італійська і білоруська
Нагороди
Великий хрест ордена Громадянських заслуг орден Хреста землі Марії 2 класу орден «За заслуги» II ступеня Офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Польщею» командор ордена «За заслуги перед Литвою» медаль Пам'яті 13 січня

Едмінас Багдонас (лит. Edminas Bagdonas; нар. 23 жовтня 1963 року, Каунас — пом. 22 травня 2021 року, Вільнюс[1]) — литовський політичний діяч, дипломат.

Біографія[ред. | ред. код]

1986 року закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка[2].

1991—1992 — референт бюро зі зовнішніх зв'язків Сейму Литовської Республіки.

1992—1993 роки — директор департаменту міжпарламентських зв'язків Сейму Литовської Республіки.

1994—1997 роки — консул Посольства Литовської Республіки в Україні[3].

1997—1998 роки — заступник директора департаменту державного і дипломатичного протоколу МЗС Литовської Республіки.

1998—2001 роки — директор департаменту державного і дипломатичного протоколу МЗС Литовської Республіки.

2001—2004 роки — Надзвичайний і повноважний посол Литовської Республіки в Республіці Італія, за сумісництвом в Сербії і Чорногорії, Швейцарської Конфедерації, Республіці Мальта[2].

2004—2006 роки — радник Президента Литовської Республіки, керівник групи зовнішньої політики, координатор групи радників Президента Литовської Республіки, керівник Консультаційного Комітету Президентів Литви — Польщі.

2006—2007 — посол з особливих доручень департаменту Східної Європи і Середньої Азії МЗС Литовської Республіки[2].

12 січня 2007 року — декретом президента Литви Валдаса Адамкуса призначений надзвичайним і повноважним послом Литовської Республіки в Республіці Білорусь[4].

1 лютого 2007 прибув до Мінська. 13 лютого вручив вірчі грамоти президенту Республіки Білорусь О. Лукашенку. 2012 року залишив пост посла[5].

З 2014 року й до смерті був Надзвичайним і повноважним послом Литовської Республіки в Ізраїлі[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Пам'ятний знак з нагоди запрошення Литви вступити в НАТО (2003)[8].

Державні нагороди Польщі, Латвії, Естонії, Норвегії, Греції, Бельгії, України, Мальтійського ордена, Іспанії[2], а саме:

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений. Батько двох дітей. Володів чеською, польською, словацькою, сербсько-хорватською, українською, російською, англійською та італійською, однак після призначення послом у Білорусі опанував і білоруську.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. а б в г Lietuvos Respublikos ambasada Baltarusijoje - Ambasadorius. web.archive.org. 4 березня 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 5 січня 2020.
  3. а б Edminas Bagdonas appointed Lithuania’s ambassador to Israel. www.lzb.lt. 21 липня 2014.
  4. В Минск прибыл новый посол Литвы в Беларуси Эдминас Багдонас. TUT.BY (рос.). 1 лютого 2007. Архів оригіналу за 4 лютого 2007. Процитовано 5 січня 2020.
  5. Литовский посол покидает Беларусь / Мой BY — Информационный портал Беларуси. Новости Беларуси. www.moyby.com. Процитовано 5 січня 2020.
  6. Указ Президента Литовської Республіки від 19 лютого 2003 року № 2064
  7. 2006 Dėl apdovanojimo Sausio 13-osios atminimo medaliu. e-seimas.lrs.lt. Процитовано 5 січня 2020.
  8. 2062 Dėl apdovanojimo atminimo ženklu. e-seimas.lrs.lt. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 5 січня 2020.
  9. Про нагородження відзнаками Президента України N 1214/98. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2021.
  10. Vabariigi President. www.president.ee. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 5 січня 2020.
  11. Postanowienie o nadaniu orderów - 1999 - Tekst - Legeo. web.archive.org. 4 березня 2016. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 січня 2020.