Екслібрис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Екслібрис сера Джона Форреста (John Forrest) (18471918), дослідника Австралії
Ексклібрис Миколи Куделі – українського шевченкознавця, політв’язня.
Світальський В.О. Екслібрис лікаря і мецената М.М. Мелентьєва, початок 20 ст.
Худ. Іванова Н.І. Книжковий знак нотної бібіліотеки Анатолія Любимова, 1935 р. (копія 2014 р.)

Екслібрис — (лат. ех libris — із книг) — книжковий знак, не­велика художньо виконана етикетка, де вказано, кому належить книжка. Попередники Екслібрисів — написи власників на рукописних книгах і суперекслібриси — рельєфні зображення на оправі книжок (найстаріший, із гербом Львова, датований 1545).

Історія[ред.ред. код]

Батьківщиною екслібриса вважають Німеччину. Саме в Німеччині існував звичай карбувати цінні речі на знак належності приватній особі. Перші друковані книжки теж належали до цінних речей, тільки феодали, монастирі та купці могли собі дозволити мати у власності колекції книг і часто підписували їх чи малювали свій знак, щоб знову знайти свою книгу, наприклад, у випадку крадіжки. Спочатку ті, хто переписували книги, робили позначку про те, кому належить книга. Згодом ці позначки оформлювали у вигляді віньєти та малювали на початку або наприкінці книги. Природно, що намальовані від руки екслібриси були поширені в часи, коли бібліотеки були невеликі, адже нелегко було малювати однакове зображення на великій кількості книгах.

Відоме ім'я першого власника екслібриса в Німеччині — це лицар Бернгар фон Рорбах (1460). Перші екслібриси створив німецький худож­ник Альбрехт Дюрер (кінець 15 — початок 16 ст.). Йому належить створення приблизно двадцяти екслібрисів. Займалися створенням екслібрисів митці Лукас Кранах Старший і Ганс Гольбейн.

Із початком книгодрукування (XV ст.) виник новий спосіб позначення книг — наклеювання на внутрішньому боці обкладинки папірця з надрукованим написом «Ex libris» і прізвищем власника книжки. З розвитком друкарства освічені книголюби почали поєднувати власницькі написи з елементами, що мали прикрасити книгу. Як художній знак і витвір графічного мистецтва екслібрис почав відігравати роль декоративного елемента, органічно поєднаного з книгою.

Деякі книговласники прикрашали свої книги розкішними оправами, на яких золотом витискали герби, вензелі, монограми, емблеми чи девізи — такі екслібриси отримали назву суперекслібриси. Суперекслібриси зустрічаються на пергаментних і шкіряних оправах французьких та італійських книг XVI–XVII століть. Одним з найвідоміших авторів суперекслібрисів був французький видавець, літератор і перекладач Жоффруа Торі (його праці були в бібліотеці французького короля Франциска I та в книгозбірках колекціонерів Ґрольє та італійця Майоли).

Збирачі книг надавали зовнішньому вигляду книги великого значення. Окрім гербових екслібрисів були популярні тиснені художні зображення символічного або алегоричного змісту.

З XIX століття пишні герби та хитромудрі вензелі вийшли з моди, натомість, популярними стали звичайні монограми, витиснені на зовнішньому боці обкладинки.

Екслібрис в Україні[ред.ред. код]

Друковані екслібриси започатковані в Україні у кінець 16 — на початку 17 ст. До 18 ст. в екслібрисах переважали зображення гербів власників, 20 ст. популярними стали сюжетні екслібриси.

У цьому жанрі працювали О. Кульчицька, Я. Му­зика, М. Осінчук, О. Оброца та інші.

У 1930-х роках в області ексклібрисів натхненно працював київський художник Сергій Конончук. У Сергія Пилиповича це — не лише книжковий знак, а й своєрідний портрет господаря книжки, відбиття його інтересів, смаків, уподобань. Досягав цього автор за допомогою символів, алегорій, а також зображуючи різні предмети, постаті. Очевидно, таке сполучення зображальних елементів асоціювалося з авторським сприйняттям навколишнього світу. Виразно трактовані екслібриси Н.Радзієвської, К.Юкельсон, Ю.Палійчука.

Із сучасних художників Тернопільщини екслібриси створив у кінці 1960-х Є. Удін. Нині в цьо­му жанрі плідно працюють М. Дмітрух, І. Зілінко, Я. Омелян, О. Федорів, М. Харинович, П. Шпорчук та інші тернопільські художники.

Видатним майстром екслібрису є заслужений художник України Микола Стратілат.

Значну частину сучасних екслібрисів становлять книжкові знаки українських письменників, видавництв, музеїв, колекцій.

У сюжетах екслібрисів фігурує переважно образ книжки. Окремі з них виконано за мотивами літературних і фольклорних творів.

Техніки виконання екслібрисів[ред.ред. код]

М. Верхоланцев. Екслібрис М. Корабльова. 1970 р. Дереворит.

Техніка виготовлення екслібрисів різноманітна і збігається з техніками гравюри:

тощо

Сьогодні чимало тернополян мають власні екслібриси. Їх колекціонували Е. Бергер, І. Ґерета, нині — фахівці ДАТО, ТОКМ, а також Н. Волинець, І. Пилипець, В. Сушкевич та ін.

Екслібриси в різних стилях[ред.ред. код]

Худ. Михайло Врубель, екслібрис колекціонера І.С. Остроухова з алегоріями Дня і Ночі.
Книжковий знак Августа Штоера з середньовічним архітектором», Петер Вюрт (1973-1940) ?, 1902 рік

Колекціонери екслібрисів[ред.ред. код]

Серед відомих колекцій екслібрисів:

  • Колекція Фортинського. Сергій Фортинський, доктор юридичних наук (Росія, Москва), почав збирати екслібриси у 1920 р. Вже до 1926 р. він зібрав приблизно 500 екслібрисів. Він купував як поодинокі зразки, так і цілі колекції. У художниці Н. С. Бом Григорьєвої він придбав 1500 знаків, у професора Декмана — 13000, у колекціонера І. Н. Жучкова — 1100. На 1970 рік в його колекції налічувалося 35000 екслібрисів.
  • Збірка Вілінбахова. Борис Вілінбахов (1897–1969) — викладач Воєнного училища. Знаки збирав тридцять три роки. І його збірка мала приблизно 35000 екслібрисів.
  • Колекція Пауля Амбура. Пауль Амбур з Естонії. Листувався майже з 200 колекціонерами з 32 країн. Його колекція мала близько 40000 знаків. Окрім екслібрисів, він збирав книжки про ці знаки (близько 500) і сам написав 30 досліджень про екслібрис.

Екслібриси Імператорського Ермітажу[ред.ред. код]

Коломан Мозер. Екслібриси[ред.ред. код]

Ефраім-Моше Лілієн (1874—1925) Екслібриси доби сецесії[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.
  • Екслібрис: Збірник Асоціації незалежних ­українських мистців. Перший випуск. — Л., 1932.
  • «Книжные знаки русских художников», «Петрополис», 1922
  • Минаев Е. Н. Экслибрисы художников Росийской Федерации. — М.: "Сов. Россия", 1971
  • Катушкина Е. С., Сапрыкина Н. Г. Экслибрис в собрании Научной библиотеки Московского университета. Альбом-каталог. — М: Изд-во Моск. ун-та, 1985. — 224 с.
  • Ивенский С. Г. Книжный знак: история, теория, практика художественного развития. — М.: «Книга», 1988
  • Костенко Олександр Євгенійович. Життєдіяльність Сергія Пилиповича Конончука (1912–1941) — українського графіка першої половини XX століття. Робота в Київському МАН «Дослідник». К., 2011.
  • Нестеренко П. Історія українського екслібриса. Наукове видання. — Київ: Темпора, 2010. — 328 с.
  • Бердичевський Яків. Книжкові знаки сучасників Т.Г. Шевченка / Пер. з рос. – К.: Дух і літера, 2007. – 84 с. – ISBN 966-378-038-Х
  • Бердичевський Яків. Народ книги. – К.: Дух і літера, 2009. – 498 с., іл. – ISBN 978-966-378-132-7

Див. також[ред.ред. код]