Західно-Антарктичний льодовиковий щит
Західно-Антарктичний льодовиковий щит (ЗАЛЩ) — частина льодовикового щиту, який охоплює Західну (або Малу) Антарктиду, частину Антарктиди що лежить в західній півкулі і обмежена Трансантарктичними горами. ЗАЛЩ класифікується як морський льодовиковий щит, підмурівок цього щита на великих площах занурено нижче рівня океану, а його край обмежено шельфовими льодовиками Росса і Ронне-Фільхнера та вивідних льодовиків, які стікають в море Амундсена.
Опис [ред.]
За оцінками, об'єм льодовикового покриву Антарктиди становить близько 25400000 км³, з них ЗАЛЩ містить трохи менше 10%, або 2,2 млн. км³.[1]Через льодовикове навантаження під час ізостатичного процесу підмурів'я зазнало занурення в межах від 0,5 до 1 км[2]. Середня товщина біля 1.1 км. Поверхня не здіймається вище 2 км.
Шельфові льодовики Антарктиди, є плавучим продовженням її наземного і «морського» покривів. Їх загальна площа - 1,5 мільйона км², причому найбільші з них - шельфові льодовики Росса і Ронне-Фільхнера, що займають внутрішні частини морів Росса та Уедделла, мають площі по 0,6 мільйона км²кожний. Плавучий лід цих льодовиків відділений від «основного» щита лініями налягання, а його зовнішні кордони утворені фронтальними обривами, або бар'єрами (дивись бар'єр Росса), які постійно оновлюються завдяки відколювання айсбергів. Товщина льоду у тилових меж може сягати до 1 - 1,3 км, у бар'єрів вона рідко перевищує 150 - 200 м.
Антарктичний лід розтікається з декількох центрів до периферії покриву. У різних його частинах цей рух йде з різною швидкістю. У центрі Антарктиди,, лід рухається повільно, у льодовикового краю його швидкості зростають до багатьох десятків і сотень метрів на рік. І тут швидше за все рухаються крижані потоки, що розвантажують у відкритий океан. Їх швидкості нерідко досягають кілометра на рік, а один з крижаних потоків Західної Антарктиди - льодовик Пайн-Айленд - «робить» кілька кілометрів в рік.
Проте більшість льодовикових потоків впадає не в океан, а в шельфові льодовики. Льодовикові потоки цього роду рухаються повільніше, їх швидкості не перевищують 300 - 800 м/рік. Таку «повільність» зазвичай пояснюють опором з боку шельфових льодовиків, які самі, як правило, бувають загальмовані берегами і обмілинами. У зв'язку з цим фахівці пророкують, що глобальне потепління клімату може викликати своєрідний «ефект доміно»: підвищення температури - зруйнуються шельфові льодовики, не буде цих льодовиків - отримають свободу льодовикові потоки, їх швидкості різко зростуть, даючи початок масовому «спуску» льоду в океан. А це може призвести до катастрофічно швидкого підйому рівня океану, що обіцяє великі неприємності всім прибережним районам Землі, в тому числі і далеким від Антарктиди.
Примітки [ред.]
- ↑ BEDMAP: A new ice thickness and subglacial topographic model of Antarctica // Journal of Geophysical Research. — Т. 106. — (June 2001) (B6) С. 11335–11352. DOI:10.1029/2000JB900449.
- ↑ Anderson, John B. (1999). Antarctic marine geology. Cambridge University Press. с. 59. ISBN 0-521-59317-4.
Ресурси Інтернету [ред.]
- Crystal Ball: Scientists Race to Foretell West Antarctica's Unclear Future
- WAIS – West Antarctic Ice Sheet Initiative – A multidisciplinary study of rapid climate change and future sea level. Sponsored by National Science Foundation Office of Polar Programs and NASA Earth Science.
- U.S. National Snow and Ice Data Center Antarctic Data
- Dramatic change in West Antarctic ice could produce 16ft rise in sea levels
- U.K. and U.S. Polar Ice Experts Urge Improved Monitoring to Reduce Uncertainty over Potential Sea-Level Rise
- Structure Found Deep Within West Antarctic Ice Sheet, September 2004
