Події Бонда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Holocene Temperature Variations.png

Події Бонда або цикли Бонда, (англ. Bond events) — коливання клімату в Північній Атлантиці, що відбуваються з періодичністю ≈ 1470 ± 500 років в епоху голоцену. Було виявлено 8 таких коливань, в основному за матеріалами флуктуації в уламках айсбергового льоду. Події Бонда можуть бути міжльодовиковими аналогами осциляцій Дансгора-Ешгера[1], з магнітудою близько 15-20% від льодовиково-дольодовикової температурної зміни.

Джерард Кларк Бонд (en:Gerard C. Bond) з Обсерваторії Ламонт-Догерті (en: Lamont-Doherty Earth Observatory) при Колумбійському університеті був основним автором статті, опублікованій в 1997 р., де постулював теорію 1470-літніх кліматичних циклів голоцену, засновану головним чином на петрологічних індикаторах дрейфу криги в Північній Атлантиці. [2][3]

Існування кліматичних коливань, прив'язаних до циклу приблизно в 1500 років, обгрунтовано для останнього льодовикового періоду даними льодовикових кернів. Набагато гірше вивчена тривалість цих циклів за часів голоцену . Згідно з Бондом та ін (Bond et al., 1997) в північноатлантичному регіоні в голоцені існував цикл приблизно в 1470 ± 500 років. З його точки зору, більшість осциляцій Дансгора-Ешгера останнього льодовикового періоду, відбувалися з частотою в 1500 років, і в цю ж закономірність укладається низка пізніших кліматичних подій - такі, як малий льодовиковий період, похолодання 6200 років до Р. Х.. і початок пізнього дріасу.

Події в Північній Атлантиці, пов'язані з льодовиковим рафтингом , відповідно до даної теорії, корелювали з більшістю слабких подій мусонної активності в Азії за останні 9000 років, [4][5]а також з більшістю подій спустелювання (великих посух) на Близькому Сході протягом останніх 55 000 років (як події Хайнріха і Бонда). [6][7] Також існує достатня кількість фактів на користь того, що кліматичні коливання з частотою ≈ 1500 років викликали зміни в рослинності у всій Північній Америці[8].

З незрозумілих поки причин, єдина з подій Бонда в голоцені, яка залишила явні температурні маркери в льодовиковому щиті Гренландії — це глобальне похолодання 6200 років до Р. Х..

Згідно з гіпотезою Бонда та ін, в 1500-річних циклах виявляється нелінійність і стохастичний резонанс; не кожне з подій даної послідовності є значною кліматичною подією, хоча деякі з них і мали важливий вплив на світову історію клімату.[9]

Причини та визначальні чинники циклу в даний час є предметом вивчення та дискусій. Дослідники сконцентрували увагу на варіаціях сонячної активності і «реорганізаціях атмосферної циркуляції»[9] Події Бонда можуть також корелювати з 1800-річним циклом місячних припливів[10].

Перелік подій Бонда[ред.ред. код]

Більшість подій Бонда не мали явного кліматичного сигналу; деякі відповідали періодам охолоджень, інші — періодам опустелювання і посух в ряді регіонів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Bond, G.; Showers, W.; Elliot, M.; Evans, M.; Lotti, R.; Hajdas, I.; Bonani, G.; Johnson, S. (1999). «The North Atlantic’s 1–2 kyr climate rhythm: relation to Heinrich Events, Dansgaard/Oeschger cycle and the Little Ice Age». У Clark, P.; Webb, R.; Keigwin, L. Mechanisms of Global Climate Change at Millennial Time Scales. Geophysical Monograph Series 112. Washington, DC: American Geophysical Union. с. 35–58. ISBN 087590095X. 
  2. Bond, G.; et al. (1997). «A Pervasive Millennial-Scale Cycle in North Atlantic Holocene and Glacial Climates». Science 278 (5341). с. 1257–1266. Bibcode:1997Sci...278.1257B. doi:10.1126/science.278.5341.1257. 
  3. Bond, G.; et al. (2001). «Persistent Solar Influence on North Atlantic Climate During the Holocene». Science 294 (5549). с. 2130–2136. doi:10.1126/science.1065680. PMID 11739949. 
  4. Gupta, Anil K.; Anderson, David M.; Overpeck, Jonathan T. (2003). «Abrupt changes in the Asian southwest monsoon during the Holocene and their links to the North Atlantic Ocean». Nature 421 (6921). с. 354–357. doi:10.1038/nature01340. PMID 12540924. 
  5. Yongjin Wang; et al. (2005). «The Holocene Asian Monsoon: Links to Solar Changes and North Atlantic Climate». Science 308 (5723). с. 854–857. doi:10.1126/science.1106296. PMID 15879216. 
  6. Bartov, Yuval; Goldstein, Steven L.; Stein, Mordechai; Enzel, Yehouda (Catastrophic arid episodes in the Eastern Mediterranean linked with the North Atlantic Heinrich events). Geology 31 (5). с. 439–442. doi:10.1130/0091-7613(2003)​031<0439:CAEITE>​2.0.CO;2. 
  7. Parker, Adrian G. та ін. (2006). «A record of Holocene climate change from lake geochemical analyses in southeastern Arabia». Quaternary Research 66 (3). с. 465–476. Bibcode:2006QuRes..66..465P. doi:10.1016/j.yqres.2006.07.001. 
  8. Viau, André E.; et al. (2002). «Widespread evidence of 1,500 yr climate variability in North America during the past 14 000 yr». Geology 30 (5). с. 455–458. doi:10.1130/0091-7613(2002)030<0455:WEOYCV>2.0.CO;2. 
  9. а б Cox, John D. (2005). Climate Crash: Abrupt Climate Change and What It Means for Our Future. Washington DC: Joseph Henry Press. с. 150–155. ISBN 0-309-09312-0. 
  10. Keeling, Charles; Whorf, TP (2000). «The 1,800-Year Oceanic Tidal Cycle: A Possible Cause of Rapid Climate Change». Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 97 (8). с. 3814–3819. doi:10.1073/pnas.070047197. JSTOR 122066. PMC 18099. PMID 10725399. 
  11. Kaniewski, D.; et al. (2008). «Middle East coastal ecosystem response to middle-to-late Holocene abrupt climate changes». PNAS 105 (37). с. 13941–13946. doi:10.1073/pnas.0803533105. 
  12. Kaniewski, D.; et al. (2010). «Late second–early first millennium BC abrupt climate changes in coastal Syria and their possible significance for the history of the Eastern Mediterranean». Quaternary Research 74 (2). с. 207–215. doi:10.1016/j.yqres.2010.07.010. 
  13. Gibbons, Ann (1993). «How the Akkadian Empire Was Hung Out to Dry». Science 261 (5124). с. 985. Bibcode:1993Sci...261..985G. doi:10.1126/science.261.5124.985. PMID 17739611. 
  14. Stanley, Jean-Daniel; et al. (2003). «Nile flow failure at the end of the Old Kingdom, Egypt: Strontium isotopic and petrologic evidence». Geoarchaeology 18 (3). с. 395–402. doi:10.1002/gea.10065. 
  15. Dahl, Svein Olaf; et al. (2002). «Timing, equilibrium-line altitudes and climatic implications of two early-Holocene glacier readvances during the Erdalen Event at Jostedalsbreen, western Norway». The Holocene 12 (1). с. 17–25. doi:10.1191/0959683602hl516rp. 
  16. Zhou Jing; Wang Sumin; Yang Guishan; Xiao Haifeng (2007). «Younger Dryas Event and Cold Events in Early-Mid Holocene: Record from the sediment of Erhai Lake». Advances in Climate Change Research 3 (Suppl.). с. 1673–1719. 
  17. Allen, Harriet D. (2003). «Response of past and present Mediterranean ecosystems to environmental change». Progress in Physical Geography 27 (3). с. 359–377. doi:10.1191/0309133303pp387ra.