Гренландський льодовиковий щит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 76°42′ пн. ш. 41°12′ зх. д. / 76.7° пн. ш. 41.2° зх. д. / 76.7; -41.2

Мапа Ґренландії з глибинами льодовикового покриву
Мапа Ґренландії без льодовкового покриву

Ґренландський льодовиковий щит (гренландська: Sermersuaq) — льодовиковий щит площею 1,710,000 км², покриваючий приблизно 80% поверхні Гренландії. Це другий за величиною льодовиковий щит у світі, після льодовикового покриву Антарктиди. Льодовиковий щит має майже 2400 км завдовжки в напрямку північ-південь, а найбільша ширина 1100 км на широті 77° N , у його північного краю. Середня висота льоду 2135 метрів.[1] товщина, як правило, більш ніж 2 км і понад 3 км в найвищому місці. Льодовиковий щит не єдиний льодовик острова — на узбережжі знаходяться ізольовані льодовики і малі льодовикові шапки охоплюють 76,000 — 100,000 км² по периметру. Деякі вчені пророкують, що зміна клімату може призвести до танення крижаного покриву, менш ніж за кілька сотень років, або й раніше[2]. Якщо всі 2850000 км³ льоду розтануть, це призведе до глобального підвищення рівня моря на 7,2 м. .[3]

Найдавніший лід Гренландії має вік 110 000 років[4] Вважається, що Гренландський льодовиковий щит утворився в кінці пліоцену та раннього плейстоцену через злиття льодовиків і льодовикових шапок. Льодовиковий щит не мав розвитку взагалі до кінця пліоцену, але, розвивався вельми швидко під час першого континентального заледеніння.

Через тиск мас льоду центральна частина Гренландії зазнала гляціоізостазію; якщо крига стане, Гренландія, швидше за все, виглядатиме як архіпелаг, принаймні до ізостазії що здійме земну поверхню над рівнем моря, в черговий раз. Поверхня льоду досягає найбільшої висоти двома куполами між ними пасмом з півночі на південь. Південний купол досягає майже 3000 метрів на широтах 63° - 65° N, північна — досягає близько 3290 метрів на широті близько 72° N. Пасмо та бані зміщені на схід від центральної лінії Гренландії. Льодовиковий щит не досягає моря на широкій лінії узбережжя, через це не утворюється великих шельфових льодовиків. Вивідні льодовики через гірські долини скидають лід в океан, утворюючи численні айсберги. Найвідомішим з вивідних льодовиків є Якобшавн (гренландська: Sermeq Kujalleq), який на своєму краї, тече зі швидкістю від 20 до 22 метрів на добу.

Температура на поверхні льодовика, як правило, істотно нижче, ніж в інших місцях в Гренландії. Найнижча середньорічна температура близько -31° C, на північно-центральній частині бані на півночі, на півдні температура на вершині бані близько -20° C.

В зимовий період, крижаний покрив набуває блакитний/зелений колір. Влітку верхній шар льоду тане залишаючи бульбашки повітря в кризі, через що він виглядає білим.

Дослідження[ред.ред. код]

Багатовікові льоди Гренландського щита цікавлять науковців. У 1930 році експедицією під керівництвом Альфреда Вегенера була заснована полярна станція Айсмітте, де на висоті близько 3000 м були проведені метеорологічні і гляціологічні дослідження. У 1952-1954 рр. діяла британська станція Норт-Айс. У 1960-х рр. американськими військовими впроваджувався проект «Крижаний черв». В 1990-е в рамках проекту «Greenland ice core project» була пробурена свердловина глибиною 3028 м до підмурі'я льодовикового щита[5]


Льодовиковий щит, що складається з шарів стислого снігу більш ніж 100 000 років, містить в своїй кризі сьогодні найцінніші записи минулих кліматичних умов. В останні десятиліття вчені пробурили льодовикові керни глибиною до 4 км. Вчені, використовують ці крижані керни для отримання інформації про температуру, рівень океану, опади, хімічний і газовий склад нижніх шарів атмосфери, виверження вулканів, сонячну мінливість, продуктивність поверхні моря, межі пустель і лісові пожежі. Ця різноманітність кліматичної інформації більше, ніж в будь-яких інших природних записах клімату, на кшталт річних кілець дерев або осадових шарів.

Розташований в Арктиці, крижаний покрив Гренландії особливо вразливий до зміни клімату. Гренландський льодовиковий щит пережив рекорд танення в останні роки і, ймовірно, вносить істотний внесок у підвищенні рівня моря, а також можливо у зміну в циркуляції океану в майбутньому. Площа щита, який зазнає танення збільшилася приблизно на 16% з 1979 року (коли почалися вимірювання) до 2002 року (останні дані). Область танення в 2002 році побили всі попередні рекорди[6]. Число льодовикових землетрусів на льодовику Гельгейм і на льодовиках на північному заході Гренландії істотно зросла в період між 1993 і 2005 рр..[7] Згідно з даними 2006 року, Гренландський льодовиковий щит тане зі швидкістю близько 239 км³/рік. Пізніші дослідження, засновані на переробці та поліпшенні даних в період між 2003 і 2008 роках, надають 195 км³/рік[8]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Encyclopaedia Britannica. 1999 Multimedia edition.
  2. http://www.csmonitor.com/Environment/2012/0313/Greenland-s-ice-sheet-Climate-change-outlook-gets-a-little-more-dire
  3. Climate Change 2001: The Scientific Basis. Contribution of Working Group I to the Third Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC) [Houghton, J.T.,Y. Ding, D.J. Griggs, M. Noguer, P.J. van der Linden, X. Dai, K. Maskell, and C.A. Johnson (eds.)]. Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom and New York, NY, USA, 881pp. [1],[2], and [3].
  4. JOURNAL OF GEOPHYSICAL RESEARCH, VOL. 102, NO. C12, PP. 26,411-26,423, 1997 [4].
  5. The GRIP Ice Coring Effort
  6. Impacts of a Warming Arctic: Arctic Climate Impact Assessment, Cambridge University Press, 2004. [5]
  7. Earth Observatory at Columbia University "Glacial Earthquakes Point to Rising Temperatures in Greenland"
  8. ScienceDaily, 10 October 2008: "An Accurate Picture Of Ice Loss In Greenland" [6]

Посилання[ред.ред. код]