Звенигородський Віталій Борисович

Звенигородський Віталій Борисович
Народження	16 травня 1931(1931-05-16) Марфівка, Долинський район, Українська СРР, СРСР
Смерть	6 грудня 2007(2007-12-06) (76 років)
	Ужгород, Україна
Поховання	Ужгород
Країна	СРСР  Україна
Жанр	пейзаж
Навчання	Ужгородський ліцей імені Т. Г. Шевченка, Ужгородське державне художньо-промислове училище (1957) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1958)
Діяльність	художник, педагог
Вчитель	Контратович Ернест Рудольфович, Берец Вільмош-Йожеф Іштванович, Бокшай Йосип Йосипович, Ерделі Адальберт Михайлович, Сельський Роман Юліанович і Довбошинський Данило Данилович
Відомі учні	Іванчо Марія Федорівна, Іванчо Мігаль Балінтович, Мигович Іван Васильович і Бровді Іван Васильович
Працівник	Ужгородське училище прикладного мистецтва
Член	Спілка радянських художників України

Віталій Борисович Звенигоро́дський (16 травня 1931, Денисівка — 6 грудня 2007, Ужгород) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Лауреат Закарпатської обласної премії імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі за 2001 рік.

Життєпис

Народився 16 травня 1931 року в селі Денисівці (нині у складі села Марфівки Кропивницького району Кіровоградської області, Україна) в сім'ї службовців. 1939 року його сім'я переїхала до Дрогобича, де батько дістав посаду головного бухгалтера облфінвідділу. Під час німецько-радянської війни перебував в евакуації в Башкирській АРСР.

У 1945 році з сім'єю переїхав до Ужгорода, де навчавя в Ужгородській середній школі № 1. Протягом 1947—1952 років продовжив здобувати освіту в Ужгородському училищі прикладного і декоративного мистецтва у Ернеста Контратовича, Вільмоша Береца, Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі; у 1952—1958 роках — у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва у Йосипа Бокшая, Романа Сельського. Дипломна робота — картина «Вечір на половині» (темпера; керівник Данило Довбошинський).

Після закінченя інституту протягом 1958—1967 років викладав в Ужгородському училищі прикладного і декоративного мистецтва. Серед учнів: Василь Беца, Іван Бровді, Марія Іванчо, Мігаль Іванчо, Іван Мигович, Йожеф Рущак, Олександр Саллер, Володимир Щур.

Протягом 1967—1986 років працював художником Закарпацьких художньо-виробничих майстерень, потім на творчій роботі. Мешкав в Ужгороді в будинку на проспекті 40-річчя Жовтня, № 28, квартира № 64 та у будинку на вулиці Грушевського, № 33, квартира № 91. Помер в Ужгороді 6 грудня 2007 року. Похований в Ужгороді.

Творчість

Працював у галузях станкового (переважно у жанрі пейзажу) та монументального живопису; займається також художньою обробкою металу (алюміній, бронза, мідь, карбування). Серед робіт:

станкові роботи

• «Околиця Ужгорода» (1960);
• «Весна» (1965; 2007);
• «Вид на полонину» (1966);
• «Тихий вечір» (1967);
• «Гірські далі» (1968);
• «Ранок у горах» (1969, темпера);
• «Полонини» (1969, темпера);
• «Хмари над Пікуєм» (1969, темпера);
• «Полонина» (1972);
• «Зима на перевалі» (1973);
• «Дорога в лісі» (1975, темпера);
• «Молоді ялинки» (1975);
• «Під Бескидами» (1979);
• «Озеро в горах» (1980);
• «Ранок у горах» (1980);
• «Латаття» (1986);
• «Полонина Рівна» (1989);
• «Вовче» (1990);
• «Перший сніг» (1993);
• «Літній вечір» (1993);
• «Синєвирський перевал» (1997);
• «Засніжені Карпати» (1998);
• «Хатинка у снігу» (1998);
• «Під полониною» (1998);
• «Вечір на Ужі» (1999);
• «Бабине літо» (2000);
• «У горах після дощу» (2001);
• «Біля озера» (2002);
• «Карпатський краєвид» (2002);
• «Стара яблуня» (2004);
• «Забута дорога» (2005);
• «Зимовий туман» (2006).

монументальні роботи

Розпис на станції Чоп

• розписи «Достаток» і «Виноградниці» в актовій залі бюро РАЦСу в Ужгороді (1959);
• розписи «Дружба народів СРСР» в клуб села Петрового Закарпатської області (1960);
• панно «Музиканти» в кафе «Театральному» у Мукачеві (1964, гнутий дріт);
• розпис «За мир» в автопавільйоні села Солотвиного Закарпатської області (1965, сграфіто);
• розпис «По Радянському Союзу» на станції Чоп (1966, гіпсоліт);
• розпис «Угорські колгоспники» в автопавільйоні села Паладь Закарпатської області (1966, сграфіто);
• мозаїка «Дівчата» в автопавільйоні села Пеньків Хмельницької області (1967, кераміка);
• розпис «Збирання врожаю» в автопавільйоні села Дешковиці Закарпатської області (1968, сграфіто);
• панно «Музичний мотив» у магазині вин «Нектар» в Ленінграді (1968, карбування);
• розпис «Урожай» у Будинку культури в селі Молочному Кримської області (1970, сграфіто);
• мозаїка «Бандуристи» у Будинку культури Красноперекопська (1973, смальта);
• розпис «Боротьба за мир» в автопавільйоні села Солотвиного Закарпатської області (1975, сграфіто);

Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних і зарубіжних мистецьких виставках з 1959 року. У 1974 році його роботи експонувалися в Угорщині. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1982, 2001, 2004, 2007 роках, Києві у 2000 році, Мукачеві у 2003 році.

Література

• Звенигородський Віталій Борисович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 89.

• Звенигородский, Виталий Борисович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1983. — Т. 4, книга 1 (Елева—Кадышева). — С. 265. (рос.);
• К. Є. Стельмах. Звенигородський Віталій Борисович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.