Солотвино

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Солотвино
Країна Україна Україна
Область/АРК Закарпатська область
Район/міськрада Тячівський район
Рада Солотвинська селищна рада
Код КОАТУУ: 2124455900
Основні дані
Засноване 13 ст
Площа 11,10 км²
Населення 8 956
Густота 74633,330 осіб/км²
Поштовий індекс 90575
Телефонний код +380 3134
Географічні координати 47°57′20″ пн. ш. 23°52′16″ сх. д.
Висота над рівнем моря 281 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Солотвино
До станції: 1 км
До райцентру:
 - фізична: 26 км
 - автошляхами: 28 км
До обл. центру:
 - фізична: 155 км
 - автошляхами: 165 км
Селищна влада
Адреса 90575, смт.Солотвино, вул.Харківська,1 , тел. 5-65-07
Солоне озеро й рудня
Солоне озеро
Покинута шахта заповнена водою
Річка Тиса, поблизу Солотвина, природний кордон з Румунією

Солотвино (Солотвин, кол. Акнаслатина. Слатинські Доли), селище міського типу Тячівського району Закарпатської області, положене в Мармароській котловині на правому березі Тиси, 8 900 меш. (2004) — румуни, угорці й українці. Заснована у 13 ст.; видобуток солі ще з римських часів, систематичний — з другої половини 18 ст. За Австро-Угорщини Солотвинська соляна рудня складалася з 8 шахт, пізніше діяли три. Запаси солі — 30 млн тон, річний видобуток 1970 — 451 000 (10 % продукції УРСР; 1960 — 326000) т.; головна продукція: сіль кухонна у пакунках, сіль йодова, сіль-лизунець, сіль у брикетах. В околицях Солотвина городище з 2-1 ст. до н. е.

Покинута шахта
Хатинки для туристів
Солене озеро. Гори на задньому плані - вже Румунія.

Селище Солотвино знаходиться між Раховом та Тячевом (траса Р03).В Солотвино є ще оригінальний музей солекопів.

Зміст

[ред.] Коротко про історію

Виявляється, що сіль в цій місцевості добувалась ще за часів завоювання Дакії римським імператором Трояном (ІІ ст. н. е.). В деяких шахтах були знайдені римські монети ІІ -IV століть н. е.сіль в цій місцевості добувалась ще за часів завоювання Дакії римським імператором Трояном (ІІ ст. н. е.). В деяких шахтах були знайдені римські монети ІІ -IV століть н. е. Перша письмова згадка про Солотвино/Солотвину датується XIV століттям. В грамоті угорського короля Владислава згадується що 1360 році молдавський/волоський воєвода Драгуш одержав у своє володіння декілька сіл Марамогрощини, в тому числі й Солотвино.[ред.]Інші про[ Перша письмова згадка про Солотвино/Солотвину датується XIV століттям. В грамоті угорського короля Владислава згадується що 1360 році молдавський/волоський воєвода Драгуш одержав у своє володіння декілька сіл Марамогрощини, в тому числі й Солотвино.

[ред.] Інші про

[ред.] «Історія міст та сіл, Закарпатська область»

пише:

«Соляні шахти того часу були найціннішим скарбом краю і давали найбільші доходи угорському урядові. В соляних копальнях крім закріпачених селян працювали також засуджені на каторгу селяни-кріпаки з навколишніх сіл. Життя солекопів значною мірою залежало від розвитку способів добування солі. Найдавнішим і найпримітивнішим способом було копання ступінчатих ям глибиною до 20 метрів. Пізніше копали конусоподібні ями, або т.зв. чортові ями. Вони були глибиною до 140—150 метрів. Спускалися робітники у такі ями по зв'язаних драбинах, а сіль піднімали в сітках, сплетених з мотузок або в буйволячих шкірах. Цей примітивний спосіб добування солі існував протягом усього середньовіччя. Умови праці були важкими. Добування солі у XVI — першій половині XVII століття здійснювалося теж примітивними засобами. Основними знаряддями праці солекопа були: молот, чекан, клин, кайло, лопата, тачка, ноша і мішок.»

Підземне відділення алергологічної лікарні

[ред.] «Замки Підкарпатської Руси»

Ще цікава інформація про солекопні, є в книзі «Замки Підкарпатської Руси»:

«В 1498 році в історії Марамороша сталась цікава подія — страйк солекопів. Король Владислав ІІ Ягелон змушений був назначити солекопам тверду плату й пенсію вдовам загиблих. За кожні 5 добутих кусків камінної солі шахтарі отримували 5 динарів; для купівлі одежі вони отримували 100 кусків камінної солі в рік, а також звільнялись від цілого ряду королівських податей. Солекопи мали право вибирати свого старосту й радників, в чому вони прирівнювались до прав горожан. Крім того, їм були призначені додаткові надбавки на Різдво, Пасху й інші свята. Наприклад, мараморошським солекопам королівські чиновники протягом одного року передали 4 діжки вина, 4 вола й 400 хлібин. Старости отримували кожний рік 500 кусків солі. Але жадібні чиновники нерідко привласнювали собі те, що належало солекопам. Коли зловживання чиновників доходило до краю, солекопи в знак протесту перестали працювати й покинули Солотвино. Рудники затихли, а це вело до великих збитків для казни. Після тривалих переговорів, які відбулися в Тячеві, був заключний договір. Згідно якого бургграф (кастелян) Хустського замку разом з королівським ішаном (жупаном) Марамороша зобов'язувались не карати шахтарів за припинення роботи, а в майбутньому строго ритримуватись всіх прав шахтарів. Старости й радники всіх п'яти коронних міст звернулись до шахтарів з проханням приступити до роботи. Так закінчилась перший страйк шахтарів Мараморошських соляних копалень, яким, можливо, взагалі був першим виступом робітників Центральної Європи в захист своїх прав.»

[ред.] Релігійні організації Солотвина

[ред.] Ортодоксальні церкви

Українська ПЦ(мп)

Українська греко-католицька церква

Українська римо-католицька церква

[ред.] Протестантські церки

Церква християн віри Євангельської України(п'ятидсятники)

Євангельські християни баптисти

Адвентисти сьомого дня

Реформаторська церква

[ред.] Інші релігійні організації

"Свідки Єгови""

[ред.] Література

[ред.] Див. Також

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
Особисті інструменти