Зимненське городище
| Зимненське городище | |
|---|---|
 Зимненське городище, вигляд з боку Свято-Успенського монастиря | |
| Країна |
 Україна |
| Регіон | Волинська область, Володимирський район |
| Населений пункт | село Зимне |
| Тип | Городище |
| Історія | |
| Датування |
IV-ІІІ ст. до н. е. VI-IX століття |
| Періоди |
мідна ранньозалізна доба |
| Археологічна культура | Корчак |
| Дослідження | |
| Відкрито | кінець 19 століття |
| Дата дослідження | 1930-ті, 1960-ті, 1997, 2003 |
| Дослідники | Ян Фітцке, Олександр Цинкаловський, Юрій Захарук, Вітольд Ауліх, Микола Пелещишин, Тарас Милян |
| Державна приналежність | Дулібський племінний союз |
  Зимненське городище | |
 | |
 Зимненське городище у Вікісховищі | |
Зимненське городище, або зимнівське городище[1][2][3] — один з найбільш ранніх укріплених пунктів на землях слов'ян у період раннього середньовіччя (VI-IX століття) в селі Зимному поблизу Володимира.
На думку Юрія Диби й Ігоря Мицька, Зимненське городище — найстарша слов'янська пам'ятка празько-корчацької культури (V-VII століття) укріпленого типу[4].
Основні дані[ред. | ред. код]
Зимненське городище розташоване на півострові серед заболоченої заплави річки Луги за кілька кілометрів від сучасного Володимира, поблизу с. Зимного. Круті схили півострова полегшували його захист, і тому це місце здавна було обжите людьми. У результаті проведених тривалих розкопок тут виявлено й досліджено багатошарову археологічну пам'ятку: рештки двох поселень племен доби міді, що прийшли на зміну одне одному (III тисячоліття до н. е.), ранньозалізної доби (IV-ІІІ ст. до н. е.), та ранньослов'янське городище (VI-VII ст. н. е.).
Городище (поселення, укріплене валами і ровами) існувало поблизу с. Зимного приблизно 1500 років тому. Це одне з найдавніших слов'янських поселень, яке вже можна вважати осередком міста. 1500 років тому, приблизно водночас із появою в дулібів Зимненського городища, подібне «зародкове місто» виникло й у полян і отримало назву Києва. Виникнення таких городищ як осередків ремесла, торгівлі, адміністрації пов'язують з розкладом первіснообщинного ладу і зародженням класового суспільства та державності. Саме в той час окремі племена об'єднуються в племінні союзи, які пізніше переростають у племінні князівства. Осередком племінного союзу дулібів було Зимнівське городище; натомість об'єднавчим центром для групи союзів стало розташоване над Бугом городище Волинь, від назви якого дулібів-бужан стали називати волинянами.
Городище в Зимному належить до ареалу однієї із найбільших слов'янських культур раннього середньовіччя, що поширилася на просторах від Дніпра і до Заале. Це — празька культура, яка на території України існувала у межах локального варіанта Корчак.
У плані городище має форму неправильного трикутника довжиною 135 м, найбільшою шириною у південно-східній частині 65 м, найменшою у північно-західній — 14 м. Загальна площа укріпленої частини — приблизно 0,45 га.
Розкопки Зимненського городища показали, що воно було захищене частоколом та стіною з покладених одна на одну дерев'яних колод, закріплених вертикальними стовпами. В систему укріплень входили також три башти і велика дерев'яна споруда, прибудована до стіни з внутрішнього боку. Знайдено зброю та речі з військового обладунку — отже, тут перебували дружинники і, ймовірно, один з вождів. Як засвідчують знахідки виробів та знарядь праці, у межах укріплень розвивалися ремесла: косторізне, ковальське, ювелірне. Зокрема, виготовляли бронзові, срібні та залізні прикраси: браслети, пряжки (одна з них формою нагадує птаха). Збереглися й ливарницькі формочки, тигельки, ковадло. Виявлені складні за формою прясельця з мергелистої крейди дозволяють зробити висновок, що для обробітку каменю застосовувався токарний верстат. Знайдено також візантійську монету імператора Юстина, або Юстиніана.
Приблизно в середині VII ст. н. е. городище, повністю знищене аварами, перестало існувати. Як припускають історики, частина жителів з-під Зимного, після руйнування поселення вибрала новим своїм осідком місцевість, на якій нині розташовується місто Володимир-Волинський.
Дослідження[ред. | ред. код]
Перші відомості про городище і неіснуючі нині поблизу нього кургани з'явилися наприкінці XIX — на початку ХХ ст. У 1930-х роках поселення досліджували Ян Фітцке й Олександр Цинкаловський. Після війни у 1951—1964 рр. розкопки проводив Юрій Захарук. У 1960-х рр. керував ними Вітольд Ауліх і Микола Пелещишин.
У 1997 році до Зимного прибула польсько-українська експедиція з метою проведення невеликих досліджень, щоб отримати матеріали для радіовуглецевого аналізу. До складу експедиції входили: Анджей Броніцький, Анна Броніцька, Анна Закосцєльна, Григорій Охріменко, Галина Стрільчук і Анна Горкавчук.
У 2003 р. дослідження городища проводив Тарас Милян.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ауліх В. В. Зимнівське городище… — К., 1972.
- ↑ Петегирич В. М. Ауліх Вітольд Вітольдович [Архівовано 17 березня 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 152. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- ↑ Петегирич В. М. Ауліх Вітольд Вітольдович [Архівовано 21 червня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 801. — ISBN 966-02-2075-8.
- ↑ Диба, Мицько, с. 34.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ауліх В. В. Зимнівське городище — слов'янська пам'ятка VI—VII ст. н. е. в Західній Волині. — К., 1972.
- Баран В. Д. Зимне, археологічна пам'ятка [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Броніцький А., Закосцєльна А., Охріменко Г. Зимне, Володимир-Волинський район — височинне неолітичне поселення (звіт з верифікаційно-сондажних досліджень у 1997 р.) // Науковий архів Волинського краєзнавчого музею. ВКМ КДФ 17426 / КВ 75507. — С. 4. Рис. 3. Табл. 15.
- Диба Ю., Мицько І. Неіснуючий похід 981 р. князя Володимира на ляхів [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] // Старий Луцьк. — 2015. — Вип. ХІ. — С. 32—35.
- Милян Т., Войцещук Н. Археологічні дослідження Зимнівського городища в 2003 році // Археологічні дослідження в Україні 2002—2003 рр. — К., 2004. — Вип. 6. — С. 219.
- Аулих В. К вопросу о раннеславянских городищах Северной Волыни и Полесья // Slavia Antiqua. 1984—1987. — T. XXX. — S. 87-91. (рос.)
- Тимощук Б. Социальная сущность городища Зимно // Раннеславянский мир. Материалы и исследования. — Москва, 1990. — С. 151—157. (рос.)