Каскад гідроелектростанцій на Дніпрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дніпро́вський каска́д ГЕС — каскад з 6 гідроелектростанцій на річці Дніпро, до якого входять:

  1. Київська (м. Вишгород),
  2. Канівська (м. Канів),
  3. Кременчуцька (м. Світловодськ),
  4. Дніпродзержинська (м. Дніпродзержинськ),
  5. Дніпровська (м. Запоріжжя),
  6. Каховська (м. Нова Каховка).

Найбільша з них — Дніпровська ГЕС потужністю 1569 МВт.

Всі ГЕС входять до складу ПАТ «Укргідроенерго»:

  • Загальна площа водосховищ — 6950 км²;
  • Повний об'єм акумульованої води — 43,8 км³.

Історія[ред.ред. код]

З русла Дніпра, яке протікає територією України, в природному стані збереглося лише 100 км[1]. Решта — зарегульована каскадом дніпровських водосховищ: Київським, Канівським, Кременчуцьким, Дніпродзержинським, Дніпровським, Каховським із загальною площею водного зеркала 6 979 км² і повним об'ємом 43,8 км³ води, що відповідно становить 94,7 і 90,8% до загальної кількості всіх великих водосховищ України[1].

Масові проектні і практичні будівельні роботи на Дніпрі розпочалися в 1928 році, після початку спорудження Дніпровської гідроелектростанції (ДніпроГЕС), а з нею і цілого ряду гідровузлів. Ця праця багатотисячного колективу проектантів і будівельників завершилася в 1980 році. За цей час річку від державного кордону з Республікою Білорусь до Каховки було перетворено в каскад водосховищ.

Найвідоміша — Дніпровська ГЕС в Запоріжжі, була побудована в 19271932 роках і мала потужність в 558 МВт. Під час Другої світової війни станція була частково зруйнована, а до 1950 року — відновлена. У 19691975 роках була введена друга черга станції — ДніпроГЕС-2.

Каховську ГЕС побудували другою — в 19501956 роках, за нею — Кременчуцьку — в 19541960, Київську — в 19601964, Дніпродзержинську — в 19561964, і в 19631975 роках Канівська ГЕС завершила Дніпровський каскад гребель.

Екологія[ред.ред. код]

Вид на Дніпровську ГЕС з острову Хортиця

Каскад гідроелектростанцій і водосховищ вирішив проблему безперебійного забезпечення електроенергією і водою населення, промисловості та сільського господарства, збільшення об'ємів водоспоживання і більш рівномірного його розподілу протягом року, а також забезпечив роботу гідроелектричних, теплових та атомних станцій, водного транспорту, захистив долини річки від катастрофічних повеней.

Проте, разом з тим, створення великих водосховищ на Дніпрі було пов'язане із затопленням значних площ земель, зміною гідрологічного, гідрохімічного та гідробіологічного режимів річки. А також інженерно-геологічних умов прибережних зон, функціональним перетворенням екосистеми з річкової на озерно-річкову з відповідним сповільненням водообміну і самоочищенням вод, значними втратами води на випаровування тощо.

Всього дніпровськими водосховищами затоплено 709 900 га земель. З них 197 600 га — піщані землі та землі, не придатні для використання, 261 500 — ліси та дрібнолісся, 177 600 — сіножаті та пасовища і 73 200 — орні землі, сади та садиби[2]. Також по всьому каскаду водосховищ затоплено і знищено понад 6 тисяч населених пунктів, понад 10 тисяч цвинтарів, переселено понад 3 млн людей[3]. Тисячі річок і струмків виявились нижче рівня Дніпра, що викликало необхідність будівництва 34 насосно-компресорних станцій, які постійно перекачують воду до водосховищ. Якщо на шести ГЕС працює близько 500 людей, то на насосних станціях — декілька тисяч[3]. Кошти, що поглинають насосні станції, станом на 1997 рік п'ятиразово перевищували вартість енергії всіх 6 ГЕС[4].

Із загальної площі затоплених земель мілководдя з глибинами до 2 м займають площу близько 150 000 га або 20%, а з глибинами до 1 м — 70 000 га. Ці мілководдя мають велике рибогосподарське і продовольче значення, оскільки на них відбуваються нерест та нагул молоді риби, гніздяться водоплавні і болотні птахи, живуть цінні хутряні звірі (ондатри, видри, бобри тощо). Після створення водосховищ вилов риби у Дніпрі зріс з 2 000 т до 18 500 щороку (станом на 1997 рік)[2].

У водосховищах відбувається постійне, характерне тільки для об'єктів гідроенергетики, коливання рівнів води[5]. Так, у Київському водосховищі із січня по лютий рівень води знижується на 1—1,5 м, а з березня по травень знову досягає нормативного напірного рівня (ННР)[6]. У водосховищах відбуваються і значні добові коливання води.

А через те, що середня глибина водосховищ не перевищує 5 м, влітку вода прогрівається до дна, викликаючи бурхливий розвиток ціанобактерій, а взимку, внаслідок страхувальних спусків води, в річці масово гине риба. Так, у 1996 році в Кременчуцькому водосховищі загинуло 400 тисяч т риби. Мертва риба потрапляла в канали Донбасу і Криму, вода з яких використовується для пиття[7].

Заходи безпеки[ред.ред. код]

Постійний контроль за станом безпеки гребель водосховищ та гідроелектростанцій здійснюють Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державне агентство водних ресурсів України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Український гідрометеорологічний центр. Щорічно, та при нагальній потребі вони інформують Кабінет Міністрів України, Раду національної безпеки та оборони України, профільні комітети Верховної Ради України щодо стану основних споруд ГЕС та водосховища.

Громадський контроль[ред.ред. код]

Постійний громадський моніторинг стану споруд ГЕС та водосховищ здійснює Міжнародна громадська група незалежних фахівців з питань прогнозування соціальних наслідків катастроф та надзвичайних ситуацій. Вона періодично надсилає доцільні рекомендації щодо нагальних заходів безпеки, які враховуються відповідними державними відомствами.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Характеристика водосховищ дніпровського каскаду // Дегодюк Е. Г. Дегодюк С. Е. Еколого-техногенна безпека України. — К.: ЕКМО, 2006. — С. 136.
  2. а б Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. — К., 1997. — 92 с.
  3. а б Екологічний стан дніпровських водосховищ // Дегодюк Е. Г. Дегодюк С. Е. Еколого-техногенна безпека України. — К.: ЕКМО, 2006. — С. 139.
  4. Васюта О. А. Васюта С. І. Філіпчук Г. Г. Екологія і політика. — Чернівці: Зелена Буковина, 1998. — Т. 1. — 422 с.
  5. Моря и внутренние воды / Под ред.. В. Д. Романенка. — К.: Наукова думка, 1987. — 222 с.
  6. Новиков Б. И. Донные отложения днепровских водохранилищ. — К.: Наукова думка, 1986. — 170 с.
  7. Гринь Г. Масова загибель риби на Дніпрі цієї зими може викликати екологічну катастрофу // Голос України. — 27 квітня. — 1996. — С. 10.

Посилання[ред.ред. код]