Дніпровська ГЕС
 |
|
| Вид на греблю | |
| Дніпровська ГЕС | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Статус | діюча |
| Річка | Дніпро |
| Каскад | Каскад гідроелектростанцій на Дніпрі |
| Початок будівництва | 1927 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1932—1939/2008 |
| Основні характеристики | |
| Встановлена потужність, МВт | 1529,6 |
| Середнє річне виробництво, млн кВт·год | 4008 |
| Тип ГЕС | греблево-руслова |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | 34,3 |
| Кількість та марка турбін | ГЕС-I — 10 х радіально-осьових; ГЭС-II — 3 х поворотно-лопатевих 5 х пропелерних |
| Потужність гідроагрегатів, МВт | 9х72, 1х2,6; 3х104,5; 5х113,1 |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | залізобетонна |
| Висота греблі, м | 60 |
| Довжина греблі, м | 216, 760, 251 |
| Шлюз | Однокамерний (чинний) та трикамерний (у ремонті) |
| ЛЕП | 154 кВ та 330 кВ (правий берег) та 154 кВ (лівий берег) |
| Власник | |
| Власник | Укргідроенерго |
Дніпро́вська ГЕС, ДніпроГЕС — є 5-тим ступенем каскаду гідроелектростанцій на р. Дніпро. Розташована у м. Запоріжжі.
Зміст |
[ред.] Будівництво
Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато у 1927 р.
Перший гідроагрегат введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 р., а в 1939 р. стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тис. кВт.
8 турбін було поставлено американською компанією «Ньюпорт Ньюс» (англ. Newport News Shipbuilding and Drydock Company (NNS), ще одна турбіна була копією американської, вироблена в Радянському Союзі. 5 генераторів було поставлено американською компанією «Дженерал Електрік», ще 4 аналогічні вироблені на Ленінградському заводі «Електросила».
[ред.] Руйнація
18 серпня 1941 року о 20:00~20:30 після прориву німецьких військ в районі Запоріжжя гребля ДніпроГЕСу була підірвана працівниками НКВС[1]. В результаті вибуху 20 тонн толу у греблі виникла пробоїна завдовжки 135 метрів, через яку ринула вниз багатометрова хвиля, спричиняючи руйнування і загибель людей, що опинились у береговій зоні. В зону повені потрапили як німецькі війська, так і червоноармійці, що здійснювали переправу через Дніпро, а також цивільні мешканці острова Хортиця та прибережної зони. Німецьке командування оцінювало свої втрати в живій силі в 1500 чоловік. Жертви серед червоноармійців та цивільного населення оцінюються істориками цифрами від 20 тисяч[2] до 80 тисяч осіб[3].
Виконавці були прийняті за диверсантів і арештовані радянською контррозвідкою, але після втручання їх керівництва звільнені[4]. Вибух призвів також до руйнації машинного залу і припинення енергопостачання, в результаті чого була паралізована діяльність промислових підприємств Запоріжжя.
Після захоплення Запоріжжя німецькими військами, що мало місце через 46 діб після вибуху, німецькими будівельними частинами була відновлена зруйнована частина греблі, а влітку 1942 року замість виведеного з ладу запрацювало нове, німецького виробництва, обладнання гідроелектростанції. При відступі німці замінували ГЕС, але радянські розвідники змогли вчасно перерізати дріт і врятувати станцію від другої руйнації.
[ред.] Відновлення
По закінченні війни, у 1944 р., розпочалося відновлення гідроелектростанції, і в березні 1947 р. перший агрегат Дніпровської ГЕС було введено в експлуатацію. В 1950 р. став до ладу останній 9-й гідроагрегат відродженої електростанції.
22 квітня 1972 р. було розпочато будівництво другої черги Дніпровської ГЕС. В 1974 р. було введено в експлуатацію перший гідроагрегат, а в 1981 р. станція вийшла на повну потужність.
[ред.] Характеристика
Водосховище Дніпровської ГЕС — руслове, річкового типу, з тижневим, добовим регулюванням. Площа дзеркала водосховища — 400 км2. Повний об'єм водосховища — 3,32 км3, корисний об'єм — 0,85 км3.
До складу споруд Дніпровського гідровузлу належать: будівля ГЕС, яка не сприймає напір, щитова стінка, яка прилягає до будівлі ГЕС, бетонна водозливна гребля гравітаційного типу з 26 водозливами, бетонна глуха гребля, суднохідні споруди, ВРП — 154 кВ.
Загальна довжина напірного фронту гідроспоруд Дніпровського гідровузлу — 1,3 км, пропускна здатність — 26900 м3/сек.
На Дніпровській ГЕС-1 встановлено 9 вертикальних гідроагрегатів сумарною встановленою потужністю 648 МВт і 1 гідроагрегат встановленою потужністю 2,6 МВт.
На Дніпровській ГЕС-2 встановлено 8 гідроагрегатів, зокрема 2 вертикальних гідроагрегати зонтичного типу одиничною потужністю 104,5 МВт (з поворотно — лопатковими турбінами, 107 МВт) і 6 вертикальних гідроагрегатів зонтичного типу одиничною потужністю 113,1 МВт (з пропелерними турбінами, 115 МВт) виробництва ВАТ «Турбоатом» (м. Харків, Україна).
На гідроагрегатах Дніпровської ГЕС — 2 встановлені генератори напругою 13,8 кВ, виробництва НВО «Електросила» (м. Санкт-Петербург, Росія).
Видача електроенергії здійснюється за допомогою схеми з 4-х блоків без вимикачів, по два гідроагрегати на один трансформатор. Кожні два блока об'єднані в лінію — 154 кВ.
Середньорічне виробництво електроенергії Дніпровською ГЕС дорівнює 4008 млн. кВт.г. при напорі 34,3 м.
Персонал Дніпровської ГЕС за станом на 1.01.2001 складається з 337 працівників.
[ред.] Фотогалерея
-
Будівництво
-
Літо 1942 року
-
Літо 1942 року
-
Літо 1942 року
-
Літо 1942 року
-
Літо 1942 року
-
Літо 1942 року
-
Літо 1942 року
-
Літо 1942 року
-
1947 рік
-
Вид на ДніпроГЕС з острова Хортиця
-
Вид на машинний зал ДніпроГЕС-1 вночі
[ред.] ДніпроГЕС у літературі
Будівникам Дніпровської ГЕС присвячені роман "Гарячі почуття" (1947) та драма "Дніпрові зорі" (1953) Якова Баша.
[ред.] Посилання
- ДніпроГЕС на сайті "ОКО"
- Газета «Дзеркало тижню» Володимир Пісковий. Дні народження ДніпроГЕСу
- Кто взрывал Днепрогэс
- Фотографії підірваної радянськими (1, 2 ) та німецькими (3, 4) військами греблі
[ред.] Примітки
- ↑ В. М. Мороко Дніпрогес: Чорний серпень 1941 року (укр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — В. XXIX. — С. 197-202.
- ↑ Ф. Пігідо-Правобережний. "Велика Вітчизняна війна". Спогади та роздуми очевидця - К. Смолоскип, 2002
- ↑ Румме А. В. Скажите людям правду // Социологические исследования - 1990 - №9
- ↑ В. М. Мороко Дніпрогес: Чорний серпень 1941 року (укр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — В. XXIX. — С. 197-202.
|
|||||
|
|||||||||||||||||||||||
