Котляревський Петро Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Котляре́вський Петро Степанович
Котляре́вський П. С.
Народився 12 (23) червня 1782(1782-06-23)
с. Ольховатка Куп'янського повіту Харківської губернії
Помер 21 жовтня (2 листопада) 1852(1852-11-02) (70 років)
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Роки служби 1796 — 1852
Звання Генерал від інфантерії
Війни/битви Азербайджан

Петро Степанович Котляре́вський (12 (23) червня 1782(17820623), с. Ольховатка Куп'янського повіту Харківської губернії — 21 жовтня (2 листопада) 1852) — генерал від інфантерії, завойовник території сучасного Азербайджану.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 23 червня 1782 року в селі Ольховатка Куп'янського повіту Харківської губернії. Представник відомого українського дворянського роду. Син сільського священика, призначався до духовного звання, але майже випадково був записаний до піхотного полку[1] і вже 1796 року, в 14 років, брав участь в російсько-перській війні, що відбулася в кінці царювання імператриці Катерини II.

У 17 років отримав звання офіцера і швидко набув значної слави рядом блискучих подвигів під час війни на Закавказзі, особливо перемогою над удесятеро сильнішим перським військом в битві при Асландузі і штурмом фортець Ленкорань та Ахалкалакі[1]. За операцію при Ахалкалакі Петро Котляревський отримав чин генерал-майора, а за штурм Ленкорані був нагороджений орденом Святого Георгія 2-го ступеню. Під час того штурму генерал був поранений трьома кулями і змушений покинути військову службу.

Після відставки Котляревський оселився в селі Александрове біля Бахмута, часто жив у Феодосії, де познайомився з художником Іваном Айвазовським, який спроектував його усипальницю на горі Мітрідат. 1826 року Микола I надав Петру Степановичу чин генерала від інфантерії і запропонував посаду головнокомандувача на Кавказі в новій війні з Персією і Туреччиною, але Котляревський через важкі рани відмовився.

Помер 2 листопада 1852 року, похований у Феодосії; могила не збереглася.

Петра Котляревського часто називали «генералом-метеором» і «кавказьким Суворовим»[1]. У 2013 році Петру Котляревському була відкрита меморіальна дошка в Феодосії в будинку, де той прожив понад 10 років. Це перша пам'ятна дошка генералу на території колишньої Російської імперії[2].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]