Російсько-перська війна 1804—1813

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Російсько-перська війна 1804-1813 років
Російсько-перські війни
Livebridge.jpg

«Живий міст» Франц Рубо. Зображено епізод, коли 493 російських солдата два тижні відбивали атаки двадцяти тисячної перської армії. Для переправлення знарядь довелося організувати живий міст з тіл солдатів.
Дата: 18041813
Місце: Іран, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Північний Кавказ
Результат: Перемога Росії, укладення Гюлістанського мирного договору
Сторони
Росія Російська імперія Flag of Agha Mohammad Khan.svg Персія
Командувачі
П.Д.Ціціанов
І.В.Гудович
О. П. Тормасов
Фетх Алі-шах
Аббас-Мірза
Військові сили
10 000 50 000

Російсько-перська війна 1804—1813 років — причиною війни послужило приєднання Східної Грузії до Росії, прийняте ще Павлом I 18 січня 1801 р.

12 вересня 1801 р. Олександр I (1801—1825) підписав «Маніфест про заснування нового правління в Грузії», Картлі-Кахетинське царство входило до складу Росії і ставало Грузинської губернією імперії. Далі добровільно приєдналися Бакинське, Кубинське, Дагестанське і інші царства. У 1803 році приєдналася Мінгрелія і Імеретинське царство.

3 січня 1804 р. — штурм Гянджі в результаті якого Гянджинське ханство ліквідується і входить до складу Російської імперії.

10 червня перський шах Фетх-Алі (Баба-хан) (1797—1834), який вступив у союз з Великобританією, оголосив війну Росії.

8 червня авангард загону Ціціанова під командуванням Тучкова, виступив у напрямку до Єревана. 10 червня у урочища Гюмрі авангард Тучкова змусив відступити перську кінноту.

19 червня загін Ціціанова підійшов до Єревана і зустрівся з армією Аббас-Мірзи. Авангард генерал-майора Портнягіна в той же день не зміг з ходу оволодіти ечміадзинським монастирем і змушений був відступити.

20 червня в ході битви під Єреваном, основні сили росіян розбили персів і змусили їх відступити.

30 червня загін Ціціанова перейшов річку Зангу, де в ході запеклого бою захопив перські редути.

2 липня росіяни повністю оточили Ериванську фортецю.

17 липня під Єреваном перська армія під командуванням Фетх Алі-Шаха атакувала російські позиції, проте успіху не досягла.

4 вересня за великих втрат росіяни зняли облогу з Ериванської фортеці і відступили до Грузії.

На початку 1805 року загін генерал-майора Несветаєва зайняв Шурагельський султанат і приєднав його у володінні Російської імперії. Ериванський правитель Мухаммед-хан з 3000 вершниками не зміг вчинити опір і змушений був відступити.

14 травня 1805 між Росією і Карабаським ханством був підписаний Кюрекчайський договір. За його умовами, хан, його спадкоємці та все населення ханства переходило під владу Росії. Незадовго до цього, Карабаський хан Ібрагім-хан вщент розбив при Дізані перське військо.

Слідом за цим, 21 травня, Шекинськмй хан Селім-хан виявив бажання вступити в підданство Росії і з ним був підписаний аналогічний договір.

У червні Аббас-Мірза зайняв фортецю Аскеран. У відповідь російський загін Карягіна вибив персів із замку Шах-Булах. Дізнавшись про це, Аббас-Мірза оточив замок і почав вести переговори про його здачу. Але російський загін не думав про здачу, їх головною метою було затримати перський загін Аббас-Мірзи. Дізнавшись про наближення шахської армії під командуванням Фетх Алі-Шаха, загін Карягіна вночі покинув замок і пішов до Шуші. Незабаром у Аскеранської ущелини загін Карягіна зіткнувся з загоном Аббас-Мірзи, але всі спроби останнього розбити російський табір не мали успіху.

15 липня основні сили росіян деблокували Шуші і загін Карягіна. Аббас-Мірза дізнавшись про те, що основні сили росіян покинули Єлизаветпіль, обхідним шляхом виступили і осадили Єлизаветпіль. До того ж, йому відкривався шлях на Тифліс, який залишився без прикриття.

27 липня ввечері загін в 600 багнетів під командуванням Карягіна несподівано атакував табір Аббас-Мірзи під Шамхором і вщент розбив персів.

30 листопада 1805 загін Ціціанова переходить через Куру і вторгається в межі Ширванського ханства, і 27 грудня Ширванський хан Мустафа-хан підписує договір про перехід у підданство Російської імперії.

Тим часом, 23 червня каспійська флотилія під командуванням генерал-майора Завалішина зайняла Ензелі і висадила десант. Проте вже 20 липня їм довелося покинути Ензелі і взяти курс на Баку. 12 серпня 1805 каспійська флотилія кинула якір в Бакинській бухті. Генерал-майор Завалішин запропонував Бакинському хану Гусейнгулу хану проект договору про перехід у підданство Російської імперії. Однак переговори успіху не мали, бакинці вирішили чинити серйозний опір. Все майно населення було вивезено заздалегідь в гори. Тоді протягом 11 днів каспійська флотилія бомбардувала Баку. До кінця серпня, висадився загін, що опанував передовими укріпленнями перед містом. Ханські війська вийшли з фортеці, були розбиті. Проте великі втрати від зіткнень, а також брак боєприпасів змусили 3 вересня зняти облогу з Баку та 9 вересня повністю покинути бакинську бухту.

30 січня 1806 Ціціанов з 2000 багнетами підходить до Баку. Разом з ним до Баку підходить каспійська флотилія і висаджує десант. Ціціанов зажадав негайної здачі міста. 8 лютого повинен був відбутися перехід Бакинського ханства в підданство Російської імперії, проте під час зустрічі з ханом, генерал Ціціанов і підполковник Ерістов були вбиті двоюрідним братом хана Ібрагім беком. Голова Ціціанова була відправлена Фетх Алі-шаху. Після цього генерал-майор Завалішин прийняв рішення покинути Баку.

Призначений замість Ціціанова І. В. Гудович влітку 1806 розгромив Аббас-Мірзу при Каракапеті (Карабах) і підкорив Дербентське, Бакинське (Баку) і Кубинське ханства (Куба).

Розпочата в листопаді 1806 року російсько-турецька війна змусила російське командування укласти взимку 1806—1807 років Узун-Кіліське перемир'я з персами. Але в травні 1807 Фетх-Алі вступив в антиросійський союз з наполеонівською Францією, і в 1808 військові дії поновилися. Росіяни взяли Ечміадзін, в жовтні 1808 розбили Аббас-Мірзу при Карабабі (на південь від озера Севан) і зайняли Нахічевань. Після невдалої облоги Єревана Гудович був замінений О. П. Тормасовим, який в 1809 відбив наступ армії на чолі з Фетхом-Алі в районі Гюмрі — Артік і зірвав спробу Аббас-Мірзи захопити Гянджу. Персія розірвала договір з Францією і відновила союз з Великобританією, яка ініціювала укладення персо-турецької угоди про спільні операції на кавказькому фронті. У травні 1810 армія Аббас-Мірзи вторглася в Карабах, але нечисленний загін П. С. Котляревського завдав їм поразки біля фортеці Мігрі (червень) та на річці Аракс (липень), у вересні. перси були розбиті під Ахалкалакі, і тим самим російські війська завадили персам з'єднатися з турками.

Після завершення в січні 1812 російсько-турецької війни і укладення мирного договору, Персія стала схилятися також до примирення з Росією. Але звістка про вступ Наполеона I до Москви зміцнило військову партію при шахському дворі; в південному Азербайджані для нападу на Грузію була сформована армія під керівництвом Аббас-Мірзи. Проте Котляревський, перейшовши Аракс, 19-20 жовтня (31 жовтня — 1 листопада) розгромив у багато разів переважаючі сили персів у Асландузького броду і 1 (13) січня взяв Ленкорань. Шаху довелося вступити в мирні переговори.

12 (24) жовтня 1813 був підписаний Гюлістанський мирний договір (Карабах), за яким Персія визнала входження до складу Російської імперії східної Грузії і Північного Азербайджану, Імереті, Гурії, Мінгрелії і Абхазії; Росія отримала виключне право тримати військовий флот на Каспійському морі.