Кьонджу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кьонджу
경주
—  Муніципальне місто  —
Корейська транслітерація
 - Хангиль 경주시
 - Ханча 慶州市
 - Нова латинізація Gyeongju-si
 - Система Макк'юна-Райшауера Kyŏngju-si
 - Система Концевича Кёнджу
Official logo of Кьонджу
Logo
Координати: 35°51′ пн. ш. 129°13′ сх. д. / 35.850° пн. ш. 129.217° сх. д. / 35.850; 129.217
Кораїна Південна Корея
Провінція Кьонсан-Пукто
Адміністративний поділ 4 ипа, 8 мьон, 13 тон
Площа
 - Повна 1324,39 км²
Населення (2008)
 - Усього 269 343
 - Густота 212/км²
Веб-сайт: gyeongju.go.kr
Розташування на мапі Кьонсан-Пукто
Розташування на мапі Кьонсан-Пукто
Кьонджу (Південна Корея)
Кьонджу
Кьонджу
Розташування на мапі Південної Кореї

Кьонджу (кор. 경주) - один з основних туристичних центрів Південної Кореї. Розташований у південно-східній частині провінції Кьонсан-Пукто на березі Японського моря. Найближчі міста - великі промислові центри Ульсан і Пхохан. Ландшафт сформований східними відрогами гірського хребта Тхебексан.

Кьонджу був столицею давньокорейської держави Сілла і одним з найпроцвітаючих міст Східної Азії. Сілла, що виникла на початку І тис. н. е., поширювалася на більшу частину Корейського півострова в період з VII по IX століття. З тих пір в місті залишилося безліч пам'яток історії та культури. Після падіння Сілла місто поступово втратило своє значення.

Сучасний Кьонджу - це типове південнокорейське місто середнього розміру. Однак велика кількість визначних пам'яток, які в тому числі входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, роблять Кьонджу, разом з Сеулом, центром туризму Південної Кореї.

Символи міста[ред.ред. код]

Герб Кьонджу

Герб Кьонджу являє собою корону на тлі синього неба. Корона в даному випадку символізує минуле міста, коли він був столицею стародавньої держави Сілла. Синє небо фону уособлює світле майбутнє міста, а шість зірок, розташованих на небі - це шість поселень, з яких виросла держава Сілла[1].

Інші символи міста включають в себе:

Географія[ред.ред. код]

Кьонджу розташований в південно-східній частині провінції Кьонсан-Пукто. Межує з містом прямого підпорядкування Ульсан на півдні, містами Пхохан на півночі, Йончхон на північно-заході і повітом Чхондо на південно-заході. Зі сходу омивається Японським морем.

Ландшафт переважно холмистий, однак частину західної частини міста займають відроги хребта Тхебексан. Найвища точка Кьонджу - гора Мунбоксан (1013 метрів над рівнем моря) в районі Санне-мьон на кордоні з Чхондо. На схід від хребта Тхебексан розташовані відроги гір Чусасан і Тондесан.

Річкова система Кьонджу сформована цими горами. Гори Тондесан формують річкову систему західної частини міста, більшу частину якої становить басейн річки Хьонсанган, що бере початок на території Ульсану і впадає в море біля Пхоханської бухти. Головні притоки Хьонсангана - невеликі річки Пукчхон і Намчхон (Північний струмок і Південний струмок відповідно), що впадають у водосховище Кьонджу. У південно-західній частині міста протікає притока Нактонгану - річка Кимхоган, а в південній - річка Техваган, що впадає в море недалеко від Ульсану.

Берегова лінія Кьонджу протягнута на 33 кілометри між Пхоханом на півночі і Ульсаном на півдні. Лінія берега порізана несильно, головним чинником, що формує її є ​​гирла річок[2]. Найбільша бухта міста знаходиться в південно-східній його частині поруч з Ульсаном. Тут розташована база Національної морської поліції, у чиї функції входить підтримка порядку на прилеглій акваторії.

Завдяки розташуванню на березі моря, клімат Кьонджу трохи більш м'який і вологий, ніж у центральних частинах країни. Літо тепле і вологе, зима прохолодна і відносно суха. Липень і серпень - сезон дощів. Як і на решті частини Корейського півострова, нерідкі осінні тайфуни. Середньорічна кількість опадів - 1091 міліметрів, середньорічна температура - 12,2 °C[3].

Історичний центр міста розташований у низовині на березі Хьонсангану. У давнину в результаті тайфунів тут були нерідкі повені. У середньому хроніки повідомляють про повені кожні 27,9 років[4]. Зараз, після введення в дію сучасних систем контролю повеней, повені в Кьонджу - велика рідкість.

Історія[ред.ред. код]

Сілла[ред.ред. код]

«Малюнок Небесного Коня» малюнок VI ст. знайдений на території Кьонджу

Рання історія Кьонджу тісно пов'язана з розквітом давньокорейські держави Сілла, столицею якого було місто. Вперше Кьонджу згадується у не корейських записах, що належать до епохи Самхан на початку нашої ери. Це китайські хроніки, в яких Кьонджу згадується під іменем Сарогук, як місто одного з дванадцяти племінних союзів, що складали протодержавне об'єднання, відоме сьогодні як Чінхан. Сарогук пізніше розвинувся в державу Сілла. Корейські хроніки, які, як вважається, засновані на придворних записах епохи Сілла, стверджують, що Кьонджу був заснований в 57 році до н. е.. першим монархом Сілла, ваном Паком Хьоккосе, шляхом об'єднання шести невеликих поселень. В епоху Сілла місто мало назву Сораболь, Керім і Кимсон.

Після об'єднання Корейського півострова під владою Сілла в середині VII століття Кьонджу став центром політичного і культурного життя всієї Кореї. У місті розташовувалася резиденція ванів Сілла і придворної знаті. У той час Кьонджу переживав свій розквіт, про нього знали навіть у Єгипті. Згідно з хроніками «Самгук Юса» в місті в той час знаходилося 119 тисяч дворів, що дозволяє припустити, що населення наближалося до мільйона чоловік. Велика частина історико-культурної спадщини, яка дійшла до наших днів, була створена в той час, відомий як епоха Об'єднаного Сілла.

Процвітання міста тривало в історичному масштабі відносно недовго. В кінці IX століття Сілла переживало занепад, що призвело в результаті до його розпаду на три частини (епоха Пізніх королівств). У 927 році Кьонджу увійшло до складу Хупекче, одного з трьох Пізніх держав. Через деякий час, під час правління вана Кьонсона, Хупекче впало під натиском воєначальника Теджо, засновника династії Корьо. Столиця Кореї і королівський двір переїхали з Кьонджу у Кагьон (сучасний Кесон).

Періоди Корьо і Чосон[ред.ред. код]

Під час династії Корьо (935-1392) Кьонджу поступово втрачав своє значення, залишаючись, однак, провінційним центром. У 940 році під час правління вана Теджо Кьонджу отримав свою сучасну назву і став адміністративним центром в регіоні Йоннам. Під управлінням Кьонджу знаходилася велика територія, що включала більшу частину східних і центральних регіонів Йоннаму.

У 987 році місту було присвоєно звання «Східної Столиці», втім трохи пізніше, в 1012 році воно було знято[5]. В епоху Корьо в Кьонджу також розташовувався «Андон Тедохобу», орган, що завідував військовими справами більшої частини східної та центральної Кореї. У XIII столітті, після повстань, пов'язаних з рухом за реставрацію Сілла, цей орган зник. Тоді ж межі області, керованої з Кьонджу, значно звузилися[5]. Під час династії Чосон (1392-1910) Кьонджу продовжив втрачати своє значення. Він перестав бути регіональним центром після того, як була побудована Велика йоннамська дорога, що з'єднала Сеул з портом Тонне (зараз це район Пусану) в обхід Кьонджу. У 1601 році столиця провінції перемістилася в Тегу, місто, розташоване біля цієї дороги.

Протягом всієї епохи Чосон історичні пам'ятники Кьонджу неодноразово грабували й руйнувалися. У XIII столітті монгольські завойовники зруйнували дев'ятиповерхову дерев'яну пагоду в храмі Хванньонса[5]. Під час Японсько-корейської війни японські війська спалили дерев'яні споруди в храмі Пульгукса[5]. Крім того, є свідчення участі у руйнуванні буддійських скульптур на горі Намсан неоконфуціанських радикалів[6]

Нова історія[ред.ред. код]

У XX столітті статус і межі Кьонджу змінювалися кілька разів. З 1895 по 1955 роки Кьонджу мав статус повіту, причому центр мав статус «мьон», який зазвичай присвоюється малонаселеним адміністративним одиницям. У 1931 році центр Кьонджу отримав статус «ип», який давався більш урбанізованим районам. Нарешті, в 1955 році Кьонджу-ип отримав статус «сі» (місто), а інша частина повіту Кьонджу стала повітом Вольсон, який був об'єднаний з містом в 1995 році. З тих пір межі міста не змінювалися.

У XX столітті Кьонджу залишався відносно невеликим містом, не справляючи великого впливу на політичне чи економічне життя країни. Однак з початку XX століття тут розпочалися археологічні розкопки, переважно в численних похованнях знаті епохи Сілла. У 1915 році був закладений музей, попередник сучасного Національного музею Кьонджу. Розкопки того періоду проводилися переважно японськими археологами і нерідко поєднувалися з мародерством і грабунками[6]. Опубліковано лише кілька звітів про розкопки.

У пізні роки японського колоніального правління Кьонджу став транспортним вузлом - тут був побудований залізничний вокзал. Гілка Тонхе Намбу була закінчена в 1935 році, причому прокладена вона була прямо через історичні зони центрального Кьонджу. Гілка Чун'ан була завершена в 1942 році, після чого Кьонджу був з'єднаний прямою дорогою з Кьонсоном (сучасний Сеул). Будівництво доріг заклало базу для майбутнього промислового розвитку Кьонджу. Приблизно в той же час почався розвиток міста як туристичного центру.

Після звільнення Кореї в 1945 році в країні почалася розруха. У Кьонджу був організований табір для репатріантів (сучасний район Тончхон-дон)[7]. В горах навколо міста діяли численні розбійницькі загони[8].

У 1950 році почалася Корейська війна. Кьонджу практично не постраждав під час війни, залишаючись під контролем південної коаліції. Лише в кінці 1950 року лінія фронту проходила по північних районах міста (лінія Пусанського периметру)[8].

У 1970-х роках Південна Корея переживала бурхливий економічний підйом. У регіоні Йоннам було створено кілька великих промислових центрів, у тому числі і в Кьонджоні. У 1971 році була закінчена автомагістраль Кьонбу, що з'єднала Сеул і Пусан, і проходила через Кьонджу, в 1973 році в сусідніх містах Пхохані і Ульсані було відкрито відповідно металургійне і хімічне виробництва. Ці події підштовхнули розвиток промисловості в Кьонджу.

Протягом усього XX століття громадяни міста не мали можливості вибирати міську владу - мер міста призначався центральним урядом, як при династії Чосон, так і в колоніальний період, а також у післявоєнний час. Ця ситуація змінилася в 1995 році, після реформи місцевого самоврядування. Зараз посада мера виборна.

Населення[ред.ред. код]

Останнім часом населення Кьонджу підпорядковувалося тим же демографічним тенденціям, що і населення Південної Кореї в цілому. В основному це старіння населення і зменшення середнього розміру сім'ї. Приміром, на початку XXI століття середній розмір сім'ї в Кьонджу становив 2,8 осіб. Зважаючи на зменшення цього показника, зараз у місті більше домогосподарств (100 514), ніж у 1999 році, навіть попри те, що кількість населення зменшилася[9].

Як і в більшості невеликих південнокорейських міст, населення Кьонджу скорочується. Приміром, в період з 1999 по 2003 роки місто втратило 9,5 тис. чоловік[9]. Основна причина цього криється в тому, що велика кількість жителів виїжджає з міста в пошуках роботи. На початку XXI століття негативна міграція в місті становила близько 4 тис. осіб щорічно[10]. Під час цього періоду кількість смертей перевищувала кількість народжень на 1000 осіб щорічно[11].

Кількість некорейських громадян в Кьонджу невелика, однак постійно зростає. У 2003 році в місті жило 1778 офіційно зареєстрованих іноземців, що в два рази більше, ніж у 1999 році. Це зростання забезпечувався в основному емігрантами з країн Південно-Східної Азії, таких як Філіппіни, Китай, Тайвань, Індонезія та В'єтнам. Кількість іноземців з Японії, США і Канади за період з 1999 по 2003 роки значно знизилася[12].

Органи влади[ред.ред. код]

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Туризм[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

Міжнародні відносини[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Дружні міста[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Символи Кьонджу(англ.)
  2. «농축수산». Gyeongju City website. 
  3. «위치와 자연지리». Gyeongju City website. 
  4. Kang (2002), ст. 6.
  5. а б в г Lee, Ki-baek (Tr. by E.W. Wagner & E.J. Schulz) (1984). A new history of Korea (rev. ed.). Seoul: Ilchogak. ISBN 89-337-0204-0. 
  6. а б Університет Кукмін, факультет історії Кореї (2004). 경주문화권 (Кьонджу Мунхвагвон). Сеул:역사공간. ISBN 89-90848-02-4. 
  7. «유래». Cheonbuk-myeon (Gyeongju City website). 
  8. а б Cumings, Bruce (1997). Korea's place in the sun: A modern history. New York: Norton. ISBN 0-393-31681-5. 
  9. а б «1. Population Trend». Statistical yearbook of Gyeongju 2004. (англ.)
  10. «7. Internal Migration». Statistical yearbook of Gyeongju 2004. (англ.)
  11. «6. Vital Statistics». Statistical yearbook of Gyeongju 2004. (англ.)
  12. «8. Registered Foreigners by Major Nationality». Statistical yearbook of Gyeongju 2004. (англ.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Kang, Bong W. (2002). A study of success and failure in the water management of the Buk Chun in Kyongju, Korea. Paper delivered at the Eighteenth Congress of the International Commission on Irrigation and Drainage.

Посилання[ред.ред. код]