Чосон

조선 / 朝鮮 Чосон 1392 – 1897 Прапор ін-янь (після 1883) Емблема ванів Чосона Територія Чосона після вторгнення чжурчженів. Столиця Хансон Мови Корейська Релігії Неоконфуціанство Форма правління Монархія Ван  - 1392–1398 Тжедхо (перший)  - 1418–1450 Седжон Великий  - 1863–1897 Коджон (останній)1 Історія  - Заколот 1388 20 травня 1388  - Інтронація Лі Сонге 17 липня 1392  - Створення абетки 9 жовтня 1446  - Імджинська війна 1592–1598  - Вторгнення маньчжурів 1636–1637  - Канхваський договір 26 лютого 1876  - Проголошення Імперії 12 жовтня 1897 Населення  - 1500 6 510 000 осіб  - 1753 18 660 000 л. 1Проголошений Імператором Кореї у 1897 році.

Чосон (кит. 朝鮮; кор. 조선; яп. ちょうせん; 1392 — 1910) — корейська династія і держава на території Корейського півострова. Заснована генералом Лі Сонге. Керувалася ванами з роду Лі. Припинила існування у зв'язку з проголошенням Корейської імперії.

Загальні відомості

Чосон постала у результаті повалення промонголької династії Корьо представниками прокитайської опозиції на чолі з Лі Сонге.

На півночі Чосон мав суходільний кордон із китайськими імперіями Мін і Цін, по річках Ялуцзян і Туманна, а на півдні — морський кордон з Японією, по Західному проходу Корейської протоки і Японському морю.

Півтисячолітня доба правління династії Чосон позначилася значним впливом сусіднього Китаю на всіх сторонах життя корейського суспільства: чосонські вани були данниками китайського імператора, державною ідеологією Чосону було проголошено китайське конфуціанство, а головним торговельним партнером країни також був Китай. Попри це корейці Чосону змогли розвинути власну оригінальну культуру, зокрема винайти корейську абетку хангиль.

Напади японців і чжурчженів на Корею наприкінці 16 — першій половині 17 століття ослабили її і змусили чосонське керівництво дотримуватися ізоляціоністської політики. На кінець 18 століття ця політика призвела до гальмування корейської економіки, зростання соціального напруження і технологічного відставання Чосон від передових держав світу. У 1895 році, у результаті японсько-цінської війни, Чосон отримав повну незалежність від імперії Цін і через 2 роки була проголошена імперією. У 1910 році ця імперія була поглинута сусідньою Японською імперією.

Політична історія

• Хангиль
• Японсько-корейська війна 1592 — 1598
• Корейсько-чжурчженська війна
• Японсько-цінська війна 1894 — 1895
• Корейська імперія 1897

Адміністративний поділ

• Провінції (кор. 道, 도, до)

ЯПОНСЬКЕ МОРЕ ЖОВТЕ МОРЕ КОРЕЙСЬКА ПРОТОКА МАНЬЧЖУРІЯ ЯПОНІЯ ХАМГЬОН ПХЬОНАН ХВАНХЕ КАНВОН КЬОНГІ ЧХУНЧХОН ЧОЛЛА КЬОНСАН Сеул

№	Провінція	Корейською	Центр
1	Канвон	江原道 강원도	Вонджу
2	Кьонгі	京畿道 경기도	Хансон (Сеул)
3	Кьонсан	慶尙道 경상도	Тегу
4	Пхьонан	平安道 평안도	Пхеньян
5	Хамгьон	咸鏡道 함경도	Хамхин
6	Хванхе	黃海道 황해도	Хеджу
7	Чолла	全羅道 전라도	Чонджу
8	Чхунчхон	忠淸道 충청도	Конджу

• Староства (кор. 牧, 목, мок)

Освіта

• Сонгюнгван — найвищий навчальний заклад для виховання цивільних чиновнків-конфуціанців.

Міжнародні відносини

• Посольство подяки
• Чосонські посольства до Японії
• Канхваський договір 1876

Влада

Центральна

• Ван — верховний правитель.
• Державна Рада (головний урядовий орган).
  • Йонийджон — Голова державної ради.
• Шість міністерств:
  • Міністерство війни (військові справи)
  • Міністерство дворів (облік населення і фінанси)
  • Міністерство покарань (судочинство)
  • Міністерство ремесел (економіка)
  • Міністерство церемоній (церемонії та іноземні справи)
  • Міністерство чиновників (кадрові питання)
• Ийгимбу — Державний суд.
• Три відомства:
  • Рада інспекторів (нагляд за чиновниками)
  • Палата цензорів (нагляд за ваном)
  • Інститут текстів (центр вивчення неоконфуціанства, державний архів, дорадчий орган вана)

Провінційна

• Наглядачі (觀察使, 관찰사, гванчхальса) — голови 8 провінцій, чиновники 2-го молодшого рангу.
• Старші (府尹, 부윤, буйон) — голови 5 особливих міст (府, 부), чиновники 2-го молодшого рангу.
• Староста (牧使, 목사, мокса) — голови 20 староств, чиновники 3-го молодшого рангу.
• Повітові (郡守, 군수, гунсу) — голови 80 повітів (郡, 군), чиновники 4-го молодшого рангу.
• Старші (縣令, 현령, хьонрьон) і молодші волосні (縣監, 현감, хьонгам) — голови волостей (縣, 현), чиновники 5-го і 6-го молодшого рангу.

Кожен повіт і волость керувалася чиновниками, що призначалися центральним урядом. Янбани повіту були службовцями повітових управ. Для перевірки провінційної влади центральний уряд інколи висилав таємних ревізорів (暗行御史, 암행어사) — молодих чиновників низького рангу, що мали повноваження звільняти корумпованих посадовців.

Політичні фракції

• Хунгу
• Сарім
  • Західна фракція
  • Східна фракція
    • Північна фракція
    • Південна фракція

Військо

Офіцери-лучники династії Чосон.

Військо династії Чосон було побудовано за зразком корьоських військ. Основні збройні сили поділялися на П'ять гвардій, розміщених у провінціях: Передня гвардія квартирувалася в Чолла, Задня гвардія — в Хамгьон, Ліва гвардія — в Кьонсан, Права гвардія — в Пьонан, а Середня гвардія — в центральних провінціях Хванхе, Кьонгі, Канвон і Чхунчхон. Кожна з гвардій мала свої власні сухопутні армії та флоти. Вони поділялися на «ліві» та «праві», а їх кількість визначалася стратегічною доцільністю. В Сеулі постійно розташувалася Ванська гвардія для захисту столиці. .

Усіма військовими справами завідувало Міністрество війни. Командування збройними силами здійснював Генеральний штаб П'яти гвардій, розташований в Сеулі. Командири армій та флотів завжди перебували в столиці з метою профілактики військового перевороту. Рівень підготовки офіцерів був низький — надавалася перевага підготовці першокласних воїнів-лучників, а не тактиків чи стратегів, що могли керувати підрозділами. Військова служба вважалася не престижною; як правило офіцерами ставали ті шляхетні особи, які з певних причин не змогли успішно скласти іспити на посаду цивільного урядовця. Відмінностей в підготовці офіцерів армії та флоту не існувало. Корупція, продаж посад і земляцтво були звичними явищами. Переміщеннями військових керували цивільні особи.

В Чосоні діяла система загальної військової повинності. До війська набирали усіх здорових чоловіків за винятком шляхтичів. На початку існування династії дійсна армія і флот нараховували 200 тисяч вояків. У випадку кризи влада могла виставити додаткові 400 тисячі вояків резерву. Проте на 16 століття, через погане управління військом, систему відкупу від служби та корупцію офіцерства, збройні сили скоротилися втричі. Основою зброєю вояків був двогострий меч, лук, спис; рідше — булава, алебарда, тризубець. Обладунки були шкіряні й використовувалися лише вищими командирами. Ручна вогнепальна зброя майже не використовувалася. На флоті широко застосовувалися гармати 4 типів, розривні гранати, 2 види мортир. Основою армії була піхота (лучники і списники), основою флоту — кораблі типу пханоксон. Під час війни з японцями використовувалися унікальні броненосці «кораблі-черепахи».

В країні також існувала система замків та фортець, розташованих вздовж північного кордону для захисту від кочовиків, а також південного узбережжя півострова, в районі частих нападів японських піратів.

Дивіться також

• Несуса
• Юн Хю

Джерела та література

• Чосон // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997. (яп.)
• (укр.) Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.

(англ.) Hawley, Samuel. The Imjin War: Japan's sixteenth-century invasion of Korea and attempt to conquer China. — Seoul: Royal Asiatic Society, Korea Branch , 2005.

Посилання

• (кор.) Чосон // NAVER
• Династія Чосон