Лагоза Віктор Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Маркович Лагоза
Народився 24 листопада 1918(1918-11-24)
Канів, Черкаська область, УНР
Помер 9 травня 2002(2002-05-09) (83 роки)
Харків, Харківська область, Україна
Країна  УНР
 СРСР
 Україна
Діяльність письменник, сатирик, поет
Alma mater Харківський національний медичний університет і Військова академія
Заклад НТУ «ХПІ»
Мова творів українська
Жанр сатира
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За трудову відзнаку»

Лагоза Віктор Маркович (24 листопада 1918, м. Канів — 9 травня 2002, м. Харків) — український письменник, сатирик, поет. З 1956 року — член Національної спілки письменників України[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Віктор Маркович Лагоза народився 24 листопада 1918 року у м. Канів Черкаської області в сім'ї службовця. Закінчивши семирічну школу, переїхав до Харкова.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

У 1937 року закінчив робітфак Харківського медичного інституту[1]. У 1938—1948 роках одинадцятирічна служба в армії. Брав участь у поході на Західну Україну і Бессарабію, у фінській кампанії. Під час воєнних дій на Карельському перешийку Лагоза, випускник Одеського артилерійського училища, застосував новий бойовий прийом — виставив свою батарею важких гармат на передову лінію й вдарив прямою наводкою[джерело?]. За це був відзначений орденом Червоної Зірки (1940 рік). До листопада 1941 року — командир 5-ї батареї 137-го артилерійського полку.

У складі Червоної армії воював під Москвою, у боях під Старою Русою на Північно-Західному  та під Смоленськом на Західному фронтах[2]. Чотири поранення та дві контузії[3].

З 1943 року Віктор Лагоза викладав на військовій кафедрі Харківського механіко-машинобудівного інституту (ХПІ)[4].

У 1948 році демобілізувався як інвалід війни.

Згодом Віктор Маркович закінчив дворічну партійну школу, працював у народному господарстві, на будівництві, в промисловості.

Письменницька кар'єра[ред. | ред. код]

Писати байки почав у школі, потім писав нариси для фронтової дивізіонної газети і журналу «Военный вестник». Перший вірш «На марше» надруковано у 1949 році в газеті «На страже Родины»[1]. Згодом у пресі публікувалися лірика і сатира.

У 1956 році побачила світ перша збірка «Байки»[4]. Творчий доробок письменника складає 19 видань.

Тематика у байках Віктора Лагози досить широка. Цивільна служба надала йому багато тем і образів для творчості.

Твори Віктора Марковича Лагози друкувалися у Польщі, Румунії та Канаді[джерело?].

В журналі "Перець №22 за 1978р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца , присвячений 60-річчю митця[5]

У 1997 році став лауреатом літературної премії Олександра Олеся[1].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Віктор Маркович вів активну громадську діяльність. Обирався членом Харківського міськкому партії, Київського райкому партії, депутатом місцевих Рад народних депутатів.

З 1956 до 1976 року працював відповідальним секретарем Харківської організації СПУ. Водночас у 1963—1964 роках працював у журналі «Прапор». У газеті Вечерний Харьков Віктора Лагозу описували, як такого, що «не був заповзятим виконавцем жорстоких неправедних вказівок, намагався йти в ногу із здоровою частиною письменницької громади»[6].

Віктор Маркович Лагоза помер 9 травня 2002 року у Харкові[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Творчий доробок[ред. | ред. код]

  • Байки / Віктор Лагоза. — Харків: Обл. вид-во, 1955. — 36 с. з іл.
  • Вчений і колода: (байки і мініатюри) / В. Лагоза. — Київ: Рад. Україна, 1959. — 64 с. : іл.
  • Списати! : байки, сатир. вірші, гуморески / В. Лагоза; худож. М. Литвин. — Харків: Кн. вид-во, 1959. — 104 с.
  • Дармоїди / Віктор Лагоза. — Київ: Рад. письменник, 1962. — 72 с.
  • Дармоїди: сатира / В. Лагоза. — Харків: Кн. вид-во, 1962. — 56 с. : іл.
  • І з медом і з перцем: оповідання та гуморески / В. Лагоза. — Харків: Кн. вид-во, 1962. — 116 с.
  • Лихе зілля: байки та гуморески / В. Лагоза; худож. М. А. Литвин. — Харків: Кн. вид-во, 1963. — 111 с.
  • Припечатаний заєць: байки та гуморески / В. Лагоза; худож. О. М. Щеглов, В. Чернуха. — Харків: Прапор, 1965. — 76 с.
  • Сонячні цілунки : [зб. лірич. та сатирико-гуморист. віршів] / В. Лагоза; худож. В. Григоров. – Харків : Прапор, 1965. – 139 с.
  • Дика груша: оповідання та новели / В. Лагоза; худож. М. Литвин. — Харків: Прапор, 1967. — 72 с.
  • Вот так жених: басни / В. Лагоза. — Харьков: Прапор, 1969. — 206 с.
  • Оце так жених: байки / В. М. Лагоза. — Харків: Прапор, 1969. — 206 с.
  • Вередливий слимак. Байки та гуморески / В. Лагоза; худож. О. Волинський. — Харків: Прапор, 1973. — 65 с., іл. 1
  • Байки : [біогр. довідка: с. 85] / В. М. Лагоза ; іл.: В. Ю. Легкобит. – Київ : Дніпро, 1975. — 87 с.
  • Рання Коза: байки. Гуморески / В. Лагоза; худож. М. А. Литвин — Харків: Прапор, 1976. — 104 с.
  • Чужі млинці: байки та гуморески / В. Лагоза. — Харків: Прапор, 1978. — 110 с. : іл.
  • Соловей у курнику: байки, гуморески / В. Лагоза. — Харків: Прапор, 1981. — 63 с. : іл.
  • Ведмежа послуга: сатира і гумор / В. Лагоза. — Харків: Прапор, 1986. — 47 с.
  • Твори : байки та гуморист. вірші / В. М. Лагоза. – Київ : Дніпро, 1988. — 182 [1] с., портр.
  • З перцем і сіллю: байки та гуморески / В. Лагоза; худож.-оформлювач І. А. Борисова. — Харків: Прапор, 1989. — 84 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Лагоза Віктор Маркович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 20 листопада 2019.
  2. Лица войны: Бессмертный полк. Дорогами нашей Победы. Муниципальное казенное учреждение культуры «Районная централизованная библиотечная система» муниципального образования «Сычевский район» Смоленской области. sychevka.library67.ru. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 20 листопада 2019.
  3. Мельниченко В.М.; Черкаська одласна державна адміністрація (2005). Черкащина в контексті історії України: Матеріали Другої науково-краєзнавчої конференції Черкащини, присвяченої 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр (PDF). Черкаси: Ваш Дім. ISBN 9668751094. OCLC 58799481.
  4. а б Бібліотечні видання - Канівська міська бібліотека ім. Т.Г. Шевченка. www.kaniv-biblioteka.edukit.ck.ua. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 20 листопада 2019.
  5. Журнал перець 1978 22. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  6. Ципін С. (24 листопада 1988). Прямою наводкою. Вечірній Харків.

Джерела[ред. | ред. код]