Лагоза Віктор Маркович
Віктор Маркович Лагоза | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
24 листопада 1918 Канів, Черкаська область, УНР | |||
Помер |
9 травня 2002 (83 роки) Харків, Харківська область, Україна | |||
Країна |
УНР СРСР Україна | |||
Діяльність | письменник, сатирик, поет | |||
Alma mater | Харківський національний медичний університет і Військова академія | |||
Заклад | НТУ «ХПІ» | |||
Мова творів | українська | |||
Жанр | сатира | |||
Нагороди | ||||
|
Лагоза Віктор Маркович (24 листопада 1918, м. Канів — 9 травня 2002, м. Харків) — український письменник, сатирик, поет. З 1956 року — член Національної спілки письменників України[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Віктор Маркович Лагоза народився 24 листопада 1918 року у м. Канів Черкаської області в сім'ї службовця. Закінчивши семирічну школу, переїхав до Харкова.
Друга світова війна[ред. | ред. код]
У 1937 року закінчив робітфак Харківського медичного інституту[1]. У 1938—1948 роках одинадцятирічна служба в армії. Брав участь у поході на Західну Україну і Бессарабію, у фінській кампанії. Під час воєнних дій на Карельському перешийку Лагоза, випускник Одеського артилерійського училища, застосував новий бойовий прийом — виставив свою батарею важких гармат на передову лінію й вдарив прямою наводкою[джерело?]. За це був відзначений орденом Червоної Зірки (1940 рік). До листопада 1941 року — командир 5-ї батареї 137-го артилерійського полку.
У складі Червоної армії воював під Москвою, у боях під Старою Русою на Північно-Західному та під Смоленськом на Західному фронтах[2]. Чотири поранення та дві контузії[3].
З 1943 року Віктор Лагоза викладав на військовій кафедрі Харківського механіко-машинобудівного інституту (ХПІ)[4].
У 1948 році демобілізувався як інвалід війни.
Згодом Віктор Маркович закінчив дворічну партійну школу, працював у народному господарстві, на будівництві, в промисловості.
Письменницька кар'єра[ред. | ред. код]
Писати байки почав у школі, потім писав нариси для фронтової дивізіонної газети і журналу «Военный вестник». Перший вірш «На марше» надруковано у 1949 році в газеті «На страже Родины»[1]. Згодом у пресі публікувалися лірика і сатира.
У 1956 році побачила світ перша збірка «Байки»[4]. Творчий доробок письменника складає 19 видань.
Тематика у байках Віктора Лагози досить широка. Цивільна служба надала йому багато тем і образів для творчості.
Твори Віктора Марковича Лагози друкувалися у Польщі, Румунії та Канаді[джерело?].
В журналі "Перець №22 за 1978р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца , присвячений 60-річчю митця[5]
У 1997 році став лауреатом літературної премії Олександра Олеся[1].
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Віктор Маркович вів активну громадську діяльність. Обирався членом Харківського міськкому партії, Київського райкому партії, депутатом місцевих Рад народних депутатів.
З 1956 до 1976 року працював відповідальним секретарем Харківської організації СПУ. Водночас у 1963—1964 роках працював у журналі «Прапор». У газеті Вечерний Харьков Віктора Лагозу описували, як такого, що «не був заповзятим виконавцем жорстоких неправедних вказівок, намагався йти в ногу із здоровою частиною письменницької громади»[6].
Віктор Маркович Лагоза помер 9 травня 2002 року у Харкові[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Червоної Зірки (1940)
- Орден Червоного Прапора (12 травня 1943)
- Орден Вітчизняної війни (6 квітня 1985)
- медаль «За трудову відзнаку» (1976)
Творчий доробок[ред. | ред. код]
- Байки / Віктор Лагоза. — Харків: Обл. вид-во, 1955. — 36 с. з іл.
- Вчений і колода: (байки і мініатюри) / В. Лагоза. — Київ: Рад. Україна, 1959. — 64 с. : іл.
- Списати! : байки, сатир. вірші, гуморески / В. Лагоза; худож. М. Литвин. — Харків: Кн. вид-во, 1959. — 104 с.
- Дармоїди / Віктор Лагоза. — Київ: Рад. письменник, 1962. — 72 с.
- Дармоїди: сатира / В. Лагоза. — Харків: Кн. вид-во, 1962. — 56 с. : іл.
- І з медом і з перцем: оповідання та гуморески / В. Лагоза. — Харків: Кн. вид-во, 1962. — 116 с.
- Лихе зілля: байки та гуморески / В. Лагоза; худож. М. А. Литвин. — Харків: Кн. вид-во, 1963. — 111 с.
- Припечатаний заєць: байки та гуморески / В. Лагоза; худож. О. М. Щеглов, В. Чернуха. — Харків: Прапор, 1965. — 76 с.
- Сонячні цілунки : [зб. лірич. та сатирико-гуморист. віршів] / В. Лагоза; худож. В. Григоров. – Харків : Прапор, 1965. – 139 с.
- Дика груша: оповідання та новели / В. Лагоза; худож. М. Литвин. — Харків: Прапор, 1967. — 72 с.
- Вот так жених: басни / В. Лагоза. — Харьков: Прапор, 1969. — 206 с.
- Оце так жених: байки / В. М. Лагоза. — Харків: Прапор, 1969. — 206 с.
- Вередливий слимак. Байки та гуморески / В. Лагоза; худож. О. Волинський. — Харків: Прапор, 1973. — 65 с., іл. 1
- Байки : [біогр. довідка: с. 85] / В. М. Лагоза ; іл.: В. Ю. Легкобит. – Київ : Дніпро, 1975. — 87 с.
- Рання Коза: байки. Гуморески / В. Лагоза; худож. М. А. Литвин — Харків: Прапор, 1976. — 104 с.
- Чужі млинці: байки та гуморески / В. Лагоза. — Харків: Прапор, 1978. — 110 с. : іл.
- Соловей у курнику: байки, гуморески / В. Лагоза. — Харків: Прапор, 1981. — 63 с. : іл.
- Ведмежа послуга: сатира і гумор / В. Лагоза. — Харків: Прапор, 1986. — 47 с.
- Твори : байки та гуморист. вірші / В. М. Лагоза. – Київ : Дніпро, 1988. — 182 [1] с., портр.
- З перцем і сіллю: байки та гуморески / В. Лагоза; худож.-оформлювач І. А. Борисова. — Харків: Прапор, 1989. — 84 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Лагоза Віктор Маркович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 20 листопада 2019.
- ↑ Лица войны: Бессмертный полк. Дорогами нашей Победы. Муниципальное казенное учреждение культуры «Районная централизованная библиотечная система» муниципального образования «Сычевский район» Смоленской области. sychevka.library67.ru. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 20 листопада 2019.
- ↑ Мельниченко В.М.; Черкаська одласна державна адміністрація (2005). Черкащина в контексті історії України: Матеріали Другої науково-краєзнавчої конференції Черкащини, присвяченої 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр (PDF). Черкаси: Ваш Дім. ISBN 9668751094. OCLC 58799481.
- ↑ а б Бібліотечні видання - Канівська міська бібліотека ім. Т.Г. Шевченка. www.kaniv-biblioteka.edukit.ck.ua. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 20 листопада 2019.
- ↑ Журнал перець 1978 22. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
- ↑ Ципін С. (24 листопада 1988). Прямою наводкою. Вечірній Харків.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сміхом по вселюдському лиху: (до 100-річчя від дня народження Віктора Марковича Лагози) [Архівовано 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]: біобібліогр. покажч. / Упр. культури і туризму Харків. облдержадмін., Харків. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. Л. О. Сашкова. — Харків: ХОУНБ, 2018. — 52 с.
- А. П. Стожук. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — С. ?. — ISBN 978-966-02-7999-5.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- Народились 24 листопада
- Народились 1918
- Уродженці Канева
- Померли 9 травня
- Померли 2002
- Померли в Харкові
- Випускники Харківського медичного університету
- Випускники Одеської військової академії
- Викладачі НТУ «ХПІ»
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За трудову відзнаку»
- Учасники Другої світової війни
- Українські письменники
- Українські поети
- Українські байкарі