Леон Дегрель

Леон Дегрель
Léon Degrelle
Народився	15 червня 1906(1906-06-15) Бульйон
Помер	1 квітня 1994(1994-04-01) (87 років) Малага
Країна	Третій Рейх,  Бельгія
Рід військ	Ваффен-СС
Роки служби	1942 — 1945
Звання	бригадефюрер
Командування	28-а волонтерська гренадерська дивізія СС «Валлонія» (1944-1945)
Війни/битви	Друга Світова війна
Нагороди

Леон Дегрель - (фр. Leon Degrelle, 15 червня 1906, Бульйон - †1 квітня 1994, Малага) - бельгійський політик, один з лідерів бельгійських колабораціоністів під час Другої світової війни, засновник Рексистської партії, командувач 28-ї добровольчої дивізії СС «Валлонія». Письменник - він опублікував понад сорока книг і нарисів, від поезії до економіки, від архітектури до історії.

Життєпис

Народився в сім'ї, з якої вийшло дуже багато священиків-єзуїтів. Батько - пивовар, депутат парламенту. З 1925 року Леон два роки вивчав філософію і право в університеті Леобен, здійснив подорож світом. Зайнявся політикою. В кінці 20-х роках член «Аксьон франсез» (франкомовного профашистського руху). Лідер бельгійської націонал-соціалістичної Партії Рексистів (у середині 30-х вона мала третю за величиною фракцію в парламенті). Директор видавничого дому «Рекс». У 1930 році призначений заввідділом по зв'язках з громадськістю партії «Католицька дія». В 1932 році партія «Католицька дія» доручила Дегрелю організацію виборчої компанії. Проте його курс, спрямований на боротьбу з масонським впливом всередині цієї партії, привів Дегреля до розриву з нею і створення у травні 1935 року партії "Народний Фронт" ("Front Populaire"), яку частіше називають рухом рексістов.

З 1936 по березень 1937 депутат муніципальної ради Брюсселю. З 1937 року депутат парламенту. 10 травня 1940 заарештований бельгійською поліцією, пройшов 22 в'язниці, незабаром виданий німцям.

Воював у складі добровольчого легіону СС «Валлонія» . Був кілька разів поранений. Закінчив війну бригадефюрером СС. Всі свої нагороди та відзнаки він заслужив на фронті. Після чотирьох безперервних років боїв, його легіон в числі останніх залишив Радянський Союз. Свою участь у війні він описав у епопеї «Кампанія в Росії».

Коли Дегрелль повернувся до Брюсселя після чотирьох років боїв на Східному фронті - йому надали найбільший масовий прийом в бельгійській історії. Тисячі бельгійців вишикувалися на вулицях Брюсселя, щоб привітати генерала, який повернувся лише за два місяці до захоплення Бельгії союзниками».

В кінці війни втік до Іспанії, а в 1946 році - до Аргентини, потім повернувся до Іспанії, де жив під ім'ям Леона Хосе де Роміреса-Рена (в Коста дель Соль). Написав 15 книг, у тому числі «Лист папі Римському». Помер у ніч з 31 березня на 1 квітня 1994 р., в Малазі в госпіталі Сан-Антоніо-Парк.

До кінця життя залишався вірним нацистським ідеалам, неодноразово заперечував Голокост. Його екстрадиція до Бельгії була відвернена франкістським урядом за особистого втручання Франко.

Про росіян та українців

«

Росіяни - це великий народ. Коли ми прийшли на вашу землю, то були впевнені, що зустрінемося з унтерменшами-азіатами. Так вселяла нам наша пропаганда. Але незабаром ми зрозуміли, що це брехня. Росіяни і українці - великі європейські народи: мужні, шляхетні і великодушні. Ідея колонізації Росії стала представлятися небезпечною і непотрібною ілюзією, росіяни були повинні увійти до складу Рейху на рівних з німецькими народами підставах. Я спробував донести цю думку до Гітлера і Гіммлера ... Але у них були сильні пангерманської забобони. Навіть переконати їх ставитися по-іншому до французів і валлонами мені коштувало великої праці. <...> А росіян я вважаю єдиним молодим європейським народом. Вони здатні до національного відродження і порятунку всієї Європи.

»

Звання

• 15.02.42 - єфрейтор,
• 25.02.42 - оберфельдфебель,
• 01.05.42 - лейтенант,
• 01.06.43 - оберштурмфюрер СС,
• 01.01.44 - гауптштурмфюрер СС,
• 20.04.44 - штурмбанфюрер СС,
• 01.01.45 - оберштурмбанфюрер СС,
• У січні 1945 - (20.04.45г) штандартенфюрер СС,
• 02.05.45 - бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС.

Нагороди

Призивний плакат добровольчого легіону СС «Валлонія»

(22 німецьких):

• Залізний хрест 2-го класу (3.03.1942),
• Залізний хрест 1-го класу (25.05.1942),
• Медаль «Зимові битви на Сході» (15.08.1942),
• Піхотний штурмової знак в сріблі (25.08.1942),
• Лицарський хрест - за прорив з «Черкаського котла» (20.02.1944),
• Знак за поранення в сріблі (20.02.1944),
• Знак за поранення в золоті (19.03.1944),
• Згадується у доповіді Вермахтберіхт (22.08.1944 ),
• Лицарський хрест з дубовим листям (27.08.1944),
• Німецький хрест у золоті (9.10.1944).

Посилання

• Informationen zur 28. SS-Freiwilligen Panzergrenadier-Division «Wallonien»
• Kurzportrait von Léon Degrelle im Lexikon der Wehrmacht
• Eichenlaubträger Leon Degrelle SS-Standartenführer, Grenadiere
• Письмо папе римскому (рос.)
• Леон Деґрель. Лист Папі Римському (укр.)
• Леон Дегрель. К молодежи Европы:политическое завещание (рос.)

Література

• Léon Degrelle Die verlorene Legion. Erlebnisbericht des Kommandeurs der Legion «Wallonie». 1972.
• Walter Held: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg. Eine Bibliografie der deutschsprachigen Nachkriegsliteratur. 5 Bände, 1978.
• Rolf Michaelis: Die Panzergrenadier-Divisionen der Waffen-SS. 2. Auflage. Michaelis-Verlag, Berlin 1998, ISBN 3-930849-19-4.
• Pierre Assouline, Hergé, Paris, Folio, 2003 (1×10^{{{1}}} éd. Plon, 1996), ISBN 2070402355
• Lionel Baland, Léon Degrelle et la presse rexiste, Paris, Éditions Déterna, 2009, ISBN 9782913044869
• Alain Colignon, «Léon Degrelle», in Nouvelle biographie nationale, vol. 6, Bruxelles, Académie royale des sciences, de lettres et des beaux-arts, 2001, p. 111-122
• Martin Conway, Degrelle. Les années de collaboration. 1940-1944 : le Rexisme de guerre, Ottigines Louvain-La-Neuve, Quorum, 1994, ISBN 2930014296
• Martin Conway, Degrelle : Les années de collaboration, Éditions Labor, Bruxelles, 2005.
• Последний фольксфюрер. Некролог по поводу кончины Леона Дегрелля

Медіа

Леон Дегрель

Див. також

• Хайо Херрманн
• Отто-Ернст Ремер
• Мігель Серрано
• 28-а волонтерська гренадерська дивізія СС «Валлонія»