Луїтпольд Баварський

Луїтпольд Баварський
нім. Luitpold von Bayern
Ім'я при народженні	нім. Luitpold Karl Joseph Wilhelm von Bayern
Народився	12 березня 1821(1821-03-12) Вюрцбург, Баварія
Помер	12 грудня 1912(1912-12-12) (91 рік) Мюнхен, Німецька імперія ·бронхіт
Поховання	Театінеркірхеd
Країна	Королівство Баварія
Діяльність	регент
Знання мов	німецька
Учасник	французько-прусська війна
Членство	Баварська академія наук
Титул	Prince of Bavariad
Посада	регент
Військове звання	Генерал-фельдмаршал
Рід	Віттельсбахи
Батько	Людвиг I
Мати	Тереза Саксен-Хільдбурґхаузенська
Брати, сестри	Матильда Кароліна Баварська, Альдеґунда Баварська, Гільдеґарда Баварська, Александра Баварська, Адальберт Баварський, Оттон I і Максиміліан II
У шлюбі з	Августа Фердинанда Австрійська
Діти	Людвіг III, Леопольд Баварський, Тереза Баварська і Арнульф Баварський
Нагороди	Орден Святого Губерта Орден Святого Георгія (Баварія) Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія) Орден Чорного орла Залізний хрест 2-го класу Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана Кавалер ордена Золотого руна Орден Підв'язки Орден Рутової корони Орден Слона Вищий орден Святого Благовіщення Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії Орден Святого Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського
Медіафайли у Вікісховищі

Принц Луїтпольд Карл Йозеф Вільгельм Баварський (нім. Luitpold Karl Joseph Wilhelm Prinz von Bayern; 12 березня 1821, Вюрцбург — 12 січня 1912, Мюнхен) — принц-регент Баварії з 10 червня 1886 року, третій син короля Людвіга I і брат короля Максиміліана II, представник династії Віттельсбахів. Фактично був правителем Баварії під час царювання синів Максиміліана II — Людвіга II і Отто I. Його син став останнім королем Баварії — Людвігом III. Баварський генерал-фельдцойхмайстер зі званням генерал-фельдмаршала (30 березня 1876).

Біографія

Передбачалося, що Луїтпольд і його нащадки успадкують грецький трон, який займав його брат Оттон. Однак грецький закон вимагав від претендента на престол переходу в православ'я, а Луїтпольд не бажав цього робити. У 1862 році Оттон був повалений. Він заповів свої права на престол братові, проте Луїтпольд ніколи не згадував про це.

Луїтпольд брав участь у Франко-прусській війні.

Регентство

Принц-регент Луїтпольд у день свого 90-ліття.

У 1886 році Луітпольда став регентом свого душевнохворого племінника Людвіга II і залишився регентом після смерті останнього через душевну хворобу короля Отто I. Таємнича смерть Людвіга II сприяла появі чуток про те, що за цим стоїть Луїтпольд, проте завдяки своїм особистим якостям він став одним з найпопулярніших правителів Баварії. Одним з його перших дій у новому статусі стало відкриття для публіки 1 серпня 1886 року кількох палаців Людвіга II.

Роки регентства Луїтпольда відрізнялись величезною художньою і культурною активністю в Баварії, де вони відомі як «Роки принца-регента» або «Епоха принца-регента». Баварія процвітала при ліберальному уряді, а Мюнхен перетворився в культурний центр Європи. Томас Манн в новелі «Gladius Dei» (1902) писав про цей період «Мюнхен сяючий».

Під час регентства Луітпольда відносини між баварцями і пруссаками були прохолодними через антикатолицьку кампанію «Культуркампф», яку здійснював Отто фон Бісмарк. Також Баварію не цілком влаштовувало стратегічне лідерство Пруссії в імперії.

Луїтпольд похований в Мюнхені в церкві Театінеркірхе.

Сім'я

Луітпольда був одружений з ерц-герцогинею Августою Фердінандою Австрійською, другою дочкою великого герцога Тоскани Леопольда II. У подружжя народилося четверо дітей:

• Людвіг (1845—1921), останній король Баварії
• Леопольд (1846—1930)
• Тереза ​​(1850—1925) — мандрівниця і письменниця.
• Арнульф (1852—1907) — був одружений з Терезою ​​Ліхтенштейнською (1850—1937), один син;

В даний час главою дому Віттельсбахів є праправнук Луїтпольда і правнук Людвіга III Франц (з 1996 року).

Нагороди

Королівство Баварія

• Орден Святого Губерта, великий магістр
• Орден Святого Георгія (Баварія), великий магістр
• Орден «За заслуги» (Баварія), великий хрест

Королівство Пруссія

• Орден Чорного орла
• Залізний хрест 2-го класу

Австрійська імперія

• Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (1846)
• Орден Золотого руна (1849)

Російська імперія

• Орден Андрія Первозванного
• Орден Святого Олександра Невського

Британська імперія

• Орден Лазні, почесний великий хрест (1901)
• Орден Підв'язки (1911)

Королівство Італія

• Вищий орден Святого Благовіщення
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест
• Орден Корони Італії, великий хрест

Нагороди інших країн

• Орден Рутової корони (Королівство Саксонія)
• Орден Золотого лева Нассау
• Орден Слона (Данія) (1891)
• Орден Леопольда I, великий хрест (Бельгія) (1900)
• Орден Серафимів (Швеція) (1910)

Вшанування пам'яті

На честь Луїтпольда названі безліч вулиць в баварських містах — вулиця принца-регента (нім. Prinzregentenstraße) або вулиця Луїтпольда (нім. Luitpoldstraße). Його ім'я носять багато установ культури, включаючи Prinzregententheater в Мюнхені і Luitpoldarena і Luitpoldhalle в Нюрнберзі. Існує навіть особлива кулінарна страва «Торт принца-регента» (нім. Prinzregententorte) — багатошаровий пиріг з вершками і шоколадом.

Див. також

• Медаль принца-регента Луїтпольда

Література

Луитпольд, Карл-Иосиф-Вильгельм [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.