Леопольд Баварський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леопольд фон Віттельсбах
Leopold von Wittelsbach
Леопольд Баварський.jpg
Прізвисько Леопольд Баварський Armoiries Bavière.svg
Народився 9 лютого 1846(1846-02-09)
Мюнхен, Німецька імперіяFlag of the German Empire.svg
Помер 28 вересня 1930(1930-09-28) (84 роки)
Мюнхен, Коломбаріум костелу св.Міхаеля Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg
Країна Німецька імперія Німецька імперія, Веймарська республіка Веймарська республіка
Звання Генерал-фельдмаршал (1905)
Війни/битви Перша світова війна
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)

Леопольд Баварський, повне ім'я Леопольд Максиміліан Йосип Марія Арнульф фон Віттельсбах (нім. Leopold Maximilian Josef Maria Arnolph von Wittelsbach, 9 лютого 1846, Мюнхен - 28 вересня 1930, Мюнхен) — принц баварський, німецький військовий діяч. Генерал-фельдмаршал Баварії і Німецької імперії.

Родина[ред.ред. код]

Леопольд із родиною, 1885

Син принца-регента Луїтпольда Баварського (1821-1912) і австрійської ерцгерцогині княжни Тосканської Августи Фердинанди Габсбург (1825-1864). Молодший брат короля Баварії Людвіга ІІІ, дядя Рупрехта. 20 квітня 1873 році одружився в Відні на ерцгерцогині Ґізелі, старшій дочці австрійського імператора Франца-Йосифа I та імператриці Елізабет.

Діти:

Більшість вільного від військової служби часу провів в поїздках по Європі, Африці і Азії.

Претендент на престол[ред.ред. код]

Згідно з грецькою Конституцією 1843 року, вважався одним зі спадкоємців грецького короля Оттона. Конституція забороняла королю бути правителем іншої країни. У зв'язку цим старший брата Леопольда, Людвіга, зрікся всіх своїх прав на грецький престол. Після чого Леопольд став основним претендентом на грецьку корону. Після смерті право на престол Греції було успадковано його старшим сином Георгом. 5 листопада 1916 року Польські Легіони мав оголосити в Варшаві Леопольда королем Польщі. З політичних поглядів, Польські Легіони скерували не у Варшаву, а на іншу ділянку фронту.

Військова кар'єра[ред.ред. код]

Розпочав військову службу в 6-му єгерському батальйоні баварський армії 28 листопада 1861 року в чині лейтенанта. Під час Австро-пруської війни 1866 року командував артилерійською батареєю 3-го артилерійського полку. В чині гауптмана з 28 квітня 1867 року. На Франко-пруській війни командував 4-й батареєю 3-го артилерійського полку. Брав участь в боях за Седан і Бове. 11 грудня 1870 року отримав чин майора. З 27 березня 1871 року в чині підполковника. 18 лютого 1873 підвищений до чину полковника, став командиром 1-го баварського кірасирського полку. 1 листопада 1875 отримав чин генерал-майора і призначення на посаду командира 1-й баварської кавалерійської бригади. З 16 червеня 1881 командир 1-й баварської дивізії в чині генерал-лейтенанта. З 2 березня 1887 - генерал від інфантерії, командир I баварського армійського корпусу. З 1892 генерал-інспектор 4-й армійської інспекції. Генерал-полковник з 9 лютого 1896 року. Генерал-фельдмаршал баварської армії з 1 січня 1905 року. У березні 1913 вийшов у відставку.

Перша світова війна[ред.ред. код]

З осені 1914 року стає номінальним командиром 9-ї армії. На дійсну службу повернувся 16 квітня 1915 і замінив генерала Августа фон Макензена на посту фактичного командира армії. До того часу армія вела важкі бої в околиці Лодзі. 4 серпня 1915 війська під його командуванням зайняли Варшаву. 20 серпня 1915 року здобуває фортецю Модлін. Після цього був призначений командиром німецько-австро-угорської групи армій «Принц Леопольд Баварський». Під його командуванням німецькі війська здобувають 18 серпня 1915 фортецю в Ковно, 26 серпня 1915 фортецю в Бересті. Успішно керував її діями при спробі прориву позицій армії військами російського Західного фронту під Барановичами в червні-вересні 1916 в Барановицькій операції. Після того, як був стриманий Брусиловський прорив, 29 серпня 1916 змінив Пауля фон Гінденбурга на посаді Верховного головнокомандувача німецькими і австро-угорськими військами на Східному фронті (Oberbefehlshaber Ost (Ober-Ost). Займав цей пост до закінчення війни. Йому підпорядковувались також війська на румунському фронті. За наказом командування в 1917 році припинив активні дії на фронті. Окопи російських військ закидано листівками за його підписом, в яких солдатів закликали заміряться з німецькими братами, опублікувати секретні договори між Росією, Англією і Францією, недовіряти російським офіцерам.

Берестейський мир[ред.ред. код]

Леопольд Баварський підписує договір про перемир'я, 15 грудня 1917

15 грудня 1917 року підписав договір о перемир'ї з представниками Раднаркому РСФРР. Принц Леопольд прийняву своїй штаб-квартирі неофіційна делегація Центральної Ради у складі Микола Левитський, Олександр Севрюк, штабс-капітан Юрій Гасенко. . В приватних розмові, учасниками яких були українські делегати і Макс Гофман визнав, що Німеччина не отримувала інформації про проголошення УНР, цікавився станом української армії. Очолював німецьку делегацію на мирних переговорах. Його участь обмежилась офіційним привітанням від імені господарів. Після зриву 18 лютого 1918 року більшовиками мирних переговорів віддав наказ о наступі. Від імені Німецької імперії 3 березня 1918 підписав Берестейський мирний договір з РСФРР.

Життя у післявоєнний час[ред.ред. код]

Після підписання Берестейського миру передав командування начальнику штабу Максу Гофману. 11 січня 1919 вийшов у відставку. Жив як приватна особа. Смерть Курта Ейснера спровокувала анархо-комуністичну революцію в Баварії і створення Баварської Радянської Республіки. З початком революції Леопольд Баварський з родиною виїхали на чотири місяці за кордон. Жив в Мюнхені.


Джерела[ред.ред. код]