Люксембурзький франк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Люксембурзький франк
фр. franc Luxembourgeois
нім. Luxemburger Franken
люксемб. Lëtzebuerger Frang
1 люксембурзький франк 1981-го року

1 люксембурзький франк 1981-го року

Держава(и): Люксембург
Банкноти: 100, 500, 1000, 5000, 10000 франків
Монети: 25 сантимів, 1, 5, 20, 50 франків
Символ: fr. або F
Літерний код: LUF
Цифровий код: 442
Валютний курс
(1 січня 1999)
Євро = 40,3399 LUF
Інша інформація
Центральний банк: Центральний банк Люксембургу (Banque Centrale du Luxembourg)
Веб-сайт: http://www.bcl.lu

Люксембурзький франк (фр. franc Luxembourgeois, нім. Luxemburger Franken, люксемб. Lëtzebuerger Frang) валюта Люксембургу з 1854 по 1941 і з 1944 по 1999 рік. Залишався в обігу до 2002 року, був замінений євро за курсом 40,3399 франків за одне євро. Поділявся на 100 сантимів.

Історія[ред.ред. код]

Загарбання більшої частини Західної Європи революційною, а згодом наполеонівською Францією, збільшило територію обігу французького франка. 9 червня 1815-го року Віденський конгрес утворив Велике герцогство Люксембург і передав його управління на правах особистої унії королю Нідерландів, валютою Люксембургу став нідерландський гульден.

1830-го року Бельгія за підтримки Люксембургу здобула незалежність від Королівства Нідерланди, і 1832-го року запровадила власний франк, еквівалентний французькому.

1839-го року Люксембург розділився: західні валлонські регіони відійшли до Бельгії (сучасна провінція Люксембург), а решта території залишилася під владою Нідерландів. Герцогство отримало право самоврядування. Валютою Люксембургу став бельгійський франк.

1842-го року Люксембург увійшов до німецького митного союзу і запровадив в обіг прусський талер.

1848-го року в обіг повернувся бельгійський франк.

1850-го року Швейцарія запровадила власний франк, рівний французькому.

1854-го року Люксембург почав карбувати власні франки, які були в обігу нарівні з бельгійськими у співвідношенні 1:1.

1862-го року об'єднана Італія запровадила ліру, рівну французькому франку.

1865-го року Франція, Бельгія з Люксембургом, Швейцарія та Італія створили Латинський монетний союз (1868-го року до них приєдналась Греція): кожна з них мала забезпечити національну грошову одиницю (франк, ліру, драхму) 4,5 г срібла або 290,322 мг щирого золота, для вільної конвертації у співвідношенні 1:1.

9 вересня 1867-го року Люксембург офіційно проголошено суверенною державою.

У 1870-ті роки вартість золота зафіксовано золотим стандартом, який проіснував до 1914-го року.

1919-го року після звільнення від німецької окупації Люксембург вийшов з німецького торгівельного союзу.

1921-го року Бельгія і Люксембург уклали договір про економічний союз, яким запроваджувався обіг бельгійських банкнот на території Люксембургу.

1926-го року Бельгія вийшла з Латинського валютного союзу, а сам союз розпався в кінці року.

Валютний союз Бельгії і Люксембургу від 1921-го року залишався в силі і став основою для Бельгійсько-Люксембурзького економічного союзу, створеного 1932-го року.

1935-го року бельгійський франк девальвовано на 28% до 150,632 мг щирого золота, тому співвідношення між люксембурзьким і бельгійським франками змінилось і 1 люксембурзький франк став коштувати 1 ¼ бельгійських франків.

В травні 1940-го року почалась німецька окупація і люксембурзький франк прив'язали до рейхсмарки за курсом 4 франки = 1 рейхсмарка. В липні 1940-го року курс було змінено і 10 франків = 1 рейхсмарці. 26 серпня 1940-го року рейхсмарку оголосили законним платіжнім засобом в Люксембурзі, 20 січня 1941-го року рейхсмарка стала єдиним законним платіжним засобом, а франк було вилучено.

1944-го року після звільнення Люксембургу було повернуто люксембурзький франк.

1948-го року до Бельгійсько-Люксембурзького економічного союзу приєднались Нідерланди, утворивши Бенілюкс.

Разом з десятьма іншими європейськими валютами 1 січня 1999-го року люксембурзький франк було замінено на євро в безготівкових розрахунках, а з 1 січня 2002-го року в готівковому обігу за курсом 40,3399 франків за один євро.

Старі монети і банкноти припинили обіг 28 лютого 2002-го року.