Сєров Валентин Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валентин Александрович Сєров
Серов Валентин Александрович
Walentin Aleksandrovich Serov Self-Portrait, 1880s.jpg
Автопортрет, 1880 рр.
Ім'я при народженні Серов Валентин Александрович
Дата народження 7 (19) січня 1865(1865-01-19)
Місце народження Петербург
Дата смерті 22 листопада (5 грудня) 1911(1911-12-05) (46 років)
Місце смерті Москва
Національність росіянин
Громадянство Російська імперія
Жанр живопис, скульптура
Напрямок імпресіонізм
Роки творчості 1880- 1911
Вплив Репін,Імпресіонізм

Валенти́н Олекса́ндрович Сєро́в (рос. Валентин Олександрович Серов; * 7 (19) січня 1865(18650119), Петербург — 22 листопада (5 грудня) 1911, Москва) — російський художник кінця 19 — початку 20 ст., представник російської гілки імпресіонізму. Малював портрети, побутові картини, пейзажі. Зробив спроби в стінопису. Надзвичайно обдарований художник-графік.

Дитинство[ред.ред. код]

Валентин Олександрович Сєров народився в артистичній родині. Мати була піаністкою, батько — композитор. Як і в багатьох артистичних родинах, дитина була покинута. Сєрова підлітка пам'ятають похмурим, мовчазним, малоконтактним. Про невеселе дитинство та юність майбутнього художника свідчать і його ранішні графічні автопортрети, яких він зробив декілька[1].

Навчання[ред.ред. код]

1880 року він вступив до Імператорської Академії мистецтв. Головним наставником в академії був П. П. Чистяков, другорядний художник, але цікавий педагог. Саме у нього начався і Врубель. Серов залишив Академію у 1884 році і почав працювати самостійно.

Видатний художник[ред.ред. код]

Афіша для балерини Анни Павлової, 1909 р.

Серов рано перетворився на видатного художника. Пройшовши могутню художню школу у Рєпіна, доброго малювальника, Серов вдосконалював мистецтво малювання усе життя. Він з тих, чиї малюнки дорівнюють картинам олійними фарбами і мають окрему мистецьку вартість.

Пізніше він з віртуозною легкістю виконуватиме замови на театральні афіші, що стали новим словом в російському мистецтві, як новим словом в мистецтві Франції стали афіші Тулуз-Лотрека (1864 — 1901).

Початок творчості[ред.ред. код]

В класичній гімназії закінчив лише три класи і покинув її. Художнє навчання почав у 1878 році у Іллі Репіна, в родині якого і жив 2 роки. Рєпін брав з собою підлітка на відвідини в різні родини, в тому числі в палац мільонера Мамонтова С. І. (1841 — 1918), відомого мецената і покровителя оперних співаків і художників. Відвідували Репін і Серов і садибу Абрамцево, що належала родині Мамонтових. Молодь брала участь у домашніх виставах. Окрім вистав, Серов малював. Саме в садибі Абрамцево він напише перші значні твори — «Дівчина, осяяна сонцем» та «Дівчина з персиками», 1887 р.

Ескізи, що дорівнюють шедеврам[ред.ред. код]

Пейзажі[ред.ред. код]

Стародавня Греція і Сєров[ред.ред. код]

Сєров повернувся з подорожі до Греції у 1907 році. Формально уславлений на той час художник їздив на натуру, тобто хотів побачити реальні грецькі краєвиди, грецькі камені і рослини, залишки античних міст. Його запросили зробити панно в новобудованому Музеї красних мистецтв в Москві(по зміні назви став Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна). Панно призначалося для створення відповідної атмосфери Відділу античних відливків скульптури.

В цей час набули міці процеси перегляду мистецтва Стародавньої Греці. Митці різних країн жадібно вивчали твори різних періодів історії Греції і відтворювали імпульси призабутих епох в своїх творах(античні теми у Пікассо, Івана Мештровича, пізніше у Антуана Бурделя, Арістида Майоля тощо). Сєров, що відвідував Париж, добре знав про ці пошуки і сам робив спроби розкрити імпульси, що йшли від контактів культур Сходу і Заходу, від періферії і столиці, архаїчного і сучасного.

Античність Сєрова надзвичайно наближена до реальності і навіть побутовості. В картині «Одісей і Навзікая» мотив античного оповідання трактований з незвичною простотою і без жодних слідів академізму, що монополізував античність на той час. Навзікая править колісницею, а він поспіша за нею, наскоро замотавшись у одяг, що та йому дарувала. Зближені тони картини малюють реальне узбережжя. І лише хмари, осяяні сонцем, дивують як свято порятунку героя.

Шедевром стало полотно «Викрадення Європи». Сєров звернувся до техніки гуаші, що нагадувала фреску. Було зроблено декілька варіантів композиції, бо Сєров намагався зробити максимально лаконічну композицію. Це йому вдалося, і він відтворить сюжет ще і в скульптурі (теракота, 1910 рік)[2].

Жіночі портрети[ред.ред. код]

Головні твори[ред.ред. код]

В творчому доробку майстра важко виділити головні і неголовні твори. Він натхненно і завзято брався до всякої роботи і тому значно збільшив кількість шедеврів мистецтва.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Валентин Серов в переписке, в документах, интерью, Т 1, Л, «Художник РСФСР», 1985 (рос)
  • И. Э. Грабарь, «Валентин Александрович Серов. Жизнь и творчество», М, «Искусство», 1965 (рос)
  • М. М. Алленов, «Античность в европейской живописи 15-20 вв.», М, 1982 (рос)
  • С. П. Яремич."Серов. Рисунки", Л, 1936 (рос)
  • Н.Радлов «От Репина до Григорьева», Пг, 1923 (рос)
  • «Панорама искусств»,М, 1979, (рос)
  • сборник «Античность и современность», М, 1972 (рос)
  • сб. «Русская литература и зарубежное искусство», Л, 1986 (рос)

Примітки[ред.ред. код]

  1. журнал «Искусство», июнь, 1990
  2. ж «Искусство», июнь. 1990, статья «Поиски монументального в творчестве В.Серова»
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]