Леон Бакст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леон Миколайович Бакст
Bakst self.JPG
Леон Бакст, автопортрет, 1893
Ім'я при народженні Лев Самійлович Розенберг
Дата народження 10 травня, 1866
Місце народження Гродно, Російська Імперія
Дата смерті 28 грудня, 1924
Місце смерті Париж, Франція
Національність єврей
Громадянство Російська Імперія
Жанр живопис, сценограф, художник книги
Навчання Петербурзькій Академії Мистецтв

Лео́н Микола́йович Бакст (справжнє ім'я — Лейб-Хаїм Ізраїлевич, або Лев Самійлович Розенберг; 18661924) — російський (єврей по національності) художник, сценограф, книжковий ілюстратор, майстер станкового живопису та театральної графіки, один з найвизначніших діячів об'єднання «Світ мистецтва» і театрально-мистецьких проектів С. П. Дягілєва.

Зміст

Біографія [ред.]

Народився у Гродно в небагатій єврейській родині. Після закінчення гімназії навчався вільним слухачем в Петербурзькій Академії Мистецтв, підробляючи ілюстрацій книжок.

На першій своїй виставці (1889) прийняв псевдонім Бакст — укорочену прізвище бабусі (Бакстер). На початку 1890-х років виставлявся в Товаристві акварелістів. В 18931897 роках жив у Парижі, часто повертаючись в Санкт-Петербург. З середини 90-х примкнув до гуртку письменників і художників, що сформувався навколо Дягілєва і Олександра Бенуа, який пізніше перетворився в об'єднання «Світ мистецтва». 1898 року спільно з Дягілєвим узяв участь у заснуванні однойменного видання. Графіка, видана в цьому журналі, принесла Бакста славу.

Продовжив займатися станковим живописом, створивши портрети Філіпа Малявіна (1899), Розанова (1901), Андрія Білого (1905), Зінаїдою Гіппіус (1906). Також викладав живопис дітям князя Володимира Олександровича. В 1902 році в Парижі отримав замовлення від Миколи II на зустрічі російських моряків.

Під час революції 1905 року Бакст працював для журналів «Жупел», «Пекельна пошта», «Сатирикон», пізніше в мистецькому журналі «Аполлон».

З 1907 року Бакст жив в основному в Парижі і працював над театральними декораціями. Він створив декорації для грецьких трагедій, а з 1908 у увійшов в історію як автор декорацій для дягілєвської Російський балет («Клеопатра» 1909, «Шахерезада» 1910, «Карнавал» 1910, «Нарцис» 1911, «Дафніс і Хлоя» 1912). Весь цей час жив у Європі, оскільки, будучи юдеєм, не мав посвідки на проживання поза смугою осілості.

Під час візитів до Санкт-Петербурга викладав у школі Званцевої. У період 1908—1910 років одним із його учнів був Марк Шагал, але в 1910 році вони припинили відносини. Бакст заборонив Шагалу їхати до Парижа, оскільки, на його думку, це пішло б на шкоду мистецтву Шагала, а у фінансовому відношенні призвело б молодого художника до голодної смерті (Шагал не малював театральних декорацій). Шагал тим не менше поїхав, і знайшов свій стиль живопису.

В 1914 у Бакст був обраний членом Петербурзької Академії мистецтв.

1918 року у Бакст остаточно розірвав стосунки з Дягілєвим та його балетом. 27 грудня 1924 помер у Парижі від набряку легенів.

Роботи [ред.]

Картини і малюнки [ред.]

Оформлення спектаклів [ред.]

Оформлення балетів [ред.]

Джерела [ред.]

  • Alexandre A., Cocteau J. L'art decoratif de Leon Bakst, P., 1913.
  • Lewinson A. The story of Leon Bakst's life, Б., 1922.
  • Пружан И. Н. Лев Самойлович Бакст. — Л., 1975.
  • Голынец С. В. Л. С. Бакст, 1866—1924. — Л., 1981.
  • Марк Шагал Моя Жизнь., Азбука, 2000. — ISBN 5-267-00200-3

Примітки [ред.]

  1. Російський драматичний театр: Енциклопедія / За заг. ред. М. І. Андрєєва, Н. Е. Звенигородської, А. В. Мартинової та ін — (М.): Велика Російська енциклопедія, 2001. — 568 с.: Іл. — ISBN 5-85270-167-Х

Посилання [ред.]

Див. також [ред.]