Майкл Морпурго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майкл Морпурго
англ. Michael Morpurgo
Ім'я при народженні англ. Michael Andrew Morpurgo
Народився 5 жовтня 1943(1943-10-05)[1][2][…] (80 років)
Сент-Олбанс, Гартфордшир, Англія, Велика Британія[1][4][5] або Лондон, Велика Британія
Країна  Велика Британія[6][7][…]
Діяльність поет, письменник, прозаїк-романіст, драматург, автор(ка), дитячий письменник, лібретист, ілюстратор
Сфера роботи творче та професійне письмоd[9], дитяча література[9], поезія[9], лібрето[9] і ілюструванняd[9]
Alma mater Кінґс-коледж і Королівська військова академія в Сандгерсті
Роки активності 1975 — тепер. час
Magnum opus War Horsed
Членство Королівське літературне товариство
Батько Tony Van Bridged
У шлюбі з Clare Morpurgod
Нагороди
Сайт: michaelmorpurgo.com
CMNS: Майкл Морпурго у Вікісховищі

Сер Майкл Ендрю Брідж Морпурго (англ. Michael Andrew Bridge Morpurgo; уроджений Брідж; нар. 5 жовтня 1943(1943жовтня05), Сент-Олбанс, Гартфоршир, Англія)[10] — англійський автор книг, поет, драматург і лібретист, найбільш знаний своїми дитячими романами, зокрема «Бойовий кінь» (1982). Його роботам притаманна «магічна оповідь»[11], повторювані теми, як-от тріумф чужинця чи виживання, стосунки персонажів з природою та яскраві місця дії, серед них узбережжя Корнуоллу чи Перша світова війна. Морпурго став третім Дитячим лауреатом у 2003—2005 роках — престижної британської посади. Він — президент BookTrust, найбільшої у Великої Британії благодійної організації дитячого читання[12].

Ранні роки[ред. | ред. код]

Морпурго народився у 1943 році у Сент-Олбансі, Гартфордшир як Майкл Ендрю Брідж, став другою дитиною в акторській сім'ї Тоні Ван Бріджа та Кіппе Каммартс (уроджена Кетрін Ноель Кіппе Каммартс, дочка письменниці та поетеси Еміль Каммартс)[13]. Батьки, випускники КАДМ, познайомилися у 1938 році, коли виступали в одній репертуарній трупі[14]. Батько походив з робітничої сім'ї, а Кіппе — з сім'ї акторів, оперного співака, письменників і поетів[14]. Вони одружилися у 1941 році, коли Ван Брідж, якого призвали в армію у 1939 році і на той час перебував у Шотландії, був у відпустці[14]. Брат Морпурго Пітер народився у 1942 році. Наступного року народився Майкл, тоді батько перебував у Багдаді[10]. Поки Ван Брідж був на війні, Кіппе Каммартс зустріла Джека Морпурго (згодом професор американської літератури в Університеті Лідса у 1969—1982 роках[15]). Після повернення Ван Бріджа до Англії у 1946 році, він і Каммертс розлучилися, і того ж року Каммертс одружилася з Джеком Морпурго. Хоча Морпугро офіційно не усиновлював дітей від попереднього шлюбу дружини, хлопчики взяли прізвище вітчима[16][17]. Старший брат Морпурго, Пітер[10], працював телепродюсером і режисером BBC[18]. У нього є двоє молодших суродженців, Марк і Кей[17]. Мати Морпурго була кволою: вона зазнала зриву у 19 років, і все життя тужила за братом Пітером, який загинув на війні у 1941 році[14].

Під час війни зовсім маленьких братів Морпурго евакуювали до Нортумберленду[10]. Після повернення до Лондона сім'я жила у Філбіч-Гарденс, Ерлз-Корт, де діти гралися у бомбосховищах[19][20]. Морпурго навчався у початковій школі у Сент-Матіас, Ерлз-Корт. Пізніше родина переїхала до Бредвелл-он-Сі в Ессексі. Семирічного Морпурго зарахували до школи-інтернату у Сассексі, а під час шкільних канікул він жив з сім'єю[21]. Школа була дуже суворою і хлопців часто били. У цей період у Морпурго розвинулося заїкання[22]. Його нещасливий досвід у школі-інтернаті, згодом став основою для роману «Лев-метелик»[16]. Після шести років в Аббатській школі в Ашерст-Вуді[10] Морпурго вступив до незалежної Королівської школи у Кентербері, Кент, де відчував меншу тугу за домом, ніж у попередній школі.

До 19 років Морпурго не знав хто його біологічний батько[23]. Після розлучення з матір'ю Майкл Ван Брідж емігрував до Канади, і про нього ніколи не говорили. Морпурго ніколи не бачив зображення батька, аж поки, дивлячись з матір'ю версію «Великих сподівань» 1962 року по телевізору, вона впізнала Ван Бріджа у ролі Меґвіча й сказала сину: «Це твій батько!»[24]. Вони зустрілися особисто через дев'ять років[24].

Вітчим Морпурго не заохочував синів і був розчарований тим, що вони не виправдали його очікувань займатися наукою. Він називав Майкла «ведмедем з дуже маленьким розумом»[22][25]. Вітчим вирішив, що він повинен піти в армію, і Морпурго вступив до Королівської військової академії у Сандгерсті[23]. Юнак швидко зрозумів, що солдатське життя не для нього, і кинув навчання через дев'ять місяців[26].

Пізніше Морпурго пішов вчитися у Кінгс-коледж, де вивчав англійську, французьку мови та філософію[27] і закінчив з третім ступенем[28]. Потім працював вчителем[23] у початковій школі у Кентербері, Кент[29]. У 1968 році він також недовго викладав в одній зі шкіл у Кембриджі[30].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Від викладання до написання романів[ред. | ред. код]

Лише під час викладання у Кенті Морпурго зрозумів своє покликання, про яке він пізніше сказав: «Я бачив, що в цьому є магія для них, і зрозумів, що в цьому є магія для мене»[31].

На письменницьку кар'єру Морпурго надихнули «Поезія у створенні» Теда Г'юза, «Біла гуска» Пола Гелліко та «Старий і море» Ернеста Хемінгуея[11]. Г'юз й інший поет, Шон Рафферті, мали вплив на його кар'єру, а Г'юз став другом, наставником і сусідом. Морпурго відзначав, що Г'юз і Рафферті дали йому впевненість у написанні «Бойового коня», його найуспішнішого твору[32].

Доробок[ред. | ред. код]

Морпурго є автором низки книг, зокрема:

  • All Around the Year (з Тедом Г'юзом) (1979)
  • The Nine Lives of Montezuma (1980)
  • Бойовий кінь (1982)
  • Лисенята (1984)
  • Why the Whales Came (1985)
  • Король хмарних лісів (1987)
  • Mossop's Last Chance (з Шу Рейнером) (1988)
  • В очікуванні Ані (1990)
  • Затонулий Занзібар (1995)
  • Лев-метелик (1996)
  • хлопчик з ферми (1999)
  • Королівство Кенсуке (1999)
  • Біллі Кід (2000)
  • Sleeping Sword (2002)[33]
  • Рядовий Пісфул (2003)
  • Sir Gawain and the Green Knight (2004)[34]
  • The Orchard Book of Aesop's Fables (2004), illustrated by Emma Chichester Clark[35]
  • War: Stories of Conflict (compiler) (2005)[36]
  • Alone on a Wide, Wide Sea (2006)
  • Беовульф (2006), ілюстрації Майкла Формана
  • Running Wild (2009)[37]
  • The Kites Are Flying! (2009)[38]
  • Not Bad for a Bad Lad (2010)[39]
  • Тінь (2010)[40]
  • Маленький Манфред (2011)[41]
  • The Pied Piper of Hamelin (2011)[42]
  • Sparrow: The True Story of Joan of Arc (2012)[43]
  • Outlaw: The Story of Robin Hood (2012)[44]
  • Homecoming (2012)[45]
  • Where My Wellies Take Me (with Clare Morpurgo) (2012)[46]
  • Медаль для Лероя (2012)[47]
  • Красуня та Чудовисько (2013)[47]
  • The Castle in the Field — Little Gems (2013)[48]
  • Пінокіо від Пінокіо (2013)[47]
  • The Goose is Getting Fat (2013)[49]
  • All I Said Was (2014)[50]
  • Half a Man (2014)[51]
  • Listen to the Moon (2014)[52]
  • Mini Kid (2014)[53]
  • Such Stuff: A Story-Maker's Inspiration (2016)[54]
  • The Fox and the Ghost King (The Timeless Tale of an Impossible Dream) (2016)[55]
  • An Eagle in the Snow (2016)[56]
  • Greatest Magical Stories (2017)[57]
  • Lucky Button (2017)[58]
  • Toto: The Dog-gone Amazing Story of the Wizard of Oz (2017)[59]
  • Flamingo Boy (2018)[60]
  • In The Mouth of the Wolf (2018)[61]
  • The Day the World Stopped Turning (2019)[62]
  • Дідусь Різдва (2020)[63]
  • A Song of Gladness (2021)[64]
  • The Puffin Keeper (2021)[65]
  • When Fishes Flew: The Story of Elena's War (2021)[66]
  • Carnival of the Animals (2021)[67]
  • Flying Scotsman and the Best Birthday Ever (2022)[68]

Адаптації[ред. | ред. код]

У 2006 році композитор Стівен Макнефф і лібретист Майк Кенні створили оперу «Лагідний велетень» для Королівського оперного театру. Були зняті кіноверсії «Друг чи ворог» (1981), «Рядовий Пісфул» (2012) і «Коли з'явились кити» (1989), останній також адаптовано у сценічну п'єсу. «Мій друг Волтер» (1988), «Пурпурові пінгвіни» (2000) і «З попелу» (2001) були адаптовані для телебачення.

Композитор Стівен Барлоу створив музичну адаптацію «Веселкового ведмедя», яку читає його дружина Джоанна Ламлі. У серпні 2010 року Національний молодіжний балет Великої Британії поставив балетну версію цієї адаптації[69].

Роман «Бойовий кінь» отримав кілька адаптацій, зокрема радіопередача та п'єса Ніка Стаффорда, прем'єра якої відбулася у Національному театрі Лондона 17 жовтня 2007 року. Маріонеток коней в натуральну величину для вистави розробила та виготовила лялькова компанія Handspring з Південної Африки. У 2007 році вистава отримала дві нагороди премії Олів'є[70]. Спочатку передбачалося, що шоу триватиме 16 тижнів, але 28 березня 2009 року через великий попит перенесено у Нью-лондонський театр у Вест-Енді[71]. Виставу скасували лише через вісім років, її переглянули 2,7 мільйона глядачів у Лондоні та 7 мільйонів у всьому світі[72]. Вона стала найуспішнішою виставою Національного театру[73].

15 березня 2011 року відбулася прем'єра бродвейської версії у театрі Вів'єн Бомонт[74]. Вистава отримала п'ять нагород Тоні, включно з найкращою виставою. Відбулось кілька турів Великою Британією, а також ставилася в Австралії, Канаді, Китаї, Німеччині та Нідерландах[75][76]. За межами Великої Британії виставу побачили сім мільйонів глядачів.

У 2011 році вийшла однойменна кіноадаптація сценаристів Лі Голла та Річарда Кертіса поставлена британським режисером Стівеном Спілбергом[77]. Фільм отримав численні номінації на низку премій, зокрема шість премій «Оскар» і п'ять BAFTA[78].

У 2020 році «В очікуванні Ані» адаптовано в однойменний фільм[79].

Сприйняття та вплив[ред. | ред. код]

Морпурго видав 30 книг у HarperCollins і продав понад 35 мільйонів примірників по всьому світу[80].

Вебсайт Reading Matters називає «Королівство Кенсуке» Морпурго 1999 року «Тихо розказаною історією, але забагато драми й емоцій»[81].

«Ґардіан» описує роман 2003 року для дітей старшого віку «Рядовий Пісфул» як «гуманістичний і гуманний твір»[82].

Дитячий лауреат[ред. | ред. код]

Морпурго та Г'юз, тодішній поет-лауреат, ініціювали заснування Дитячого лауреата[83]. Морпурго став третім лауреатом у 2003 - 2005 роках[84].

Літературні нагороди та премії[ред. | ред. код]

Шорт-лист
  • 1991: Медаль Карнегі В очікуванні Ані
  • 1995: Медаль Карнегі: Артур, Верховний Король Великої Британії
  • 1996: Медаль Карнегі Затонулий Занзібар
  • 2002: Премія В. Г. Сміта за дитячу літературу: З попелу
  • 2003: Книжкова премія Blue Peter Книга, від якої я не міг відірватися: круто!
  • 2003: Медаль Карнегі: Рядовий Пісфул
  • 2004 Дитяча книжкова премія Whitbread: Рядовий Пісфул
  • 2012: Книжкова премія Bippo
  • 2010: Deutscher Jugendliteraturpreis (Німецька молодіжна літературна премія) : Warten auf Anya (В очікуванні Ані)
  • 2014: Дитяча книжкова премія Costa Listen to the Moon
Нагороди
  • 1993: Prix Sorcières (Франція): Король хмарних лісів
  • 1995: Дитяча книжкова премія Whitbread: Затонулий Занзібар
  • 1996: Nestlé Smarties Book Prize (золота нагорода): Лев-метелик
  • 1999: Prix Sorcières (Франція): Wombat Goes Walkabout
  • 2000: Дитяча книжкова премія Red House Королівство Кенсуке[85]
  • 2001: Prix Sorcières (Франція): Королівство Кенсуке
  • 2002: Nestlé Smarties Book Prize (бронзова нагорода): Останній вовк
  • 2004: Дитяча книжкова премія Red House: Рядовий Пісфул[85]
  • 2005: Премія Blue Peter "Книга року» Рядовий Пісфул
  • 2005: Гемпширська книжкова премія Рядовий Пісфул
  • 2008 Каліфорнійська медаль молодого читача : Рядовий Пісфул[86]
  • 2011: Дитяча книжкова премія Red House Тінь[85]
  • 2017: Дитяча книжкова премія Red House Орел у снігу[85]
  • 2021 Дитяча літературна премія Chen Bochui (Китай) — найкращий автор

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1963 році Морпурго одружився з Клер Лейн, старшою донькою сера Аллена Лейна, засновника Penguin Books[87][88]. Вони познайомилися у 1962 році під час відпустки на Керкірі через вітчима Морпурго, який на той час був редактором Penguin[89]. Лейн була вагітна їхньою першою дитиною, і Морпурго назвав це шлюбом по зальоту[88]. Усі троє їхніх дітей названо на честь героїв Шекспіра[22].

У 2017 році у Морпурго діагностували рак гортані, і він пройшов променеву терапію[90], яка виявилась ефективною[22].

Ферми для міських дітей[ред. | ред. код]

У 1976 році Морпурго з дружиною Клер заснували благодійну організацію «Ферми для міських дітей»[91] головною метою якої було надання дітям з міських районів досвіду життя у сільській місцевості[92]. Програма передбачає тиждень перебування дітей на сільській фермі, протягом якого вони беруть участь у роботі на подвір'ї[93][25]. Першим президентом благодійної організації став близький друг і сусід подружжя Тед Г'юз[32].

Близько 85 000 дітей взяли участь у програмі з моменту її заснування, благодійна організація розширилась до трьох ферм: в Уельсі, Девоні та Глостерширі. Морпурго назвав благодійність своїм найбільшим досягненням у житті[94].

Політичні погляди[ред. | ред. код]

У статті за січень 2014 року Морпурго заявив: «Коли ми починаємо відзначати сторіччя Першої світової війни, ми, безумовно, повинні вшановувати тих, хто загинув, і з вдячністю, але ми ніколи не повинні прославляти… Приходьте кожного листопада протягом наступних чотирьох років з червоними та білими маками, щоб вшанувати загиблих, для збереження нашої віри з ними, щоб зробити цей світ місцем, де свобода і мир можуть панувати разом»[95].

У серпні 2014 року Морпурго був одним із 200 громадських діячів, які підписали лист до «Ґардіан», виступаючи проти незалежності Шотландії напередодні вересневого референдуму з цього питання[96].

На парламентських виборах 2015 року він був одним із кількох знаменитостей, які підтримали кандидатуру Керолайн Лукас від Зеленої партії[97].

У 2016 році він засудив плани уряду щодо розширення гімназій як такі, що викликають розбіжності та «дуже дурні»[98].

Напередодні референдуму щодо членства Великої Британії Королівства в ЄС Морпурго висловив свою підтримку Європейському Союзу в інтерв'ю BBC[99] і підтвердив думку в ефірі BBC Radio 4 «Точка зору» від 5 серпня 2018 року[100].

Визнання[ред. | ред. код]

Морпурго та його дружина Клер отримали Орден Британської імперії у 1999 році за заслуги перед молоддю. У 2006 році він отримав звання офіцера Ордена Британської імперії за заслуги у літературі, у 2018 році отримав звання лицаря-бакалавра за заслуги в літературі та благодійності[101][102][103][104].

У 2012 році Морпурго отримав звання Почесного випускника Саффолкського університету[105].

17 липня 2013 року Морпурго став почесним доктором Університету Єпископа Гроссетеста[106]. 12 липня 2017 року Ньюкаслський університет нагороджено почесним ступенем доктора літератури[107].

10 квітня 2015 року Морпурго став заступником лейтенанта Девона[108].

Морпурго також є президентом BookTrust, найбільшої у Великій Британії благодійної організації дитячого читання[12].

Радіо- та телепередачі[ред. | ред. код]

  • Винахід дитинства (2006) (з Г'ю Каннінгемом), BBC Radio 4[109]
  • Звільніть наших дітей: лекція Річарда Дімблбі 2011 року. BBC One, 15 лютого 2011 року[110]
  • Один на широкому широкому морі: BBC Radio 2, 7–10 серпня 2017 року

Біографії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #123208661 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ http://www.theguardian.com/books/2011/oct/10/michael-morpurgo-portrait-artist
  5. ↑ http://www.theguardian.com/lifeandstyle/2011/dec/16/michael-morpurgo-childrens-author
  6. ↑ http://www.bbc.co.uk/2/mobile/programmes/from_our_own_correspondent/9273866.stm
  7. ↑ http://www.bbc.co.uk/remembrance/season/programmes.shtml
  8. ↑ http://www.nytimes.com/2007/06/17/books/review/McGrath-t.html?em&ex=1182052800&en=01821f82e6383876&ei=5087
  9. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  10. ↑ а б в г д Much ado about... me. www.michaelmorpurgo.com. Процитовано 5 січня 2020.
  11. ↑ а б Michael Morpurgo. The Guardian (en-GB) . 22 липня 2008. ISSN 0261-3077. Процитовано 14 жовтня 2023.
  12. ↑ а б Our President | BookTrust. www.booktrust.org.uk. Процитовано 15 листопада 2022.
  13. ↑ The author Michael Morpurgo; Jean Webb. Michaelmorpurgo.org. 23 травня 2006. Процитовано 6 листопада 2012.
  14. ↑ а б в г Fergusson, Maggie (2012). Michael Morpurgo: War Child to War Horse. HarperCollins UK. ISBN 9780007387298.
  15. ↑ Professor Jack Morpurgo. The Telegraph (англ.). 16 жовтня 2000. Процитовано 14 жовтня 2023.
  16. ↑ а б Michael Morpurgo on His Novels. Five Books (англ.). Процитовано 5 січня 2020.
  17. ↑ а б Michael Morpurgo. Author of Fantastic Books For 10–14 Year Olds. www.best-books-for-kids.com. Процитовано 5 січня 2020.
  18. ↑ Guildford Astronomical Society – Pieter Morpurgo. www.guildfordas.org. Процитовано 5 січня 2020.
  19. ↑ Michael Morpurgo answers your questions. The Guardian (en-GB) . 2 березня 2011. ISSN 0261-3077. Процитовано 5 січня 2020.
  20. ↑ Morpurgo, Michael (21 лютого 2016). May the horse be with you. The Sunday Times (англ.). ISSN 0956-1382. Процитовано 5 січня 2020.
  21. ↑ Morpurgo, Michael (6 жовтня 2018). Michael Morpurgo on Bradwell-on-Sea: 'The exhilaration of infinite beauty'. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 5 січня 2020.
  22. ↑ а б в г BBC Radio 4 – Profile, Michael Morpurgo. BBC (en-GB) . Процитовано 5 січня 2020.
  23. ↑ а б в How a horse changed my life. saga.co.uk. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 18 травня 2013.
  24. ↑ а б Lawson, Mark (12 березня 2009). Mark Lawson talks to the writer of War Horse Michael Morpurgo about abandoning the army, his absent father – and making his acting debut. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 5 січня 2020.
  25. ↑ а б Gapper, John (9 березня 2018). 'War Horse' writer Michael Morpurgo on Brexit and the art of grief. Financial Times (en-GB) . Процитовано 5 січня 2020.
  26. ↑ My First Job: Michael Morpurgo, recent Children's Laureate, recalls. The Independent (англ.). 8 грудня 2005. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 5 січня 2020.
  27. ↑ Michael Morpurgo. War Horse. Процитовано 5 січня 2020.
  28. ↑ «Richard Dimbleby Lecture», BBC One. 15 February 2011, retrieved 17 April 2011.
  29. ↑ Michael Morpurgo knighted. Kent Online (англ.). 20 березня 2018. Процитовано 5 січня 2020.
  30. ↑ St Faith's Headmaster letter of recommendation. Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 2 квітня 2020.
  31. ↑ Morpurgo, Michael (2010). An Interview with Michael Morpurgo. War Horse. Scholastic Inc. с. 167. ISBN 9780545311854.
  32. ↑ а б Morpurgo, Michael (10 липня 2010). Once upon a life: Michael Morpurgo. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 5 січня 2020.
  33. ↑ Kellaway, Kate (24 березня 2002). Sword's lore. The Observer. Процитовано 27 липня 2023.
  34. ↑ London: Walker Books. ISBN 978-0-7445-8646-6
  35. ↑ London: Orchard Books. ISBN 978-1-84362-271-0
  36. ↑ War: Stories of Conflict (2005). HarperCollins. ISBN 978-1-4050-4744-9
  37. ↑ Newberry, Linda. "Running Wild by Michael Morpurgo, " The Guardian (UK). 7 November 2009, 17 April 2011.
  38. ↑ «The Kites Are Flying!» [Архівовано 2009-08-07 у Wayback Machine.] Walker Books, retrieved 17 April 2011.
  39. ↑ Michael Morpurgo (May 2010). Not Bad for a Bad Lad. Templar Publishing. ISBN 978-1-84877-308-0.
  40. ↑ Michael Morpurgo (2010). Shadow. HarperCollins Publishers Limited. ISBN 978-0-00-733960-0.
  41. ↑ HarperCollins. ISBN 978-0-00-733966-2
  42. ↑ Walker Books. ISBN 978-1-4063-1511-0
  43. ↑ London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-746595-8
  44. ↑ London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-746592-7
  45. ↑ London: Walker Books. ISBN 978-1-4063-3202-5
  46. ↑ London: Templar Publishing. ISBN 9781848775442
  47. ↑ а б в London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-748751-6
  48. ↑ Edinburgh: Barrington Stoke. ISBN 978-1-7811-2287-7
  49. ↑ London: Egmont. ISBN 978-1-4052-6896-7
  50. ↑ Edinburgh: Barrington Stoke. ISBN 978-1-78112-348-5
  51. ↑ London: Walker Books. ISBN 978-1-4063-5133-0
  52. ↑ London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-733963-1
  53. ↑ Edinburgh: Barrington Stoke. ISBN 978-1-78112-352-2
  54. ↑ London: Walker Books. ISBN 978-1-4063-6457-6
  55. ↑ London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-796026-2
  56. ↑ An Eagle in the Snow by Michael Morpurgo – Paperback | HarperCollins. HarperCollins UK. Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 11 червня 2017.
  57. ↑ Oxford: OUP. ISBN 978-0-19-276403-4
  58. ↑ London: Walker Books. ISBN 978-1 4063-7168-0
  59. ↑ London: HarperCollins. ISBN 978-0-00 813459-4
  60. ↑ London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-813463-1
  61. ↑ London: Egmont. ISBN 978-1-4052-8526-1
  62. ↑ New York: Feiwel Friends. ISBN 9781250107077
  63. ↑ London: HarperCollins. ISBN 978-1-4052-9497-3
  64. ↑ London: Pan Macmillan. ISBN 978-1-5290-6331-8
  65. ↑ London: Penguin Random House. ISBN 978-0-2414-5450-3
  66. ↑ London: HarperCollins. ISBN 978-0-0083-5218-9
  67. ↑ London: HarperCollins. ISBN 978-0-0084-5982-6
  68. ↑ London: Thames & Hudson. ISBN 978-0-50-065294-7
  69. ↑ Making of a ballet. Kent Life (англ.). 20 липня 2010. Процитовано 5 січня 2020.
  70. ↑ The National Theatre's War Horse: Facts And Figures. www.londontheatredirect.com (англ.). 5 серпня 2013. Процитовано 5 січня 2020.
  71. ↑ Petillo, Faetra. WAR HORSE Opens In The West End 3/28/09. BroadwayWorld.com (англ.). Процитовано 14 жовтня 2023.
  72. ↑ Singh, Anita (18 травня 2016). War Horse to close after ailing ticket sales. The Telegraph (en-GB) . ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 5 січня 2020.
  73. ↑ BBC Radio 4 – Profile, Michael Morpurgo. BBC (en-GB) . Процитовано 5 січня 2020.
  74. ↑ Hetrick, Adam (20 грудня 2010). Seth Numrich to Lead 'War Horse' on Broadway; 35-Member Cast Announced. Playbill. Архів оригіналу за 23 лютого 2011. Процитовано 27 лютого 2011.
  75. ↑ Oliveros, Oliver. WAR HORSE Gallops into Hong Kong—The Only Asian Stop in Its First International Tour. BroadwayWorld.com (англ.). Процитовано 5 січня 2020.
  76. ↑ Trueman, Matt (11 березня 2016). 'War Horse' Closes in Britain, but Its Influence Gallops On. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 5 січня 2020.
  77. ↑ Child, Ben (18 червня 2010). Steven Spielberg unveils cast for War Horse adaptation. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 5 січня 2020.
  78. ↑ War Horse – IMDb, процитовано 5 січня 2020
  79. ↑ Minow, Nell (7 лютого 2020). Waiting for Anya movie review (2020). RogerEbert.com (англ.). Процитовано 13 лютого 2020.
  80. ↑ HarperCollins Childrens signs multi-book deal with Michael Morpurgo. The Bookseller (En) . Процитовано 6 лютого 2023.
  81. ↑ Kensuke's Kingdom by Michael Morpurgo: book review. Процитовано 28 лютого 2013.
  82. ↑ Samuels, Diane (18 жовтня 2003). The lost generation. The Guardian. Процитовано 23 квітня 2017.
  83. ↑ Waterstones Children's Laureate for 2022-24. www.booktrust.org.uk (en-GB) . Процитовано 14 жовтня 2023.
  84. ↑ Lyall, Sarah (11 квітня 2011). Undaunted Author of ‘War Horse’ Reflects on Unlikely Hit. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 14 жовтня 2023.
  85. ↑ а б в г Michael Morpurgo wins Children's Book Award for fourth time. BBC News. 11 червня 2017. Процитовано 11 червня 2017.
  86. ↑ California Young Reader Medal: 2008 Young Adult winner
  87. ↑ BBC Radio 4 Extra - Penguin, Puffin and the Paperback Revolution. BBC (en-GB) . Процитовано 14 жовтня 2023.
  88. ↑ а б Singh, Anita (2 червня 2012). Michael Morpurgo plans to make up for shotgun wedding. Daily Telegraph (en-GB) . ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 5 січня 2020.
  89. ↑ Smallman, Etan (7 жовтня 2015). Penguin Books' defining cultural moment. The Independent (англ.). Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 5 січня 2020.
  90. ↑ War Horse author reveals cancer battle (en-GB) . 30 травня 2018. Процитовано 5 січня 2020.
  91. ↑ FARMS FOR CITY CHILDREN LIMITED - Charity 325120. register-of-charities.charitycommission.gov.uk (en-GB) . Процитовано 14 жовтня 2023.
  92. ↑ AdventureBox Books Interview on Farms for Children на YouTube
  93. ↑ vmcconville. Farms for City Children. Farms For City Children (en-GB) . Процитовано 14 жовтня 2023.
  94. ↑ Lacey, Hester (31 березня 2017). A Q&A with writer Michael Morpurgo. Financial Times. Процитовано 5 січня 2020.
  95. ↑ Morpurgo, Michael (1 січня 2014). First world war centenary is a year to honour the dead but not to glorify. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 14 жовтня 2023.
  96. ↑ Celebrities' open letter to Scotland – full text and list of signatories | Politics. theguardian.com. 7 серпня 2014. Процитовано 26 серпня 2014.
  97. ↑ Elgot, Jessica (24 квітня 2015). Celebrities sign statement of support for Caroline Lucas – but not the Greens. The Guardian. London. Процитовано 22 липня 2015.
  98. ↑ Grammar school plans are divisive and stupid, says Michael Morpurgo. Процитовано 16 вересня 2016.
  99. ↑ Michael Morpurgo: 'History tells me what I need to know about Europe'. BBC News. 29 квітня 2016. Процитовано 28 серпня 2017.
  100. ↑ BBC Radio 4 - A Point of View, Think Again. BBC (en-GB) . Процитовано 14 жовтня 2023.
  101. ↑ Page 20 | Supplement 55513, 12 June 1999 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 14 жовтня 2023.
  102. ↑ Page 12 | Supplement 58014, 17 June 2006 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 14 жовтня 2023.
  103. ↑ Page N2 | Supplement 62150, 30 December 2017 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 14 жовтня 2023.
  104. ↑ Honours for Gibb, Starr and Bussell (en-GB) . 30 грудня 2017. Процитовано 5 січня 2020.
  105. ↑ Michael Morpurgo.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  106. ↑ http://www.bishopg.ac.uk/war-horse-author-to-receive-bgu-honour/ [недоступне посилання з 01.02.2022]
  107. ↑ Achievements of leading figures celebrated with honorary degrees.
  108. ↑ Page 7110 | Issue 61201, 17 April 2015 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 14 жовтня 2023.
  109. ↑ BBC/OU Open2.net — The Invention of Childhood — Meet the presenter [Архівовано 2011-12-03 у Wayback Machine.]. Open2.net (21 August 2006). Retrieved 6 April 2011.
  110. ↑ Former Children's Laureate Michael Morpurgo OBE calls for recognition of children's rights in BBC One's Richard Dimbleby Lecture. Press Office. BBC. Процитовано 15 лютого 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
BIBSYS: 90570207 · BLBNB: 000539545, 000338474 · BNB: MorpurgoMichael · BNE: XX1041074 · BNF: 120523343 · CiNii: DA13015893 · CONOR.SI: 26325347 · DBC: 87097968722209 · EGAXA: vtls001803869 · ERRR: a12264325 · FAST: 108583 · Freebase: /m/09hmtt · GND: 123208661 · ICCU: CUBV117046 · ISNI: 0000000121251907 · J9U: 987007463288405171 · KRNLK: KAC200006771 · LCCN: n83017937 · LIBRIS: mkz272q525cvkc4 · LIH: LNB:BslT;=CF · LNB: 000169481 · MAK: 9810647242505606 · N6I: vtls000043823 · NCF: ncf10488493 · NDL: 00471905 · NKC: xx0013788 · NLA: 926116 · NLG: 83598 · NLI: 000399287 · NSK: 000318961 · NTA: 070031746 · NUKAT: n01037807 · PTBNP: 1011481 · RERO: 02-A005644123 · SELIBR: 348815 · SHARE: 710726 · SUDOC: 028751809 · VIAF: 27084898 · WorldCat: lccn-n83017937 · РНБ: 77125317
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Майкл_Морпурго&oldid=42399741