Малагасійці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Малагасійці | |
|---|---|
 |
|
|
Прибережне поселення бецімісарака
|
|
| Загальна кількість | бл. 10,2 млн. чол. |
| Найбільші розселення |  Мадагаскар |
| Мова | малагасійська мова, французька мова |
| Релігія | традиційні вірування анімізму, тотемізму, 10 % - мусульмани-суніти, християнство |
| Близькі етнічні групи | Автронезійці, банту |
Малагасійці (мальгаші, малагасі) — народ, основне населення острівної держави Мадагаскар.
Зміст |
[ред.] Чисельність, субетноси та віра
Чисельність малагасійців у Мадагаскарі — близько 10,2 млн. чоловік; невеликі групи (по 2 тис. чоловік станом на 1987 рік) живуть також на Сейшельських та Коморських островах і у Франції.
Малагасійці поділяються на чимало субетнічних груп:
- меріна
- сіханака
- циміхеті
- антанкарана
- антаймуру
- бецілеу
- бара
- бецімісарака
- антаймуру
- антайсака
- махафалі
- сакалава
- везу
та інші. Розмовляють діалектами малагасійської мови, що належить до австронезійських мов.
Біля половини всіх малагасійців зберігають традиційні вірування, 10 % - мусульмани-суніти; решта сповідують християнство.
[ред.] Історія
Етногенез малагасійців вивчений не до кінця. Вважається, що Мадагаскар заселяли вихідці з Індонезії двома самостійними хвилями – до ІІІ століття до н.е. і в 1-й половині 1-го тисячоліття н.е.
В VII - VIII століттях на західному узбережжі з’явилися араби та арабізовані банту (суахілі) зі Сходу Африки; приблизно у ІХ - Х століттях – араби з Аравійського півострову, в XVII - XVIII століттях – раби-африканці, і врешті з встановленням торгових стосунків, експансією, піратством та спробами колонізації – європейці (передовсім французи та британці).
У ХІІІ - XV століттях склалися основні сучасні субетноси малагасійців. Тоді ж виникли перші протодержави. З XVI століття одна з субетнічних груп – меріна помітно підсилилася, і на її базі починається централізація влади та земель інших племен, що завершилася на початку ХІХ століття створенням королівства Мадагаскар. Королівство було підкорено французами наприкінці ХІХ століття.
З 1960 року малагасійці розвиваються в незалежній республіці.
[ред.] Традиційне господарство, суспільство і культура
Основа господарства – землеробство (головні культури – кава, ваніль, рис). Основна порода худоби – зебу. Дуже розвинуті ремесла. Розвивається промисловість.
Основа традиційної соціальної організації – сільська община.
Традиційні вірування – культ сил природи і предків, розвинута система табу (фаді), обожнення правителя, його зв’язок з верховним божеством Занахарі.
[ред.] Джерела і посилання
- Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: "Советская энциклопедия", 1988 (стаття "Малагасийцы") (рос.)
- Українська радянська енциклопедія
- Мифологический словарь, М.: "Советская Энциклопедия", 1991 (рос.)
- - Мова малагасійців плато (та інші малагасійські діалекти, англ.)
