Милорадович Михайло Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Худ. Джорж Доу. «Михайло Милорадович», Державний Ермітаж.

Милорадович Михайло Андрійович (* 1 (12 жовтня) 1771, Петербург − † 15 (27 грудня) 1825, Петербург) — російський військовий діяч, генерал, граф1813).

Родина Милорадовичів[ред.ред. код]

Три брати Милорадовичі (за походженням серби) на початку 18 століття підняли на Балканах повстання проти Оттоманської Порти, але потерпіли поразку і перейшли під опіку російського царя Петра І, який оселив їх у Гетьманщині. Милорадовичі стали частиною козацької старшини, а потім − малоросійського дворянства.

Вигідні шлюби пов'язали Милорадовичів з багатьма родами України: Стороженками, Полуботками, Скоропадськими, Тарновськими та ін. Рід Милорадовичів було внесено до дворянських родоводів Катеринославської, Полтавської та Чернігівської губерній. Один із родових маєтків в Україні — садиба Милорадівка (не збережена, назва перейшла на залізничну станцію біля сучасного міста Кривий Ріг).

Ранні роки і навчання за кордоном[ред.ред. код]

Народився у Петербурзі. Був правнуком одного з перших Милорадовичів, що оселився в Україні. Дід і батько Михайла Милорадовича були військовими. Михайла за звичками російських дворян рано внесли до списків гвардії, з семи років хлопець — на навчанні за кордоном. Разом із двоюрідним братом вивчали фортифікацію, артилерію, іноземні мови, математику, юриспруденцію, історію тощо. Михайло обрав військову кар'єру. Навчався в університетах Кеніґсберга (4 роки), Ґеттінґена, Страсбурґа.

Військова кар'єра[ред.ред. код]

В квітні 1787 року отримав чин прапоршика. Брав участь в російсько-шведській війні 17881790 років. З 1798 року — генерал-майор и шеф Апшеронського мушкетерського полку.

Учасник швейцарського походу російської армії (1799), війни проти Франції (1805), Туреччини (18061812). В 18091812 роках — київський губернатор. Брав участь в гасінні київської пожежі в липні 1811 року, коли вигорів Подол, забудований дерев'яними помешканнями. Клопоти по наданню державної допомоги погорілим родинам відхилив сам імператор. Тоді Михайло Милорадович звернувся до місцевого дворянства, що і вирішило проблему.

Герой війни 1812–1814 рр[ред.ред. код]

22 жовтня 1812 року відбулась баталія пів містом Вязьма авангарда російської армії під керівництвом генерала Милорадовича та донського атамана М. Платова (25 тыс. осіб) із Четвертим французькими корпусами (всіх 37 тыс. осіб), що закінчилась перемогою вояків Милорадовича та Платова. Вояки Наполеона втратили 8,5 тыс. убитими, пораненими та взятими у полон. Російські вояки втратили близько 2 тыс. осіб. У Бородінській битві 1812 року командував правим крилом 1-ої армії.

В битві під містом Лейпціг М. А. Милорадович керувавл російською та и пруською гвардіями. За успіхи у військових операціях на початку 1813 року М. А. Милорадович першим отримав право носити на еполетах вензель імператора Олександра I, а за сукупність військових успіхів в закордонному поході з 1 травня 1813 року — титул графа Російської імперії. Власним девізом граф образ слова: «Прямота моя мене подтримує».

В 18131814 роках брав участь у закордонних походах російських військ. З 1818 року — петербурзький генерал-губернатор. У грудні 1825 року під час повстання декабристів був смертельно поранений П. Каховським на Сенатській площі.

Був похований в Олександро-Невській лаврі Санкт-Петербурга. 1937 року відбулося перепоховання праху в Благовіщенську усипальницю.

Література[ред.ред. код]

  • Довідник з історії України
  • Покровский Н.В. Герой Отечественной войны 1812 г. Милорадович и его родственные связи. // Калужская губерния на II этапе Отечественной войны 1812 г. − Малоярославец, 1998