Милорадович Михайло Андрійович
Милорадович Михайло Андрійович (* 1 (12 жовтня) 1771 − † 15 (27 грудня) 1825) — російський військовий діяч, генерал, граф (з 1813 року).
Зміст |
Родина Милорадовичів [ред.]
Три брати Милорадовичі підняли постання проти влади Оттоманської Порти на початку 18 століття, але були розбиті. Їх узяв під власну опіку російський цар Петро І і вони оселились в Московії. Милорадовичі за походженням серби.
Відомо, що рід Милорадовичів було внесено до дворянських родоводів Катеринославської, Полтавської та Чернігівської губерній. Так вони були пов'язані з Україною в складі Російської імперії. Вигідні шлюби пов'язали також родини Милорадовичів з багатьма родами України, серед яких — Стороженки, Полуботки, Скоропадські, Тарновські та ін.
Один із родових маєтків родини на Україні - садиба Милорадівка ( не збережена, назва перейшла на залізничну станцію неподалік сучасного міста Кривий Ріг).
Ранні роки і навчання за кордоном [ред.]
Народився у Петербурзі. Був правнуком одного з перших Милорадовичів, що оселився в Московії. Дід та батько Михайла Милорадовича були військовими. Михайла за звичками російських дворян рано внесли до списків гвардії, з семи років хлопець - на навчанні за кордоном. Разом із двоюрідним братом вивчали фортифікацію, артилерію, іноземні мови, математику, юриспруденцію, історію тощо. Михайло обрав військову кар'єру. Навчався в університетах — Кенігсберга (чотири роки), Геттінгена, Страсбурга.
Військова кар'єра [ред.]
В квітні 1787 року отримав чин прапоршика. Брав участь в російсько-шведській війні 1788—1790 років. З 1798 року — генерал-майор и шеф Апшеронського мушкетерського полку.
Учасник швейцарського походу російської армії (1799), війни проти Франції (1805), Туреччини (1806—1812). В 1809—1812 роках — київський губернатор. Брав участь в гасінні київської пожежі в липні 1811 року, коли вигорів Подол, забудований дерев'яними помешканнями. Клопоти по наданню державної допомоги погорілим родинам відхилив сам імператор. Тоді Михайло Милорадович звернувся до місцевого дворянства, що і вирішило проблему.
Герой війни 1812-1814 рр. [ред.]
22 жовтня 1812 року відбулась баталія пів містом Вязьма авангарда російської армії під керівництвом генерала Милорадовича та донського атамана М. Платова (25 тыс. осіб) із Четвертим французькими корпусами ( всіх 37 тыс. осіб), що закінчилась перемогою вояків Милорадовича та Платова. Вояки Наполеона втратили 8,5 тыс. убитими, пораненими та взятими у полон. Російські вояки втратили близько 2 тыс. осіб. У Бородінській битві 1812 року командував правим крилом 1-ої армії.
В битві під містом Лейпціг М. А. Милорадович керувавл російською та и пруською гвардіями. За успіхи у військових операціях на початку 1813 року М. А. Милорадович першим отримав право носити на еполетах вензель імператора Александра I, а за сукупність військових успіхів в закордонному поході з 1 травня 1813 року — титул графа Російської імперії. Власним девізом граф образ слова: «Прямота моя мене подтримує».
В 1813—1814 роках брав участь у закордонних походах російських військ. З 1818 року — петербурзький генерал-губернатор. У грудні 1825 року під час повстання декабристів був смертельно поранений П. Каховським на Сенатській площі.
Був похований в Олександро-Невській лаврі Санкт-Петербурга. 1937 року відбулося перепоховання праху в Благовіщенську усипальницю.
Література [ред.]
- Довідник з історії України
- Покровский Н. В. Герой Отечественной войны 1812 г. Милорадович и его родственные связи. В сб.: Калужская губерния на II этапе Отечественной войны 1812 г. Малоярославец 1998
