Михайло Фельзенбаум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Фельзенбаум
їд. מיכאל פֿעלזענבאַום‎
Народився 1951(1951)
Васильків, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Ізраїль Ізраїль
Діяльність поет, прозаїк, драматург, театральний режисер, театральний педагог
Alma mater Санкт-Петербурзький державний інститут культуриd
Мова творів їдиш

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фельзенбаум.

Міхоел Фельзенбаум (їд. מיכאל פֿעלזענבאַום‎; нар.. 1951, Васильків, Київська область) — єврейський поет, прозаїк, драматург і театральний режисер. Пише на їдиші.

Життєпис[ред. | ред. код]

Міхоел (Михайло Натанович) Фельзенбаум народився 1951 року в містечку Васильків Київської області України в сім'ї перукаря[1] . Незабаром після народження сім'я повернулася до Флорешти, а після закінчення середньої школи майбутній літератор переїхав до Бєльців, де жив з перервою на навчання в Ленінградському інституті культури (театральна режисура, історія мистецтв, педагогіка, 1968—1975) до свого від'їзду до Ізраїлю в 1999 році.

У 1976—1988 роках працював режисером-постановником у Бєльцькому державному драматичному театрі, викладав театральну майстерність у Бєльцькому педагогічному інституті. У 1989 році організував у Бєльцях Єврейську театральну студію, для якої поставив кілька спектаклів на ідиші, в тому числі власну інсценування та адаптацію оповідання Ільфа і Петрова «Сильне почуття» у формі традиційного пурімшпіля «А фрейлехе хасене» (Веселе весілля). Був першим головою бельцького Товариства єврейської культури «Менора». У 1989—1993 роках з перервами займався діалектологією ідишу в докторантурі університету Бар-Ілан в Рамат-Гані, в 1993—1994 роках працював у Румунії.

Публікуватися почав у середині 1980-х років у московському журналі « Совєтіш геймланд» (Радянська Батьківщина). В Ізраїлі випустив кілька книг віршів, драматургії та прози, у тому числі «Ес кумт дер тог» (Приходить день, 1992), «А лібе-рейгн» (Любовний дощ, 1995), «Дер нахт-малех» (Нічний Ангел, 1997), «Уніцт їх бін дайн нігн» (А тепер я твій наспів, 1998), "Шабесдіке швебелех" (Суботні сірники, 2004). Один із засновників літературного об'єднання «hемшех дор» (Нове покоління) та творець його альманаху «Найє вейгн» (Нові шляхи, з 1992 року). Публікується в різних періодичних виданнях Ізраїлю, включаючи «Ді Голдене Кейт» (Золотий ланцюжок) і «Топл-Пункт» (Двокрапка, Тель-Авів), а також в «Ді Пен» (Пісче перо, Оксфорд), «Афн швел» (На порозі, Нью-Йорк) та «Ідіше култур» (Єврейська культура, Нью-Йорк).

Квазіісторичний роман «Шабесдике швебелех» (Суботні сірники, 1999) — можливо єдиний постмодерністський роман на їдиші — вийшов у книжковій формі івритом, англійською, німецькою, російською та французькою мовами. Вірші також перекладалися івритом (журнал «77») та німецькою мовою («Federmenschen», Берлін, 1996).

Драматургія Фельзенбаума тяжіє до театру абсурду і швидше задумується автором як використання можливостей літературного жанру, ніж потенційна театральна постановка. Опублікував драму «Меорес-амахпейле» (Подвійна печера (Махпела) у Хевроні, усипальниця біблійних патріархів Авраама, Ісаака, Якова та їхніх дружин) і комедію «hалт дем зак уншит картопле» (Держите мешок и сыпьте картошку), поставлену ним у дрезденіському «Рок-Театрі» (під назвою «Бонце-швайг», або Бонця-мовчун, 1997)[2] . 2007 року дрезденським рок-театром було поставлено іншу п'єсу М. Фельзенбаума «Kandiszucker» (Цукерка) у перекладі з ідиша Детлефа Хученройтера (нім. Detlef Hutschenreuter).

У 1993—1998 роках — виконавчий директор центру їдишської культури в Тель-Авіві; до 2006 року — голова видавничого дому «Х. Лейвік», одного з основних видавництв літератури на ідиші (Тель-Авів). Редактор літературного альманаху «Найе вейгн» (Нові шляхи) та журналу «Літераріше шрифтн» (літературні записки). Лауреат ізраїльських літературних премій Давида Гофштейна (1999), Шварцмана, Гірша та Гершона Сегал (1995), канадської літературної премії І. І. Сегала (2022)[3] . Живе у Рамлі.

Родина[ред. | ред. код]

Донька — Віра Лозинська (нар. 1974, Бєльці), виконавиця єврейських пісень на їдиші (див. тут), чий перший компакт-диск «Дальні зірки» (вайте штерн) на бессарабську тематику вийшов на лейблі CD Baby у 2007 році (див. тут) і увійшов до фіналістів Сьомої щорічної премії Independent Music Award (IMA) [1] . Серед іншого, до цього альбому було включено три пісні на слова її батька, а також інших поетів бессарабського та румунського походження: Залмена Розенталя, Михайла Пінчевського, Елізи Грінблат, Зейліка Бардічевера, Мойше Ойшера, Лейбу Левіна та Іцика Мангера. Другий альбом — «װוּנדערװעג» (Wondrous Way, 2012) — склали пісні на музику та слова її батька, Міхоела Фельзенбаума.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • עס קומט דער טאָג (ес кумт дер тог — і прийде день, вірші). Єрусалим -Тель-Авів: Шмуел ун Рівке Гурвіц Літератур Фонд, 1992.
  • אַ ליבע-רעגן (а лібе рейгн — любовний дощ, вірші). Тель-Авів: І.-Л. Перець Фарлаг, 1995.
  • דער נאַכט-מלאך (дер нахт-малех — нічний ангел, оповідання, повісті, п'єси). Тель-Авів: І.-Л. Перец Фарлаг, 1997.
  • און איצט איך בין דײַן ניגון (уніцт їх бін дайн нігн — а тепер я твій наспів, вірші, двомовне видання на ідиші та в івритському перекладі). Тель-Авів: Х. Лейвік Фарлаг, 1998.
  • Jiddische Texte, mit einer Einführung zur Jiddischen Literatur von Astrid Starck (збірка М. А. Фельзенбаума, Лева Беринського та Геннадія Естрайха німецькою мовою, за редакцією проф. Астрід Штарк, Universite de Haute Alsace). Золотурн: Solothurner Literaturtage, 2002.
  • שבתדיקע שװעבעלעך (Шабедіке швебелех — суботні сірники, роман). Тель-Авів: Дорграф, 2004.
  • אין דרעזדען בײַ דער לאַבע (ін дрезден ба дер лабе — у Дрездені у Ельби, вірші). Тель-Авів: hаМенора, 2006.
  • Dresden an der Labe. Тель-Авів: Менора, 2006.
  • Суботні сірники (роман, перевів з ідиша Велвл Чернін). РІЦ Медіа Формат: Москва, 2006.
  • Kandiszucker. Тель-Авів: Менора, 2006.
  • בענקשאַפֿט (бенкшафт — сум, вірші). Тель-Авів: Менора, 2007.
  • Nostalgie (вірші, двомовне ідиш-французьке видання). Тель-Авів: Менора; Париж: Bibliothèque Medem, 2009.
  • אַ ליבע נאָכן טױט (а лібе нохн тойт — любов після смерті, оповідання). Тель-Авів: Менора, 2009.
  • Eine Liebe nach dem Tod. Переклад Melitta Depner. Тель-Авів: Менора, 2010
  • געזעגענונג מיט דער קמיע: אשכנאזישע לידער (гезегенунг міт дер камейє: ашкеназіше лідер — прощання з ш. Тель-Авів: Менора; Гамбург: SBG, 2010.
  • Engelsfalle (Roman — суботні сірники). Переклад Астрід Штарк (Astrid Starck). Базель: Menora Verlag, 2010.
  • אױפֿן הימל אַ יריד (афн хімл а ярід — чудеса в решеті, комічні п'єси). Тель-Авів: І.-Л. Перець, 2015[4] .
  • אַ שאָטן בײַם פֿענצטער (а шотн бам фенцтер — тінь біля вікна, новели та п'єси). Тель-Авів: І.-Л. Перець, 2015[5] .

Антологія[ред. | ред. код]

  • טראָט בײַ טראָט: הײַנטצײַטיקע ייִדישע פּאָעזיִע — Step by Step на сучасні кроки, сучасний крок і захід: Step by Step: Contemporary Yiddish За редакцією Elissa Bemporad та Margherita Pascucci. Серія «Verbarium». Мачерата (Італія): Quodlibet, 2009.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ אָן כאַבאַר גייט עס נישט. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  2. ↑ Дрезденский «Рок-Театр»
  3. ↑ פּאָעט מיכאל פֿעלזענבאַום געווינט די י. י. סגל פּרעמיע
  4. ↑ אַ נײַ בוך פּיעסעס אויף ייִדיש. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  5. ↑ אַ שאָטן בײַם פֿענצטער (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 березня 2017. Процитовано 25 березня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайло_Фельзенбаум&oldid=39614231