Онуфрій Великий
Святий Ону́фрій Вели́кий, преподобний (грец. Ονούφριος з єгипетського "Онн-нфр" той, хто завжди добрий, † 400, Єгипет) — єгипетський ранньо-християнський святий та пустельник, один з Отців Церкви. Жив у єгипетській пустелі у III ст. Був одним з Отців Пустельників, які мали глибокий вплив на східню духовість у віках 3-му та 4-му.
Він так любив Євхаристійного Ісуса, що бажав причащатися в пустелі щодня. Господь зробив чудо Своєму вірному слузі: два ангели щодня приносили Онуфрієві св. Причастя у його печеру, де він строго постив і молився аж до свого святого відходу по небесну нагороду.
Вшановування св. Онуфрія швидко поширилося на християнському Сході, а після хрестоносних війн — також і на Заході.
Життя Святого Онуфрія згідно з Панфутієм [ред.]
Життя Онуфрія Великого покрите таємницею. Знаємо про життя Преп. Онуфрія зі свідчень монаха Пафнутія. Святий прожив був вже 60 літ у пустині, коли його відвідав Пафнутій. Його волосся та борода звисали до землі. За звичай так не буває — борода доходить до певної довжини і більше не росте. Та Панфутій писав, що його борода виросла до колін в один день, щоб покрити його наготу, коли з нього зпали залишки одежі з якої прибув був у пустиню. Все волосся на ньому було біле, як сніг і вся постать його неначе сяяла.
Побачивши Пафнутія Онуфрій назвав його по імені і розказав про своє життя в пустині. Це його Ангел Хоронитель привів його сюди, сказав він. Довгий час він кормився овочами, яких дуже важко можна було знайти, а потім коли він переніс терпеливо та з вірою напади демонів та коли його серце утвердилося і зосередилося на Божій любові та милості, Ангел Божий приносив йому хліб для поживи. Крім того Божим провидінням виросла біля його келії пальма, яка родила багато фініків і близько стало текти джерело води.
Однак, говорив Онуфрій із сяючим обличчям: «Я переважно харчуюсь і заспокоюю свою спрагу солодкими словами Божими!» А на запит Пафнутія: «Як ви причащаєтесь?» відповів пустинник, що йому Ангел Божий приносить Святе Причастя що суботи. На наступний день Старець сказав Пафнутію, що наступив час прощатися з землею. Став він на коліна, помолився і тихо віддав Богу свій дух. У той момент Пафнутій побачив, як небесне сяйво покрило тіло старого і почув ангельський спів.
Похоронивши тіло Онуфрія Пафнутій повернувся у свій монастир і розказав іншим про чудесне життя цього мужа і про велич Божого Провидіння, яке постійно кормить та захищає тих, які цілковито віддали себе на служіння Богові. Онуфрій упокоївся в році 400.
Шанування Святого Онуфрія на українських землях [ред.]
З теренами Галицько-Волинської держави пов'язується поширення культу св. Онуфрія серед східних слов'ян. Так, літописний „Список руських міст, далеких і близьких" (1373-1395) згадує про мощі св. Онуфрія у Самборі, які, можливо, потрапили сюди із Брауншвайга. Монастирі та храми святого Онуфрія відомі у ряді інших сіл та міст. Наприклад існування Свято-Онуфріївського монастиря в с. Бірча (згадка в 1422 р.) відоме з підтвердної грамоти Казимира Ягайловича Федору Шептицькому на володіння с. Канофости від 12 квітня 1469 р. Однойменний храм згадується у 1367 р. в Посаді Риботицькій, в 1400 р. - у Перегінську поблизу Коломиї. Характерно, що в другій половині XVII ст. львівський православний (згодом уніатський) владика Йосиф Шумлянський, намагаючись обмежити свободу мандрівних ченців, своїм коштом відкриває у Перегінську монастир святого Онуфрія. До сьогодні образ св. Онуфрія кінця XVII - початку XVIII ст. ст. зберігається у церкві-каплиці с. Розгірче на Стрийщині, де у XVIII ст. був відомий уніатський жіночий монастир (колишній православний). Онуфріївський пресвітер в Острогу згадується серед опитуваних свідків у судовій справі, щодо майна єпископа Кирила Терлецького, самовільно захопленого луцьким войським Жданом Боровицьким (від 23 грудня 1591 р.). У Володимирі „манастьірь в гай святого Онофрия, у вострові на ріці Лугу", до якого належить „кгрунть, острові Волосаві", внесено в опис церков і маєтків єпископства, складений при переданні його єпископу Іпатію Потію 11 квітня 1593 р.
Очевидно, українськими впливами зумовлене й поширення культу святого на північ та схід - наприклад, князь Симон Лугвень засновує монастир св. Онуфрія біля Мстиславля; а можливим фундатором монастиря св. Онуфрія „на Тростенском озере" у Московському князівстві вважається київський митрополит Кипріян.
- Пам'ять — 25 червня (Відання П'ятдесятниці. Преп. Онуфрія Великого. Преп. Петра Антонського.)
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Онуфрій Великий |
Посилання [ред.]
- Обитель св.Онуфрія Великого. Василій Кметь, історик. – «Віра і культура», № 5, жовтень 2000 року / «Українська християнська культура», 26 березня 2008 року
- Преподобний Онуфрій Великий. Прот. Ігор Ю. Куташ.
 |
Це незавершена стаття про православ'я. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
