Острови Селваженьш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа островів Селваженьш

30°04′ пн. ш. 15°56′ зх. д. / 30.067° пн. ш. 15.933° зх. д. / 30.067; -15.933 Острови Селваженьш (порт. Ilhas Selvagens — «Дикі острови») — група островів в Атлантичному океані, що входять до складу автономного регіону Мадейра (Португалія) та є одним з п'яти архіпелагів Макаронезії.

Географія[ред.ред. код]

Найбільший острів архіпелагу — Selvagem Grande

Острови Селваженьш розташовані за 165 кілометрів на північ від іспанських Канарських островів, за 230 кілометрів на південь від міста Фуншал (Мадейра), близько 250 кілометрів від узбережжя Західної Африки, та близько 1000 кілометрів від південно-західного узбережжя Європи. Острови Селваженьш складаються з двох основних груп: північної та південно-західної. На півночі розташовані декілька невеликих острівців та найбільший острів архіпелагу Selvagem Grande площею 2,46 кв.км. Південно-Західна група складається з двох малих островів: Selvagem Pequena та Ilhéu de Fora і кількох маленьких острівців. Відстань між двома групами 15 кілометрів. Загальна площа архіпелагу 2,73 кв.км. Острови Сельванженьш, як і майже всі острови Макаронезії, мають вулканічне походження. Висота островів невелика, найвища точка знаходиться на Selvagem Grande і становить 115 м над рівнем моря.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат на островах можна охарактеризувати як морський субтропічний. Як і на Мадейрі, архіпелаг перебуває під домінуючим впливом північно-східнх вітрів, пасатів, однак, їхня низька висота не сприяє конденсації хмар, тому рівень опадів нижчий, ніж на Мадейрі. На островах випадає близько 150 мм опадів на рік, тож їх клімат близький до пустельного. Температура повітря дещо вища, ніж на Мадейрі. Температура моря залишається теплою цілий рік.

Флора та фауна[ред.ред. код]

Буревісник у гнізді на Selvagem Pequena

Науковий і природний інтерес до цієї невеликої групи островів полягає в її морському біологічному різноманітті та унікальній флорі. Флора островів Селваженьш представлена більш ніж 150 видами рослин, серед яких багато ендемічних. Фауну представляють декілька видів рептилій та равликів, серед яких також є ендеміки. Наприклад, унікальний вид гекона (Tarentola boettgeri bischoffi). Особливо багаті на ендемічні види флори та фауни острови Selvagem Pequena та Ilhéu de Fora, оскільки не страждали від вторгнення некорінних видів. Архіпелаг також є важливим місцем в Атлантичному океані для гніздування морських птахів, декілька десятків тисяч яких знайшли на ньому притулок. Острови Селваженьш входять до природного парку Мадейра, який був створений у 1971 р., та є одним із найстаріших у Португалії. 4 червня 2004 ЮНЕСКО включив цей природний парк у кадидати до об'єктів світової спадщини. Жак-Ів Кусто, відвідавши Селваженьш, сказав що знайшов начистіші води у світі.

Населення[ред.ред. код]

Острови завжди лишалися практично безлюдними, оскільки оточені небезпечними рифами, які майже унеможливлюють підхід до них кораблів. Крім того, не сприяли заселенню островів відсутність джерел питної води, кам'янистий ґрунт та пустельний клімат. На цей час на острові Selvagem Grande є постійна дослідна станція з двома наглядачами. Крім того, острови Сельванженьш періодично відвідують співробітники португальських ВМС, які наглядають за маяками та нечислені туристи, адже щоб відвідати цей архіпелаг потрібно отримати спеціальний дозвіл від влади автономного регіону Мадейра.

Історія[ред.ред. код]

Selvagem Pequena

Для Португалії Селваженьш випадково відкрив мореплавець Діого Гомеш у 1438 р., повертаючись до Португалії з Гвінеї. Він залишив перше письмове повідомлення про географія Selvagem Grande, головного острова групи, що являє собою перший офіційний звіт про відкриття Селваженьш. Однак відомі венеціанські карти, датовані 1364 р., на яких позначений цей архіпелаг. У 1402 р. Кастилія, почавши завоювання Канарських островів, не звертала уваги на острови Селваженьш, адже вони були не придатними для заселення. Протягом декількох століть острови не мали ніякого економічного значення, та не колонізувались, але і Португалія, і Іспанія вважали їх своїми.

Політика[ред.ред. код]

Офіційні суперечки між двома країнами стосовно приналежності архіпелагу почалися наприкінці 19 ст. В 1938 р. Португалії вдалося отримати від Постійнийного Комітета з Міжнародного Морського Права рішення стосовно юрисдикції Селваженьш на свою користь. Іспанія, зайнята громадянською війною, не змогла своєчасно зреагувати та відстояти свої позиції перед Комітетом. І на початку 21 ст.. неузгоджені позиції Іспанії та Португалії стосовно статусу Селваженьш спричиняють напруження у відносинах між цими країнами.

Уявні скарби Селваженьш[ред.ред. код]

Південно-західна група островів Селваженьш
Північна група островів Селваженьш

Вважають, що саме на Селваженьш капітан Кідд закопав частину своїх скарбів. У 1830 і 1890 роках на Селваженьш навіть споряджалися експедиції на їх пошуки. У 1911 році на Селваженьш висаджувався спеціальний загін з німецькою канонерки «Пантера». Коли розпочалася Перша світова війна, англійці припустили, що німці заходили туди, щоб створити склад боєприпасів і спорядження, і в 1914 році на Селваженьш був направлений англійський адмірал Стоддарт. Ніякого військового спорядження він там не знайшов, що підтвердило здогад — німці шукали скарби. Там і зараз можна побачити ями і вирви, вириті різними мисливцями за скарбами.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]