Павутина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Краплі роси на павутині.
Краплі роси на павутині.

Павутина — секрет павутинних залоз, який незабаром після виділення застигає у формі ниток. За хімічною природою являє собою білок, близький за складом до шовку комах. Павутину здатні виділяти представники ряду груп павукоподібних (павуки, псевдоскорпіони, деякі кліщі) і губоногі багатоніжки.

Варіанти використання павутини виявляються досить різноманітні, але найпоширеніше застосування її -для побудови яйцевих коконів, сперматофорів, ловчих мереж і укриттів на час линьки або несприятливих умов.

Слід зазначити, що ловчу мережу павуків також часто називають павутиною.

Павутина павуків[ред.ред. код]

Склад, виділення і властивості[ред.ред. код]

Павутина павуків являє собою білок, збагачений гліцином, аланіном і серином. Усередині павутинної залози вона існує в рідкій формі. При виділенні через численні прядильні трубочки, що відкриваються на поверхні павутинних бородавок, відбувається зміна структури білка, внаслідок чого він твердіє у формі тонкої нитки. Надалі павук переплітає ці первинні нитки в товстіше павутинне волокно.

По міцності павутина близька до нейлону й значно міцніше подібного з нею по складу шовку комах (наприклад, гусениць тутового шовкопряда). Відповідно одному із припущень відмінності обумовлені тим, що павуки формують волокно, звисаючи на ньому[1]

Інша незвичайна властивість павутини — внутрішня шарнірність: підвішений на павутиннім волокні предмет можна необмежено обертати в ту саму сторону, і при цьому вона не тільки не перекрутиться, але взагалі не буде створювати помітної сили протидії[2]

Павутина має властивість перефарбовувати чорне волосся в руде назавжди. Якщо павутина потрапить у розчин хлориду натрію, вона утворює суміш, при взаємодії з яким чорні пігменти тварин і людини перетворяться в руді пігменти (феомеланіни).

Функції[ред.ред. код]

Павук-вовк з яйцевим коконом

Найвідоміший варіант використання павутини павуками — побудова ловчих мереж, які залежно від будови здатні повністю знерухомити здобич утруднити її пересування або тільки просигналізувати про її появу. Пійману здобич павуки також часто загортають у павутиння. В аранеоморфних павуків з ловчими мережами пов'язана дуже складна шлюбна поведінка.

Перед розмноженням самці плетуть сперматичну сіточку, на яку виділяють краплю сперми для переносу її в резервуари цимбіумів (копулятивних органів на кінчиках педипальп).

Розвиток яєць і молоді проходить у павутинному яйцевому коконі. У деяких видів самка в період розмноження виділяє нитку, позначену феромонами, яку самець використовує при пошуку партнерки. У зв'язку із цим, хоча навіть серед найбільш архаїчних членистобрюхих павуків є представники що формують для полювання сигнальні волокна, уважається, що первинна функція павутини павуків пов'язана саме з розмноженням, а не зі здобуванням їжі. Як основний доказ на користь цієї гіпотези розглядають вихідну приуроченість павутинних бородавок до області статевих отворів.

Крім того, багато павуків обплітають павутиною стінки нірки. Нарешті, одними з найекстравагантніших застосувань павутини є формування страхувальних ниток, що перешкоджають невдалому падінню при стрибках, і «парашутів», за допомогою яких молодняк може подорожувати з потоками повітря.

Ловчі мережі[ред.ред. код]

Павук-хрестовик в центрі своєї ловчої мережі

Деякі аранеоморфні павуки (наприклад, із родини Uloboridae) вплітають у свої ловчі мережі добре видимі волокна, що формують малюнок у формі спіралей, зиґзаґів або хрестів. Установлено, що здобич у такі мережі попадається частіше.

Застосування[ред.ред. код]

Є спроби створення штучних аналогів павутини [1] (для використання як у конструкційних цілях, так і в медицині).

У народній медицині павутину застосовували як кровоспинний засіб, що й загоює.

Ритуальне куріння павутини було частиною ритуалів перуанських шаманів і шаманів Межиріччі. У такий спосіб люди підносили данину язичеському божеству Наркуналле — тому, хто плете нитки буття. Дотепер можна зустріти людей дотримуються цього ритуалу[Джерело?].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Большой энциклопедический словарь «Биология». — под ред. М. С. Гилярова, М.: Большая российская энциклопедия, 1998. ISBN 5-85270-252-8.
  • Зоология беспозвоночных, Т. 1: от простейших до моллюсков и артропод, под ред. В. Вестхайде и Р. Ригера. М.: Т-во научных изданий КМК, 2008.
  • Рупперт Э. Э., Фокс Р. С., Барнс Р. Д. Зоология беспозвоночных. Т. 3: Членистоногие. М. «Академия», 2008.

Посилання[ред.ред. код]