Лама (тварина)
| Лама | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
| Lama glama (Linnaeus, 1758) |
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
|
Ла́ма (Lama glama) — південноамериканські ссавець родини верблюдових, одомашнений індіанцями Анд.
Зміст |
Опис [ред.]
Висота дорослого самця в холці до 120 см. Шия довга і тонка, голова відносно мала, звичайно високо піднята, вуха високі, загостренні. Незважаючи на відсутність горба, у лам багато спільних рис з верблюдами: ікловидні різці у верхній щелепі, мозолисті подушки на підошві роздвоєних копит (адаптація до кам’янистого ґрунту), пережовування жвачки, якою тварина, якщо її розізлити, плюється. Древні відомі предки лам і верблюдів з’явились приблизно 40 млн. років рому у Північній Америці, звідти поширились по перешийкам до Південної Америки і у Азію. Шлюбний сезон у вересні. Вагітність продовжується протягом 10 – 11 місяців. Зазвичай народжується одне дитинча. Мати годує його молоком шість тижнів, а статевої зрілості лами досягають в три роки. Лама відрізняється від альпаки більшими розмірами та видовженішою головою.
Розрізняють такі підвиди -
- альпака
- вікунья
- гуанако
Гуанако [ред.]
Ця лама струнка і маловибаглива до середовища. Зазвичай зустрічається в віддалених районах - від Суворих Вогняної Землі і Патагонії до гор у Чілі. Суворі умови існування привчили до поїдання навіть сухих стебел і коріння, пити воду поганої якості. Гуанако можуть швидко бігати і непогано плавають, рятуючись від хижаків.
Природні хижаки - пума і людина. Гуанако були значно винищені браконьєрами заради м'яса і шкіри. Вовни у гуанако значно менше, ніж у альпак, але вона м'якіша за вовну альпак.
Вікунья [ред.]
.jpg)
Вікунья - тварина високогір'я, де температура часто сягає нуля градусів за Цельсієм. Проте вовна у вікуньї коротка. Але на грудях росте розкішна ділянка вовни високої якості - своєрідне жабо́. Саме це жабо і стрижуть раз на два роки (зазвичай отримують близько 600-900 грамів). Тому ця вовна високо поціновується і дорого коштує.
Вже за часів імперії інків вікуньї охоронялися державним законом. Раз на два роки на вікуній полювали з використанням загонів. Тваринок стригли і випускали на волю. У 20 ст. декілька держав Латинської Америки знову прийняли закони щодо охорони вікуній від браконьєрів.
Господарське використання [ред.]
Головною ж цінністю лами для людини є її прекрасна вовна, що широко використовується в легкій промисловості. У домашніх лам шерсть м'яка, кошлата, середньої довжини; колір трапляється від чисто білого до чорно-бурого.
Лама – єдиний в Америці туземний вид, який використовують як в'ючну тварину. Його приручили приблизно за тисячу років до н. е. на території нинішнього Перу. Цей вид досі використовують для перевезення вантажів через хребти стежками, недоступними для сучасного транспорту. Нав'ючують тільки самців: одна тварина переносить за день 27 – 45 кг на відстань приблизно 24 км. Якщо в'юк дуже важкий, лама зупиняється і сідає: ніяке покарання не змусить її підвестися, в крайньому разі вона просто плюне в погонича смердючою жвачкою.
М'ясо самців інки їли, але тільки за визначних подій, а самиць ніколи не забивали. Під час релігійних свят самців–немовлят приносили в жертву богам. М'ясо лам вживається в їжу й досі.
Джерела [ред.]
- Eric Hoffman: The Complete Alpaca Book. Bonny Doon Press, 2006, ISBN 0-9721242-1-7
- Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore 1999, ISBN 0-8018-5789-9
- William Walton: Das Alpaca, seine Einführung in den britischen Inseln, betrachtet als ein Nationalvortheil und als ein Gegenstand unmittelbarer Nützlichkeit für Landwirthe und Fabrikanten. Mäcken, Reutlingen 1845 (Digitalisat)
- D. E. Wilson & D. M. Reeder: Mammal Species of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore 2005, ISBN 0-8018-8221-4
.svg){kind=small}
