Пантус Денис Володимирович
| Денис Пантус Пантус Денис Володимирович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
7 серпня 1990 сел. Черняхів (з 2020 року - Черняхівської селищної громади) Житомирського району Житомирської області, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
22 березня 2022 (31 рік) м. Костянтинівка, Донецька область (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2009—2010, 2013—2017, 2021—2022 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Денис Володимирович Пантус — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Денис Пантус народився 7 серпня 1990 року в селищі Черняхів (з 2020 року — Черняхівської селищної громади) Житомирського району Житомирської області. Після закінчення Черняхівської гімназії навчався в Центрі професійно-технічної освіти м. Житомира. Здобув фах електромонтера з ремонту і обслуговування електроустаткування, став водієм автотранспортних засобів. У 2008 році працював слюсарем внутрішньо-будівельної служби Черняхівського управління експлуатації газового господарства. У 2009—2010 роках проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. У квітні 2013 року повернувся на військову службу в складі 95-тої окремої десантно-штурмової бригади, підписав контракт. Брав участь у війні на сході України. 30 липня 2014 року під час виконання бойового завдання під Донецьком був поранений, лікувався. У 2015 році був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» та Почесною медаллю «За поранення в бою». Наприкінці 2017 року був звільнений в запас, але 2021 року знову відновив військову службу за контрактом. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув 22 березня 2022 року в м. Костянтинівка Донецької області разом із земляком Максимом Чепелем. Обидва солдати отримали важкі поранення внаслідок влучання ворожої ракети. Чин прощання із загиблими проходив 30 березня 2022 року в Черняхівській громаді. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 7 травня 2022 року вони нагороджені орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1][2][3].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилася дружина Анастасія (одружилися в 2012 році) та дві доньки Марія та Дарія.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
- медаль «Захиснику Вітчизни» (2015).
- Почесна медаль «За поранення в бою» (2015).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Захищаючи Україну, загинули четверо військових з Житомирського району. Житомир.info (укр.). 25 березня 2022. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Суспільне (31 березня 2022). Житомирщина прощається зі своїми героями-оборонцями. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Пам`яті Воїна. Пантус Денис Володимирович. Черняхівська громада Житомирський район, Житомирська область. Офіційний сайт (укр.). 27 липня 2022. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Президент відзначив державними нагородами захисників України. Арміяinform (укр.). 8 травня 2022. Процитовано 22 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 7 травня 2022 року № 320/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
