Петров Василь Степанович

Василь Степанович Петров
Народження	5 березня 1922(1922-03-05) Дмитрівка Приазовського району Запорізької області
Смерть	15 квітня 2003(2003-04-15) (81 рік) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Рід військ	артилерія
Освіта	Сумське вище артилерійське командне училище (1941) і ЛДУ імені Івана Франка (1954)
Партія	ВКП(б)
Звання	Генерал-лейтенант Збройних Сил СРСР  Генерал-полковник Збройних Сил України
Командування	Q4030311?
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Орден Дружби Virtuti Militari (Срібний Хрест) Медаль «За Одру, Нису і Балтику»
Петров Василь Степанович у Вікісховищі

Васи́ль Степа́нович Петро́в (5 березня 1922 — 15 квітня 2003) — радянський та український воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук.

Біографія

Василь Степанович Петров народився 5 березня 1922 року (за іншими даними 22 червня) у селі Дмитрівка Приазовського району Запорізької області у селянській родині.

У 1939 році, після закінчення Нововасилівської середньої школи призваний до лав Червоної армії Мелітопольським міським райвійськкоматом Запорізької області, вступив до Сумського артилерійського училища, яке закінчив у 1941 році. По закінченню училища отримав скерування до 92-ого окремого дивізіону, який дислокувався у місті Новоград-Волинський.

Друга світова війна

Початок німецько-радянської війни лейтенант Василь Петров зустрів старшим на батареї 92-го окремого артилерійського дивізіону, що дислокувався поблизу містечка Новоград-Волинський. Воював на Південно-Західному, Брянському, Воронезькому, Донському, 1-му Українському фронтах.

23 вересня 1943 року із запеклими боями батареї полку під командуванням капітана Василя Петрова першими з частин 32-ї окремої винищувальної протитанкової артилерійської бригади (40-а армія, Воронезький фронт) висадились на плацдарм на правому березі Дніпра в районі Переяслава. В тих боях виконувач обов'язків командира полку капітан Василь Петров внаслідок важкого поранення втратив обидві руки. За мужність і героїзм, виявлені при форсуванні Дніпра, йому, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року, було присвоєно звання Герой Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» № 3504.

Після лікування в тамбовському шпиталі, незважаючи на втрату рук, вже через вісім місяців майор Василь Петров повернувся до строю і за наполяганням співслужбовців-фронтовиків його було призначено на посаду командира артилерійського полку.

У квітні 1945 року, за виключну сміливість, волю та вміння керувати особовим складом, що були виявлені в боях на території Німеччини, за утримання плацдарму на Одері в районі селища Ніскі (Німеччина) 19-20 квітня 1945 року, командиру 248-го гвардійського винищувального-протитанкового артилерійського полку (11-а гвардійська винищувально-протитанкова артилерійська бригада, 52-а армія, 1-й Український фронт) Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 гвардії майору Василю Петрову було вдруге присвоєно звання Герой Радянського Союзу (медаль «Золота Зірка» № 6091).

Подальші роки

Після війни Василь Степанович проходив службу у військах та штабах, був заступником командувача артилерії і ракетними військами округу Прикарпатського військового округу. У 1954 році він закінчив Львівський державний університет. Успішно захистив кандидатську дисертацію. Після розпаду СРСР займав посаду заступника командувача ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

В березні 1994 року Указом Президента України генерал-полковника Василя Петрова було довічно залишено на військовій службі у Збройних силах України.

Автор книги «Минуле з нами». Київ, 1977 — 1979,.

Помер 15 квітня 2003 року. Похований на Байковому кладовищі Києва.

Нагороди

Надгробок Василя Петрова на Байковому цвинтарі

Василь Степанович Петров нагороджений наступними орденами та медалями:

• два ордени Леніна (наказами від 24.12.1943, 21.6.1982);
• Орден Жовтневої Революції (наказом від 08.01.1980);
• Орден Червоного Прапора (наказом від 07.04.1975);
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (наказом від 11.03.1985);
• три ордени Червоної Зірки (наказами від 09.09.1942, 04.10.1943, 30.12.1956);
• орден Дружби;
• орден Богдана Хмельницького;
• орден Віртуті Мілітарі 5-ого класу;
• орден Воєнний хрест.

А також медалями.

Пропам'ятні таблиці, погруддя, пам'ятники

У 1953 році Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу В. С. Петрова, встановлено у місті Тамбов, Російська Федерація. Автори — скульптор Л. Є. Кербель, архітектор І. А. Француз.

Під час святкування 20-ї річниці Перемоги у німецько-радянській війні, у 1965 році у Запоріжжі було урочисто відкрито Алею Слави, де на одній з гранітних стел значиться ім'я Василя Степановича Петрова.

У місті Суми, на фасаді головного корпуса військового ліцею (колишнього Сумського вищого артилерійського командного училища) по вулиці Кірова 165, встановлена меморіальна таблиця на честь випускників цього училища — двічі Героїв Радянського Союзу, генерал-полковників А. Г. Кравченка та В. С. Петрова.

У місті Мелітополь, Запорізької області ім'я Василя Степановича Петрова вибите на одному з каменів на Алеї Героїв Радянського Союзу 1941–1945 рр., яка була урочисто відкрита 9 травня 2005 р., під час святкування 60-ї річниці Перемоги у німецько-радянській війні.

7 травня 2012 року у Києві по вул. Кутузова, 14, де мешкав В. С. Петров, було відкрито меморіальну дошку.

Джерела та література

• Жадько В. Некрополь на Байковій горі. -К.,2008. — с.185-186
• Хойнацька Л. М. Петров Василь Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 189. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. Москва: Воєніздат, 1988(рос.)
• Люди бессмертного подвига. Книга 2. Москва, 1975(рос.)

Посилання

• Міністерство оборони України
• Некрополі Києва(рос.)
• Двічі Герой Радянського Союзу Петров Василь Степанович(рос.)
• Генерал В. С. Петров. Життя — подвиг(рос.)
• Про здійснення заходів державної підтримки двічі Героя Радянського Союзу Петрова В. С.